Рішення

від 10.08.2015 по справі 922/3837/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2015 р.Справа № 922/3837/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Шевляковій К.М.

розглянувши справу

за позовом Нововодолазького підприємства теплових мереж, смт. Нова Водолага до Нововодолазької районної ради Харківської області , смт. Нова Водолага про стягнення 271157,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Мякота О.Ю.

відповідача - Чернієнко Ю.Г.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року до господарського суду Харківської області з позовом до Нововодалазької районної ради Харківської області (далі - відповідач) звернулось Нововодалазьке підприємство теплових мереж (далі - позивач). У позові останній просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 125347,78 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору №7/12 м/б особовий рахунок 3063 на постачання теплової енергії в гарячій воді, укладеного між сторонами 19.01.2012 року. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 95164,03 грн. інфляційних, 5489,90 грн. три проценти річних, 45155,29 грн. пені та покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою суду від 06.07.2015 року було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 22.07.2015 року о 10:30 год. 22.07.2015 року ухвалою суду розгляд справи був відкладений до 10.08.2015 року до 11:00 год.

10.08.2015 року представник позивача надав суду довідку про банківські рахунки позивача. Надана довідка досліджена судом та долучена до матеріалів справи.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву та клопотання, в якому просив суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду документи. Усі надані документи та додані до них докази досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 10.08.2015 року представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача борг визнав.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджено фактичними даними, між сторонами 19 січня 2012 року був укладений договір № 7/12 м/б особовий рахунок 3063 на постачання теплової енергії в гарячій воді

Згідно з п.1 договору Енергопостачальна організація (позивач) взяла на себе зобов'язання постачати Споживачеві (відповідач) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Кожна із сторін, уклавши вказаний вище Договір , взяла на себе зобов'язання, а саме позивач поставити теплову енергію у вигляді гарячої води в обсягах та на потреби Споживача, а відповідач виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені умовами вказаного вище договору.

Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію визначений розділом 6 Договору , в якому зазначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п.6.3 договору, яким передбачено порядок розрахунку за спожиту теплову енергію, Споживач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеного в договорі обсягу теплової енергії, передбаченого на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

У листопаді 2012 року було відповідачем спожито теплової енергії 46,973 Гкал вартістю 54186,17 грн., проте сплачено споживачем за листопад 2012 року 8449,03 грн. У грудні 2012 року відповідачем було спожито теплової енергії 69,013 Гкал на суму 79610,64 грн., проте за отриману теплову енергію в грудні 2012 року оплата Споживачем не проведена.

Доказом виконання позивачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки теплової енергії є акти виконання робіт по відпуску теплової енергії 3316 від 30.11.2012 року та № 373 від 31.12.2012 року , підписані представником Споживача, відповідача по справі.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

01.03.2015 року між сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого боргу відповідача станом на 01.03.2015 року складає 125347,78 грн.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Отже, враховуючи наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленої теплової енергії в гарячій воді на суму 125347,78 грн.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 45155,29 грн. за період з 01.12.2012 року по 06.02.2015 року, суд виходив з наступного.

Відповідно до п.7.2.2. договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня на користь Енергопостачальної організації в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що право нарахування пені виникає у кредитора з наступного дня після спливу кінцевого терміну виконання зобов'язань і з врахуванням приписів ст. 232 ГК України припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Умовами договору №7/12 м/б особовий рахунок 3063 на постачання теплової енергії в гарячій воді не передбачено можливість нарахування пені понад строк, встановлений ст. 232 ГК України, а відтак пеня відповідно до вимог чинного законодавства, має нараховуватися за кожний місяць окремо - з наступного дня після спливу строку на оплату по кінцеву дата нарахування пені відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи наведені норми закону, беручи до уваги прострочення виконання відповідачем основного зобов'язання, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 8388,20 грн. за період з 01.11.2012 року по 03.05.2013 року (шість місяців з дня порушення зобовязання).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 5489,90 грн. та інфляційних втрат в розмірі 95164,03 грн., суд виходив з наступного.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 5489,90 грн. та інфляційних втрат в розмірі 95164,03 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 509, 525, 526, 530, 546-551, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, статтями 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 32-34, 35, 36, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Нововодалазької районної ради Харківської області (63200, Харківська область, Нововодалазький район, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, 7, код ЄДРПОУ 25468477) на користь Нововодалазького підприємства теплових мереж (63200, Харківська область, Нововодалазький район, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, 7-А, код ЄДРПОУ 32404380, р/р 260093012747 у ХОУ АТ Ощадбанк м. Харків, МФО 351823) - 125347,78 грн. основної заборгованості, 8388,20 грн. пені, 95164,03 грн. інфляційних, 5489,90 грн. 3% річних та 4698,77 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 12.08.2015 р.

Суддя О.В. Погорелова