Постанова

від 10.08.2015 по справі 923/662/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2015 р.Справа № 923/662/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання за участю представників учасників процесу: Від Прокурора Білозерського району Херсонської області Від Білозерської районної державної адміністрації Від Головного управління Держземагенства України у Херсонській області Від ДП «Слобожанське» ТОВ агрофірми «Славія» Богатиря К.В. Аленіна О.Ю., Воронюка О.Л. Герасименко Ю.С. Закернична І.П., посвідчення № 031666, дата видачі: 26.01.15 не з'явився не з'явився не з'явився розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Слобожанське» товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Славія» на рішення господарського суду Херсонської області від 23.06.2015р. у справі№ 923/662/15 /суддя Пригуза П.Д./ за позовом позивача-1 позивача-2Прокурора Білозерського району Херсонської області в інтересах держави в особі: Білозерської районної державної адміністрації Головного управління Держземагенства України у Херсонській області до відповідача проДочірнього підприємства «Слобожанське» товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Славія» внесення змін до договору оренди земельної ділянки ВСТАНОВИВ: Прокурор Білозерського району Херсонської області в інтересах держави в особі Білозерської районної державної адміністрації та Головного управління Держземагенства України у Херсонській області звернувся до Дочірнього підприємства «Слобожанське» Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Славія», м. Херсон, з позовною заявою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.03.2007р., який зареєстровано у Білозерському районному відділі Херсонської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», запис у Державному реєстрі земель від 28.03.2007р. в книзі 4АА002132 за № 040771400008, виклавши пункт 9 договору в новій редакції, яка би передбачала встановлення орендної плати у грошовій формі, у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що дорівнює сумі 181783,64 грн. на рік.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 23.06.2015р. позов задовольнили повністю; внесли зміни до договору оренди земельної ділянки від 26.03.2007р., укладеного між Білозерською районною державною адміністрацією, ідентифікаційний код 04059993, вул. Карла Маркса, 87, смт. Білозерка Херсонської області, та Дочірнього підприємства «Слобожанське» Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Славія», ідентифікаційний код 32267138, вул. Перекопська, 20, м. Херсон, який зареєстровано у Білозерському районному відділі Херсонської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», запис у Державному реєстрі земель від 28.03.2007р. за № 040771400008, виклавши пункт 9 договору в наступній редакції:

« 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на бюджетний рахунок Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки».

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Херсонської області від 23.06.2015р. Дочірнє підприємство «Слобожанське» Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Славія», м. Херсон подало апеляційну скаргу, відповідно до якої скаржник просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 23.06.2015р. про задоволення позову прокурора Білозерського району Херсонської області, заявленого в інтересах держави в особі ГУ Держземагенства у Херсонській області, Білозерської РДА Херсонської області до ДП «Слобожанське» ТОВ АФ «Славія» про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.03.2007року, укладеного між Білозерською РДА Херсонської області та ДП «Слобожанське» ТОВ АФ «Славія» в повному обсязі та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Як на підставу викладених у скарзі вимог апелянт посилається на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.

Також, скаржник зазначає, що згідно ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Як зазначено скаржником в апеляційній скарзі даний порядок дотримано не було, зокрема не було направлено на адресу Товариства пропозицію про укладення додаткової угоди з проектом такої угоди.

Розпорядженням керівника апарату суду № 404 від 07.08.2015р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із перебуванням суддді Мишкіної М.А. у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, замінено суддю Мишкіну М.А. на суддю Воронюка О.Л.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника прокурора, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи і це встановлено господарським судом, між Білозерською районною державною адміністрацією та Дочірнім підприємством «Слобожанське» Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Славія» укладено договір оренди земельної ділянки від 26.03.2007 року, який зареєстровано у Державному реєстрі земель від 28.03.2007р. в книзі 4АА002132 за № 040771400008.

Відповідно до п. 9 договору встановлено, що орендна плата за орендовану земельну ділянку вноситься у грошовій формі перші два роки у певній сумі, а в подальшому у розмірі 26360,32 грн. в рік.

Пунктом 10 договору встановлено, що обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації та відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 13 договору встановлено, періодичність перегляду розміру орендної плати - один раз на три роки, зокрема у разі зміни розмірів земельного податку тощо.

Стаття 21 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Суд зазначає, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, що визначено також приписами пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК).

При цьому, підпунктами 288.5.1 та 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Тобто, законодавець визначив нижню та верхню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

У відповідності з положеннями ст. 11 ЦК України визначено підстави виникнення цивільних прав та обов'язків які виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений Законом - тобто, пунктом 288.5 статті 288 ПК.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд приходить до висновку, що з набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати у договорі оренди. Тобто, цивільний обов'язок орендаря земельної ділянки платити не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки виник з акту цивільного законодавства і не залежить від волі сторін договору оренди, які зобов'язані привести зміст договору до вимог приписів Закону.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 пункту 271.1 ст. 271 ПК визначено, що базою оподаткування є або нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з п. п. 2.18, 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 №2-1/10068-2008, від 23.05.2011 №7/105-10(30/234-09), від 04.07.2011 №41/81ПД.

Суд також зазначає, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено господарським судом, докази надсилання відповідачеві або вручення йому листа-пропозиції з відповідними умовами додаткової угоди до договору або надсилання окремого проекту додаткової угоди щодо внесення змін до договору оренди та, відповідно, докази ухиляння відповідача від його підписання - відсутні.

За таких обставин доводи відповідача про неотримання пропозицій щодо внесення змін до договору підтвердилися, позов подано прокурором до суду фактично без попереднього належного вирішення сторонами питання про внесення змін до договору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що укладений між позивачем та відповідачем спірний договір оренди земельної ділянки передбачає можливість збільшення розміру орендної плати, а тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Посилання скаржника на недотримання вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє прокурора права звернутися за захистом порушеного права шляхом внесення прямого позову до відповідача про зміну договору.

Ст. 30 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2002 року №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутись до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 08.05.2012 №5021/966/2011.

За таких обставин, висновок господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог є таким, що ґрунтується на матеріалах справи і чинному законодавстві.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують вищенаведене, а відтак судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

За таких обставин, підстави передбачені ст. 104 ГПК України для зміни чи скасування рішення господарського суду - відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Слобожанське» товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Славія» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 23.06.2015р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.Ю. Аленін

О.Л. Воронюк