Рішення

від 05.08.2015 по справі 910/15661/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2015Справа №910/15661/15

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 8 349,84 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_3 за дов. № б/н від 15.01.2015 р.

від відповідачів: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн» (відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (відповідач-2) про солідарне стягнення 8 349,84 грн. (з відповідача-1 - 500,00 грн., з відповідача-2 - 6 579,87 грн. основного боргу та 1 769,97 грн. штрафу), у зв'язку з порушенням відповідачем-2 зобов'язань щодо оплати товару за договором поставки № ОДч0000038 від 04.03.2015 р.; також, з порушенням відповідачем-1 зобов'язань за договором поруки № 1/04/15-01Ю від 18.04.2015 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2015 р. (суддя Гавриловська І.О.) за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/15661/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.07.2015 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Наказом Голови Господарського суду міста Києва № 240-К від 02.07.2015 р. у зв'язку зі зміною прізвища, судді Гавриловській І.О. було змінено запис у трудовій книжці про прізвище на Андреїшина.

Представник позивача у судовому засіданні 15.07.2015 р. надав витребувані судом документи та оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви, для огляду у судовому засіданні.

Представник відповідача-1 у судове засідання 15.07.2015 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, до Господарського суду м. Києва повернувся конверт з направленою ухвалою суду не врученим з відміткою причини невручення «за зазначеною адресою не проживає».

Представник відповідача-2 у судове засідання 15.07.2015 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки не повідомив, про призначений судовий розгляд був повідомлений належним чином.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, у зв'язку з неявкою представників відповідачів у призначене судове засідання, невиконанням ними вимог ухвали суду, керуючись п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, розгляд справи відклав та призначив на 05.08.2015 р., зобов'язав сторін надати суду певні документи.

Представник позивача в судовому засіданні 05.08.2015 р. надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання 05.08.2015 р. не з'явилися, вимог ухвал суду в даній справі не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Місцезнаходження відповідача-1 за адресою: 03039, АДРЕСА_3; відповідача-2: 68002, АДРЕСА_1, на які було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачів про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 05.08.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір поставки № ОДч0000038 від 04.03.2015 р. (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю текстильну продукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 3.1. договору, ціна, загальна кількість, асортимент товару, що постачається за цим договором, визначається у відповідних накладних та/або в рахунках-фактурах та/або специфікаціях постачальника, які є невід'ємною частиною даного договору. загальна вартість отриманого товару за договором визначається на підставі підписаних відповідних накладних та/або рахунків-фактур.

Пунктом 3.2. договору визначено, розрахунки за даним договором здійснюються на умовах відстрочення платежу, який складає 30 календарних днів з дати підписання відповідної накладної та/або виставлення рахунку.

Відповідно до п. 3.3. договору, датою здійснення платежу вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок або в касу постачальника.

Згідно з п. 3.4. договору, усі розрахунки за цим договором здійснюються в безготівковій або готівковій формі, в національній валюті України.

Якщо день платежу за договором припадає на вихідні чи святкові дні, то днем платежу буде вважатись банківський день, що є попереднім перед таким вихідним чи святковим днем.

Порядок постачання, приймання та повернення товару сторони обумовили в розділі 4 даного договору.

Пунктом 5.2. договору визначено, у випадку порушення покупцем п. 3.2. договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25 від загальної суми заборгованості, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення. На стягнення пені встановлюється строк позовної давності в три календарних роки.

У відповідності до п. 5.5. договору, оплата пені, штрафу, збитків, а також додаткових витрат за даним договором не звільняє сторони від неналежного виконання своїх обов'язків за договором та/або законодавчими актами (як-то відшкодування збитків, сплата неустойки тощо).

Даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 р.

Позивач пояснив суду, що на виконання взятих на себе зобов'язань за договором ним поставлено товар на загальну суму 8 079,87 грн., що підтверджується видатковою накладною № ОДч-0403-04 від 04.03.2015 р. (належним чином засвідчена копія якої додана до матеріалів справи).

Однак, відповідач-2 зобов'язання за договором поставки № ОДч0000038 від 04.03.2015 р. щодо оплати отриманого товару виконав частково на суму 1 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 08.05.2015 р. та 13.05.2015 р., у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість у розмірі 7 079,87 грн.

Між ФОП ОСОБА_1 (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн» (поручитель, відповідач-1) було укладено договір поруки № 18/04/15-01Ю від 18.04.2015 р. (договір поруки), за умовами якого в порядку та на умовах даного договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за своєчасне виконання всіх зобов'язань ФОП ОСОБА_2 (боржник) за договором поставки № ОДч0000038 від 04.03.2015 р. (основний договір) в розмірі, передбаченому п. 3.2. договору поруки.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно з п. 3.2. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за невиконання боржником зобов'язань за основним договором відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України, у визначеній сторонами сумі - 500,00 грн.

Позивач направив на адресу ТОВ «Нью текстиль лайн» вимогу № 22/05/15-01 від 22.05.2015 р., в які просив в семиденний строк сплатити суму боргу в розмірі 500,00 грн., у зв'язку з невиконанням ФОП ОСОБА_2 зобов'язань за основним договором. Дана вимога була отримана 22.05.2015 р. директором ТОВ «Нью текстиль лайн».

Однак, зазначена вимога була залишена відповідачем-1 без відповіді та реагування.

За таких обставин Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн» (відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (відповідач-2) про солідарне стягнення 8 349,84 грн. (з відповідача-1 - 500,00 грн., з відповідача-2 - 6 579,87 грн. основного боргу та 1 769,97 грн. штрафу), у зв'язку з порушенням відповідачем-2 зобов'язань щодо оплати товару за договором поставки № ОДч0000038 від 04.03.2015 р.; також, з порушенням відповідачем-1 зобов'язань за договором поруки № 1/04/15-01Ю від 18.04.2015 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором поставки № ОДч0000038 від 04.03.2015 р., тоді як відповідач-2 свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару за даним договором не виконав неналежним чином. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що поручитель - ТОВ «Нью текстиль лайн» також не виконав свої зобов'язання за договором поруки № 18/04/15-01Ю від 18.04.2015 р., оскільки не сплатив позивачу на його вимогу суму в розмірі 500,00 грн., на яку поручився за належне виконання зобов'язань ФОП ОСОБА_2 перед ФОП ОСОБА_1

Відповідачі жодних обґрунтованих заперечень, належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві суду не надали, розмір позовних вимог не оспорили.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача-1 - 500,00 грн., з відповідача-2 - 6 579,87 грн. основного боргу, а відповідачі в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростували, розміру позовних вимог не оспорили та не довели суду належними і допустимими доказами належного виконання ними своїх зобов'язань, то позов ФОП ОСОБА_1 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн» суми в розмірі 500,00 грн. за договором поруки № 18/04/15-01Ю від 18.04.2015 р. та з ФОП ОСОБА_2 основного боргу в розмірі 6 579,87 грн. за договором поставки № ОДч0000038 від 04.03.2015 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ФОП ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача-2 1 769,97 грн. 25 % штрафу від суми заборгованості за порушення грошового зобов'язання за договором постачання № ОДч0000038 від 04.03.2015 р., на підставі п. 5.2. даного договору.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення штрафу, він має бути передбачений законом або договором.

Пунктом 5.2. договору визначено, у випадку порушення покупцем п. 3.2. договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25 від загальної суми заборгованості, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення. На стягнення пені встановлюється строк позовної давності в три календарних роки.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем-2 грошового зобов'язання за договором поставки № ОДч0000038 від 04.03.2015 р. станом на 04.06.2015 р., то з нього за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню 1 769,97 грн. 25 % штрафу

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн» (03039, м. Київ, вул. Кіровоградська, 4, офіс 3, код ЄДРПОУ 35756306) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02098, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. боргу та 109 (сто дев'ять) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (68002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02098, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 6 579 ( шість тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 87 коп. основного боргу, 1 769 (одна тисяча сімсот шістдесят дев'ять) грн. 97 коп. 25 % штрафу та 1 717 (одна тисяча сімсот сімнадцять) грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 10.08.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина