Рішення

від 11.08.2015 по справі 918/644/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 р. Справа № 918/644/15

Суддя Романюк Р.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзахід Стімекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурси-МТ"

про стягнення 111 848 грн. 70 коп.

В засіданні приймали участь представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзахід Стімекс" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурси-МТ" про стягнення 111 848 грн. 70 коп. з яких: 80 800 грн. 00 коп. основна заборгованість, 10 674 грн. 70 коп. пеня, 982 грн. 90 коп. – 3% річних та 19 392 грн. 00 коп. інфляційні.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі Договору № 10 від 15.05.2014р. поставив відповідачу товар, вартість якого станом на день звернення до суду cплачена частково, а тому заборгованість з урахуванням інфляційних і 3 % річних та нараховану пеню, просить суд стягнути у примусовому порядку.

08.07.2015р. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 111 661 грн. 40 коп. з яких: 80 800 грн. 00 коп. заборгованість, 10 486 грн. 50 коп. пеня, 982 грн. 90 коп. – 3% річних та 19 392 грн. 00 коп. інфляційні.

Вказана заява подана в порядку визначеному ст. 22 ГПК України, підписана уповноваженим представником, не суперечить чинному законодавству, не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін, а відтак приймається судом.

11.08.2015 року до господарського суду Рівненської області від позивача надійшла заява з проханням про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 11.08.2015 року не з'явилися, хоча про день та час судового розгляду були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, які наявні в матеріалах справи (а.с. 54-55).

Дослідивши зібрані у справі докази, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзахід Стімекс" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурси-МТ" (Покупець) був укладений Договір №10 від 15.05.2014р., за яким Продавець бере на себе зобов'язання поставити, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію в асортименті (Товар) за умовами договору по ціні, кількості і якості (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1, п.2.4 Договору поставка товару продавцем здійснюється автомобільним транспортом до пункту призначення вказаного в заявках покупця. Продавець повідомляє покупця про здійснене відвантаження таким чином, щоб повідомлення було отримане останнім до прибуття товару на місце в пункт поставки. Повідомлення про відвантаження повинне містити наступне:

-          найменування товару;

-          номер і дату договору, заявки;

-          дату відправлення;

-          номера товарно-транспортних накладних.

Згідно п.п. 4.1. – 4.2. Договору ціна на товар вказується в протоколах погодження ціни. Ціна на товар являється договірною і може змінюватися протягом року в залежності від діючих цін на матеріали, комплектуючі, енергоносії і т.д.

Пунктом 4.4 Договору сторони обумовили, що розрахунок за товар проводиться покупцем шляхом 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця, або з моменту поставки товару протягом 3-х робочих днів.

Прийом поставленого покупцю товару здійснюється: по кількості – згідно товарно- транспортної накладної, по якості у відповідності з сертифікатом підприємства-виробника (п.5.2 Договору).

Відповідно до п. 8.1 Договору, Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині виконання зобов'язань сторін до повного їх виконання.

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток сторін.

На виконання умов Договору позивач за видатковими накладними поставив відповідачу товар на загальну суму 93 600 грн. 00 коп., а саме:

- видатковою накладною №РН-0001326 від 15 травня 2014р. на суму 46 800 грн. 00 коп.,

- видатковою накладною №РН-0001327 від 16 травня 2014р. на суму 46 800 грн. 00 коп., (а.с. 12,15).

Як вбачається з поданих суду доказів, відповідач вартість отриманого товару оплатив лише частково - на загальну суму 12 800 грн. Доказів оплати 80 800 грн. 00 коп. за поставлений згідно Договору товар, суду не подано.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст.526 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, враховуючи, що факт поставки відповідачу товару згідно Договору № 10 від 15.05.2014р. та його ціна підтверджується зібраними у справі доказами, то за відсутності доказів сплати його повної вартості, позовні вимоги про стягнення 80 800 грн. 00 коп. заборгованості, судом визнаються обгрунтованими.

Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12.12.11 в справі №07/238-10).

На підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляційні в сумі 19 392 грн. 00 коп. за період з 12 грудня 2014року по 30 квітня 2015року та 3 % річних в сумі 982 грн. 90 коп. за період з 12 грудня 2014року по 30 квітня 2015року (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 06.08.2015р.).

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд визнав їх арифметично вірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства

Крім того, пунктом 6.2 Договору сторони обумовили, що у випадку порушення покупцем термінів перерахування грошових коштів продавець має право стягнути з покупця пеню в розмірі 0,15% від неоплаченої в строк суми за кожен день прострочення перерахування.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно ст. 1 якого, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 зазначеного закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання по оплаті за поставлений товар, позивачем нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня в сумі 10 486 грн. 50 коп. за період з 22.05.2014р. по 19.11.2014р.

Разом з тим, перевіривши подані розрахунки та період нарахування, судом встановлено, що відповідні розрахунки здійснено позивачем з порушенням порядку нарахування цього виду неустойки. Так зокрема, у визначеному позивачем періоді пеня за порушення термінів оплати складає 9 919 грн. 27 коп., а отже обґрунтованою судом визнається саме ця сума.

Що стосується твердження відповідача про визнання заборгованості лише на суму 62 091 грн. 67 коп. та посилання на акт звіряння розрахунків станом на 01.05.2015р., то воно не приймається судом до уваги, оскільки між сторонами існують інші договірні відносини, де позивач у справі виступає боржником за зобов'язаннями (а це не заперечується і відповідачем у справі), а акт звіряння розрахунків сам по собі є лише зведеним обліковим документом, який відображає загальний стан розрахунків між сторонами та не впливає на існуючі договірні правовідносини між сторонами.

Не приймається до уваги і посилання відповідача на існуючі розбіжності в податковій накладній від 16.05.2015р. в частині невідповідності зазначеної в ній дати, даті укладеного між сторонами договору, оскільки зазначений документ не є первинним документом який підтверджує виконання господарського договору, а тому, за відсутності доказів існування між сторонами іншого правочину, предметом якого є поставка товарів (зокрема датованого 16.05.2015р.) вказана обставина не може бути підставою для відмови у позові. Крім того, існуючі неточності у податковій декларації не спростовують факт поставки відповідачу товару та його вартості та можуть бути усунені шляхом відповідного коригування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 80 800 грн. 00 коп. заборгованості, 9 919 грн. 27 коп. пені, 982 грн. 90 коп. - 3% річних та 19 392 грн. 00 коп. інфляційних, з покладенням судових витрат на відповідача у справі, пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурси-МТ" (34500, Рівненська область, Сарненський район, м. Сарни, вул. Бєлгородська, 40, код ЄДРПОУ 35132148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзахід Стімекс" (45606, Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова буд. 6, код ЄДРПОУ 21740994) 80 800 грн. 00 коп. заборгованості, 9 919 грн. 27 коп. пені, 982 грн. 90 коп. - 3% річних, 19 392 грн. 00 коп. інфляційних та 2 221 грн. 89 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.08.2015р.

Суддя Романюк Р.В.