Ухвала

від 10.08.2015 по справі 6/522

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"10" серпня 2015 р. Справа №6/522

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Сітайло Л.Г.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2011 р. у справі № 6/522 (суддя - Ковтун С.А.) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4; ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес 21", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого та другого відповідачів - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Трубинської Наталії Іванівни, та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні третього відповідача - Подільської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання недійсними правочину, рішення зборів учасників, статуту та скасування державної реєстрації змін до статуту.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2011 р. у справі № 6/522 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, а саме:

- визнано недійсним правочин у формі заяви від 22.01.2002 р.;

- визнано недійсними рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес 21", оформлені протоколом № 17 від 22.01.2002 р.;

- визнано недійсними зміни та доповнення до редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес 21", затверджені загальними зборами від 22.01.2002 р.;

- визнано недійсним договір про подальшу діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес 21" від 19.06.2002 р.;

- визнано недійсними рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес 21", оформлені протоколом № 25 від 15.11.2004 р.;

- визнано недійсною нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес 21", затверджену рішеннями загальних зборів учасників від 15.11.2004 р.

Також, вказаним рішенням суду відмовлено позивачу у задоволенні вимоги стосовно визначення розміру часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес 21" наступним чином: ОСОБА_3 - 60% статутного капіталу, ОСОБА_4 - 40% статутного капіталу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, другий відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2011 р. у справі № 6/522 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Крім цього, одночасно з апеляційною скаргою апелянтом заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Частиною 2 вищенаведеної статті визначено, що апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Для вирішення господарським судом питання про відновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України (п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").

Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Клопотання про відновлення процесуального строку повинно містити роз'яснення причин пропуску такого строку і підстави, за яких заявник вважає ці причини поважними.

У клопотанні заявник, як на причину пропуску строку на апеляційне оскарження, посилається на те, що про існування оскаржуваного рішення дізнався лише у 2015 році.

Так, апелянт зазначає, що про розгляд справи судом першої інстанції його жодного разу не було повідомлено, рішення прийняте 20.10.2011 р. він не отримував.

Наведені обставини, за доводами апелянта, перешкодили йому подати апеляційну скаргу в строки визначені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, колегія судів дійшла висновку про те, що обставина, на яку апелянт посилається як на причину пропуску строку на подання апеляційної скарги не є поважною та відповідно не може бути підставою для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, з наступних підстав.

В п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Так, всі процесуальні документи суду надсилались другому відповідачу за адресою: АДРЕСА_1.

Дана адреса також зазначена апелянтом в апеляційній скарзі.

У матеріалах даної справи містяться повідомлення про вручення поштових відправлень (т.2, а.с. 71, 81), які підтверджують обставини належного повідомлення другого відповідача про дату та час проведення судових засідань.

Крім цього, апелянтом було отримано 30.11.2011 оскаржуване рішення, що підтверджується також повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 99).

Це свідчить про обізнаність апелянта про ухвалення рішення у справі, а отже його посилання на те, що про розгляд справи судом першої інстанції його жодного разу не було повідомлено, а рішення прийняте 20.10.2011 р. він не отримував, є необґрунтованими.

З апеляційною скаргою на вищезазначене рішення другий відповідач звернувся, згідно відбитку штампу вхідної кореспонденції господарського суду міста Києва лише 28.07.2015.

Отже, апелянтом подано скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2011 р. майже через чотири роки після його ухвалення судом.

Доказів, щодо підтвердження обставин, які унеможливлювали звернення до суду у строк, передбачений ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апелянтом також не надано.

Таким чином, посилання апелянта на те, що він дізнався про рішення суду лише у 2015 році є необґрунтованими та не свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Слід зазначити, що лише факт подання апелянтом клопотання про відновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк, оскільки таке клопотання з огляду на приписи ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в постанові від 02.10.2012 по справі № 25/230.

Крім цього, відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи з поважності причин пропуску такого строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, що перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну.

З огляду на викладене, заява про відновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає, у зв'язку з недоведеністю поважності причин пропуску строку для подання апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Згідно п. 2 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Керуючись ст. ст. 53, 86, 93, п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_2 у відновленні пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2011 р. у справі № 6/522.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2011 р. у справі № 6/522 з доданими до неї документами повернути скаржнику.

3. Повернути ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3 654 грн. 00 коп., сплачений за квитанціями від 27.07.2015 № 26, від 23.06.2015 № 13850366, від 23.06.2015 № 13850379, від 23.06.2015 № 13850382, від 23.06.2015 № 13850391, від 23.06.2015 № 13850395. Підставою для повернення судового збору є дана ухвала підписана колегією суддів та скріплена гербовою печаткою суду.

4. Матеріали справи № 6/522 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді С.А. Гончаров

Л.Г. Сітайло