Рішення

від 10.08.2015 по справі 910/15313/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.08.2015Справа №910/15313/15 Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу за позовомКомунального підприємства "Фармація" доКиївський центр спортивної медицини простягнення 3 289 грн 67 коп. Представники: від позивача:      не з'явились від відповідача:  не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 15.06.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Фармація" з вимогами до Київського центру спортивної медицини про стягнення заборгованості за договором постачання № Л-393 від 06.04.2015 у розмірі 3 289 грн 67 коп., в тому числі: 2 777 грн 09 коп. основного боргу, 11 грн 18 коп. 3 % річних, 223 грн 69 коп. пені та 277 грн 69 коп. штрафу. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору постачання № Л-393 від 06.04.2015  належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 2 777 грн 09 коп., крім того, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 11 грн 18 коп. 3 % річних, 223 грн 69 коп. пені та 277 грн 69 коп. штрафу. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2015 порушено провадження у справі № 910/15313/15, розгляд справи призначений на 10.08.2015. Представники сторін у судове засідання 10.08.2015 не з'явились, вимоги ухвали суду  не виконали, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомили, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 01030 33886660 та № 01030 33886679. Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень  статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами. У судовому засіданні 10.08.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши надані суду докази, суд ВСТАНОВИВ: 06.04.2015 між Комунальним підприємством "Фармація" (постачальник за договором) та Київським центром спортивної медицини (покупець за договором) укладено договір постачання № Л-393, відповідно до умов якого постачальник передає у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах цього договору. Відповідно до розділу 10 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та припиняється 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Згідно з пунктом 2.1. договору ціна товару кожного найменування зазначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору. Сума даного договору становить 2   777 грн 09 коп., в тому числі ПДВ 181 грн 68 коп., та може змінюватись протягом дії договору, в зв'язку зі змінами бюджетних асигнувань (пункт 2.2 договору). У відповідності до пункту 3.4 договору приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до видаткової накладної. Відповідно до  пункту 3.5 договору датою поставки товару є дата підписання покупцем видаткової накладної. Згідно з пунктом 3.6 договору Зобов'язання Постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту підписання видаткової накладної. Положеннями пункту 4.1 договору сторонами погоджено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі статті 49 Бюджетного кодексу України, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання товару. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України). Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:  вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві. Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Нормами частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору постачання № Л-393 від 06.04.2015, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2 777 грн 09 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № ТР-000000115 від 06.04.2015. Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати, поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 2 777 грн 09 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 2 777 грн 09 коп. Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку  з оплати отриманого товару за договором постачання та факту наявності заборгованості у розмірі 2 777 грн 09 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню  у розмірі 2 777 грн 09 коп. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на  свою користь 11 грн 18 коп. 3 % річних, 223 грн 69 коп. пені та 277 грн 71 коп. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України). Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до пункту 7.2 договору за порушення умов оплати, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» За прострочення понад тридцять календарних днів покупець додатково сплачує штраф в розмірі 10 % вартості неоплаченого товару. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства. З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання  відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, пені та штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі. Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Київського центру спортивної медицини (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 6-6А, ідентифікаційний код 26169972) на користь Комунального підприємства "ФАРМАЦІЯ" (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 38-Б, ідентифікаційний код 05415852) заборгованість у розмірі 2 777 (дві тисячі сімсот сімдесят сім) грн 09 коп., 3 % річних  у розмірі 11 (одинадцять) грн 18 коп., пеню у розмірі 223 (двісті двадцять три) грн 69 коп., штраф у розмірі 277 грн 71 коп. та  витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.        Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва. Повне рішення складено: 13.08.2015 Суддя                                                                                                           Н.Б. Плотницька