Рішення

від 10.08.2015 по справі 914/2027/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.15 Справа№ 914/2027/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Куцик І.М.

розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-Центр-Плюс", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонталь - ПМ", м. Львів

про стягнення 20 540,15 грн. заборгованості

за участю представників:

від позивача: Ковальська О.Б. - представник

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст.20 ГПК України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

ВСТАНОВИВ:

Суть заяви: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркурій-Центр-Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонталь - ПМ" про стягнення 20 540,15 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 25.06.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 06.07.2015 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 06.07.2015 р. Розгляд справи призначений на 10.08.2015 р.

10.08.2015 р. представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги суду, викладені в ухвалі від 25.06.2015 р. виконав повністю, позов підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві, поясненнях наданих у судовому засіданні.

10.08.2015 р. представник відповідача в судове засідання не з'явився, жодних доказів сплати суми боргу повністю чи частково не надав, клопотання про відкладення розгляду справи на адресу суду не направив, хоч належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив:

19.11.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркурій-Центр-Плюс" (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Горизонталь - ПМ" (надалі відповідач) укладено договір № 69. Відповідно до п. 1.1 договору № 69 від 19.11.2014 р. постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця певний товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар на умовах даного договору. Згідно з п. 4.1 договору № 69 від 19.11.2014 р. покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у відповідному рахунку-фактурі. Пунктом 5.1 договору № 69 від 19.11.2014 р. передбачено, що покупець оплачує за товар постачальнику на умовах попередньої оплати. Товар повинен бути поставлений покупцю упродовж десяти банківських днів з дати поступлення попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника (п. 6.1 договору № 69 від 19.11.2014 р.).

Позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним договором № 69 від 19.11.2014 р., що підтверджується видатковою накладною № 737 від 20.11.2014 р. на суму 12 205,00 грн., яка долучена до матеріалів справи, підписана сторонами та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання за укладеним договором № 69 від 19.11.2014 р. не виконав. У зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідача сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 12 205,00 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача 205,65 грн. - 3 % річних, 5 033,79 грн. - втрат від інфляції, 3 095,71 грн. пені, 1 827,00 грн. - судового збору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Як передбачено ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повністю виконав зобов'язання відповідно до укладеного договору № 69 від 19.11.2014 р., що підтверджується видатковою накладною № 737 від 20.11.2014 р. на суму 12 205,00 грн., яка підписана сторонами та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Відповідач не виконав своїх зобов'язань за укладеним договором № 69 від 19.11.2014 р., внаслідок чого виникла заборгованість, яка на момент подання позову становила 12 205,00 грн. Відтак, суд враховуючи норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 12 205,00 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі наведеної норми позивач просить стягнути з відповідача 205,65 грн. - 3 % річних, 5 033,79 грн. - втрат від інфляції. Вимога позивача про стягнення з відповідача 205,65 грн. - 3 % річних, 5 033,79 грн. - втрат від інфляції є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 3 095,71 грн. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені на суму 3 095,71 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 ЦК України виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання. Визначення неустойки надано в ст. 549 ЦК України, одним із видів неустойки є пеня. Згідно із ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін . Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Враховуючи те, що договором № 69 від 19.11.2014 р. не передбачено сторонами розміру пені, крім того, пеня не встановлена певним законодавчим актом, та з врахуванням викладеного у п.п.1.6. п.1 та п.п.2.1 п.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені на суму 3 095,71 грн. є необґрунтована, не підтверджена матеріалами справи та задоволенню не підлягає.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши думку представника позивача, cуд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості на суму 12 205,00 грн., 205,65 грн. - 3 % річних, 5 033,79 грн. - втрат від інфляції є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення. Вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені на суму 3 095,71 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 4.1 Постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, суд, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладає судові витрати на відповідача пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1 551,48 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 34, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонталь - ПМ" (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 162; код ЄДРПОУ № 38326607 ) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-Центр-Плюс" (79024, м. Львів, вул. Кордуби, 5; код ЄДРПОУ № 31979009) 12 205,00 грн. - основного боргу, 205,65 грн. - 3 % річних, 5 033,79 грн. - втрат від інфляції, 1 551,48 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти вимог - відмовити.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

У судовому засіданні 10.08.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складений та підписаний 13.08.2015 р.

Суддя Гутьєва В.В.