Постанова

від 18.01.2011 по справі 5/1869-10     

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2011 р. Справа № 5/1869-10

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В. ,

суддів Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 районної санітарно-епідеміологічної станції, м.Шепетівка на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.12.10 р.

у справі № 5/1869-10

позивач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Горинь - Інтерм"

відповідач ОСОБА_1 районна санітарно-епідеміологічна станція м. Шепетівка

про стягнення заборгованості за договором будівельного підряду в сумі 11 191 грн. 98 коп.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5Ф.( дов.№7 від 18.01.2011 р

відповідача - ОСОБА_6Г.(дов.№ 76 від 17.01.2011р.)

адв. ОСОБА_7Р.( дов. № 77 від 17.01.2011 р. )

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10 грудня 2010 року по справі № 5-1869-10 (суддя Грамчук І.В.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Горинь - Інтерм» (м. Шепетівка) та стягнуто на його користь із ОСОБА_1 районної санітарно - епідеміологічної станції (м. Шепетівка) 7014 гривень основної заборгованості, 3135,25 гривень -інфляційних, 595,84 гривень - трьох процентів річних, 446,88 гривень - пені, 236,00 гривень - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 111,92 гривень сплаченого державного мита. Також даним рішенням відмовлено у затвердженні мирової угоди.

З даним судовим рішенням ОСОБА_1 районна санітарно - епідеміологічна станція не погодилася та оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що місцевий господарський суд в порушення вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України прийняв позовну заяву до розгляду, хоча позивачем при подачі позову не дотримано приписів статті 54 ГПК України ( не вказано повну адресу позивача, зазначено рахунок відповідача, відмінний від вказаного на договорі будівельного підряду, позовні заява з боку позивача підписана невстановленою особою, в позовній заяві відсутні вичерпні дані про суму заборгованості). В обґрунтування порушення місцевим господарським судом норм матеріального права ОСОБА_1 районна санітарно - епідеміологічна станція зазначає, що у описовій частині рішення місцевий господарський суд вказує, що у відповідності до договору будівельного підряду № 48 підрядник (позивач) прийняв на себе зобов»язання виконати поточний ремонт енергопостачання та автоматики котельні ОСОБА_1 райдержадміністрації. Однак, у судовому рішенні відсутній будь-який зв»язок між відповідачем та ОСОБА_1 райдержадміністрацією. Також апелянт вказує, що судом не застосовано позовної давності до вимог про стягнення пені. На переконання ОСОБА_1 районної санітарно - епідеміологічної станції, місцевий господарський суд не дав належної оцінки тим обставинам, що позивач не виконав у повній мірі роботи за договором, що, на думку апелянта, підтверджується актом про виявлення недоробок робіт відповідно до договору № 48, складеного 08.11.2010 року трьома особами та затвердженого головним лікарем ОСОБА_1 рай СЕС, копіями фотографій світильників та місця з»єднання проводів, які долучені до апеляційної скарги. За таких обставин вважає, що у відповідності до статей 879 ЦК та 220 ГК України строк оплати не настав, відповідач не прострочив виконання зобов»язання та не може рахуватися боржником. Також, за твердження ОСОБА_1 районної санітарно - епідеміологічної станції безпідставно відмовлено у затвердженні мирової угоди, а саме рішення прийнято без повідомлення сторін.

Просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 10 грудня 2010 року по справі № 5-1869-10.

В судове засідання від представника позивача ТОВ " Горинь-Інтерм "надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу , відповідно до якого вважає рішення суду першої інстанції законним і обгрунтованим . Зазначає,що і договір і повноваження представників в судовому засіданні були законними,оскільки на день укладення договору будівельного підряду від 09.10.2007 року директором товариства був ОСОБА_3, а на день подання позову до суду- Поліщук ОСОБА_8 , що стверджується довідкою управління статистики.

Зазначає,що довідка про вартість виконаних підрядних робіт відповідає вимогам закону, так як підписана уповноваженими представниками сторі та скріплена печатками. Доказом виконання робіт є акт приймання виконих підрядних робіт за жовтень 2007 року форми № КБ-3,який також підписаний представниками сторін.

Також ,вважає ухвалу про порушення провадження по справі законною. Крім того,представник відповідача міг ознайомитись з доданими до позовної зави документами безпосередньо в суді,але цього не зробив.

Зазначивши в описовій частині рішення " ОСОБА_1 райдержадміністрації , суддя допустив технічну описку , що на його думку не заслуговує на увагу ,оскільки в резолютивній частині рішення грошові кошти стягнуто саме з відповідача.

Крім того, вказує ,що в судовому засіданні в суді першої інстанції представник відповідача визнавав наявність основного боргу і запропонував укласти мирову угоду на умовах взаємних поступок, тому невизнання ним боргу в апеляційній скарзі є безпідставним.

Також ,заперчує незавершеність обумовлених договором підрядних робіт .ОСОБА_6 і фотографії ,надані апелянтом,вважає неналежними доказами,оскільки вони підписані лише представниками відповідача більше,ніж через 3 роки після виконання робіт. Упродовж трьох років відповідач щодо якості і повноти виконаних робіт претензій до них не пред""являв . Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представники апелянта у судовому засіданні в ході перегляду справи апеляційним судом вважають рішення господарського суду по даній справі незаконним та просять його скасувати з мотивів, викладених у апеляційній скарзі.

Представники товариства з обмеженою відповідальністю «Горинь - Інтерм» просять рішення господарського суду Хмельницької області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, так як місцевий суд не припустився порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному об"ємі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,повно і всебічно з"ясувавши всі фактичні обставини справи , на яких грунтуються доводи та заперечення сторін , об"єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи , і вирішення пору по суті , колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.12.2010 року у справі № 5/1869 підлягає до часткового задоволення .

Як вбачається із матеріалів справи, 09 жовтня 2007 року між сторонами укладений договір будівельного підряду № 48, у відповідності до пункту 1.1 якого замовник (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) приймає на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати роботи відповідно до кошторисної документації -об'єкт поточний ремонт енергопостачання та автоматики котельні ОСОБА_1 райсанепідстанції.(а.с. 8-9)

Пунктом 3.1 договору будівельного підряду сторонами визначено суму договору, яка складає 7014,00 гривень.

Довідка про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2007 року (а.с.10) та акт приймання виконаних робіт за жовтень 2007 року(а.с. 11-14 ), складені у відповідності до глави 5 договору будівельного підряду № 48, визначають об»єми та вартість виконаних робіт у сумі 7014 гривень, скріплені підписами посадових осіб та засвідчені печатками сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.

Цивільний кодекс у ч. 1 ст. 509 ЦК України також визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 174, 193 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та повинні виконуватися суб»єктами господарювання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 статті 901 ЦК України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903. ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст. 525, 526, аб.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином у встановлені строки, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

ОСОБА_1 районною санітарно - епідеміологічною станцію не надано доказів, які б вказували на погашення існуючої перед позивачем заборгованості у розмірі 7014 гривень за договором будівельного підряду № 48 від 09 жовтня 2007 року.

Таким чином, місцевий господарський суд постановляючи своє рішення, правомірно визнав, що ОСОБА_1 районною санітарно - епідеміологічної станцією прострочено строк виконання зобов»язання та стягнув на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Горинь - Інтерм» 7014 гривень основної заборгованості.

У відповідності до ст.ст. 610,611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 1 статті 230 ГК України визначає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктами 6.1, 6.2, 6.3. цього договору сторонами погоджено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором винна сторона сплачує штрафні санкції, відшкодовує другій стороні збитки, під якими розуміються понесені витрати втраченого майна, нестримані доходи. Відповідач у разі невиконання термінів перерахування авансів, передбачених графіком сплати авансів та оплати вартості виконаних робіт, сплачує позивачу неустойку в грошовій формі у вигляді пені в розмірі 2% річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, відшкодовує в повному розмірі збитки.У відповідності до пункту 3.5 договору будівельного підряду на замовника (відповідача) покладено обов»язок протягом п»яти календарних днів оплатити підряднику (позивачу) рахунки, які виставляються згідно з підтвердженою актами форми МКБ-3 вартістю виконаних робіт.

9квітня 2010 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 9 про оплату заборгованості за виконані роботи по капітальному ремонту опалення та поточному ремонту енергопостачання та автоматики котельні райсанепідстанції, тобто, в тому числі і по договору будівельного підряду № 48 ( а.с. 15).

На переконання апеляційного господарського суду право вимоги у позивача по договору будівельного підряду № 48 виникло по спливу строку, передбаченого у пункті 3.5 з моменту отримання вимоги про оплату 16.04.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с. 16).

На дані обставини та положення пункту 3.5 договору місцевий господарський суд уваги не звернув та помилково погодився із розрахунками пені, інфляційні втрат та 3% річних, здійсненими позивачем за 1064 днів.

Разом з тим, стягнення пені за 1064 дні не відповідає і вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне рішення господарського суду Хмельницької області від 10 грудня 2010 року по справі № 5-1869-10 в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 446,88 гривень скасувати, а в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача 3% річних за 160 днів прострочення виконання зобов»язання ( з 24.04.2010 по 01.10.2010 року ) у розмірі 92,24 гривень та інфляційних втрат за цей же період у розмірі 287,57 гривень.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційна скарга не містить обґрунтування неможливості подання апелянтом додаткових доказів (акта про виявлення недоробок робіт відповідно до договору № 48, складеного 08.11.2010 року, копій фотографій світильників та місця з»єднання проводів) до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.Крім того, не знайшли свого підтвердження і доводи апелянта про те,що ці докази не були прийняті господарським судом Хмельницької області, а тому такі додаткові докази апеляційним господарським судом не приймаються та не розглядаються

Стаття 78 ГПК України передбачає можливість врегулювання господарського спору шляхом укладення сторонами мирової угоди. Частиною 3 цієї статті визначено, що мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Не підлягає затвердженню мирова угода, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Пункт 1 поданої сторонами мирової угоди від 15 листопада 2010 року містить строки виконання зобов'язань, які поставлено в залежність від винесення господарським судом Хмельницької області ухвали про затвердження даної мирової угоди, тобто під умовою.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у затвердженні поданої сторонами мирової угоди, так як її зміст суперечить статті 78 ГПК України.

Твердження апелянта про порушення місцевим господарським судом статті 85 ГПК України, спростовується наявною у справі розпискою від 02.12.2010 року , якою представники сторін повідомлені про оголошення перерви у судовому засіданні до 12.00 год 10 грудня 2010 року./а.с. 38/

Також не заслуговують на увагу твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в зв"язку з помилковим зазначенням відповідача ОСОБА_1 райдержадміністрація та прийняттям до провадження даної позовної заяви, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Згідно статті 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до статті 105 ГПК України апеляційни господарський суд вважає за необхідне провести новий розподіл судових витрат, стягнувши із відповідача на користь позивача 73,95 гривень державного мита та 155,93 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В зв"язку з тим,що апеляційна скарга відповідача задоволена частково , з товариства з обмеженою відповідальністю " Горинь інтерм" на користь ОСОБА_1 районної санітарно епідеміологічної станції підлягає до стягнення 19грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 районної санітарно-епідеміологічної станції задоволити частково.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 10 грудня 2010 року у справі № 5/1869-10 в частині стягнення пені в сумі 446 грн.88 коп. скасувати.

В стягненні пені відмовити.

В частині стягнення 595,84 грн. - 3% річних та 3135 ,25 грн. -інфляційних втрат рішення змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 районної санітарно-епідеміологічної станції ( м.Шепетівка ,вул.В.Котика,70 , код ЕДРПОУ 02009353) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Горинь -Інтерм"( м.Шепетівка,вул.Тітова,код ЕДРПОУ 33015637) 287,57 грн.( двісті вісімдесят сім грн. 57 коп.) інфляційних втрат , 92,24 грн.( дев"яносто дві грн. 24 коп.) -3% річних.

В частині стягнення основного боргу в сумі 7014 грн. рішення залишити без змін.

Перерозподілити державне мито та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу пропорційно до задоволених вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 районної санітарно-епідеміологічної станції ( м.Шепетівка ,вул.В.Котика,70 , код ЕДРПОУ 02009353) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Горинь -Інтерм"( м.Шепетівка,вул.Тітова,код ЕДРПОУ 33015637) 73,95 грн( сімдесят три грн. 95коп) державного мита та 155,93 грн.( сто п"ятдесят п"ять грн. 93 коп.) витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Горинь -Інтерм"( м.Шепетівка,вул.Тітова,код ЕДРПОУ 33015637) на користь ОСОБА_1 районної санітарно-епідеміологічної станції ( м.Шепетівка ,вул.В.Котика,70 , код ЕДРПОУ 02009353) 19 грн(дев"ятнадцять) державного мита за подачу апеляційної скарги .

Зобов"язати господарський суд Хмельницької облаті видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.