Постанова

від 11.08.2015 по справі 903/372/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2015 р. Справа № 903/372/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Мамченко Ю.А.

при секретарі Лукащик Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідачів:

- ТОВ "Агрофірма "Іванівка АГ": не з'явився

- ПП "Волиньагротехсервіс": не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ", смт.Михайло-Коцюбинське, Чернігівського району Чернігівської області

на рішення господарського суду Волинської області

від 18.05.15 р. у справі № 903/372/15 (суддя Сур`як О.Г.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк

до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ", смт.Михайло-

Коцюбинське, Чернігівського району Чернігівської області,

- Приватного підприємства "Волиньагротехсервіс", м.Луцьк

про стягнення 31 236, 25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 18.05.2015р. у справі №903/372/15 позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ", Приватного підприємства "Волиньагротехсервіс" про стягнення 31236,25грн. задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ" та Приватного підприємства "Волиньтехагросервіс" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 31207,34грн. (в т.ч 28606,93грн. інфляційних нарахувань та 2600,41грн. 3% річних), а також 1825,31грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення змінити та відмовити у задоволенні позову повністю.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм чинного законодавства;

- 05.06.2013р. між ФОП ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ" укладено договір купівлі-продажу № 13/61. Згідно п.п.1.1. вказаного договору продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти і оплатити наступний товар (продукцію): запасні частини до сільськогосподарської техніки. Відповідно до п.3.1, 3.4 договору передбачено, що оплата товару здійснюється у грошовій формі, шляхом перерахування коштів покупцем на розрахунковий рахунок продавця. Термін остаточної оплати товару згідно даного договору: не пізніше 15.07.2013р.. В позовній заяві відсутній повноцінний розрахунок 3% річних, інфляційним нарахувань. Позивачем не вірно зазначено дату початку періоду нарахування 3% річних. Крім того, відповідач не отримав копії позову, в зв'язку з чим був позбавлений права заперечити проти позовних вимог.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 11.08.2015р..

Згідно розпорядження в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2015р., у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Савченка Г.І. та відповідно до затверджених складів колегій, визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя Павлюк І. Ю., суддя Демидюк О.О., суддя Мамченко Ю.А..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у новому складі.

Ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2015р. про прийняття апеляційної скарги до провадження надіслана на адресу позивача - ФОП ОСОБА_1, а саме: 43026, АДРЕСА_1, та надіслана на адресу відповідача - ПП "Волиньагротехсервіс", а саме: 43024, АДРЕСА_2, однак повернулась з відмітками поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до наявних в матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відомостей про юридичну особу, в графі місце знаходження ФОП ОСОБА_1 зазначена адреса: 43026, АДРЕСА_1, та в графі місце знаходження юридичної особи ПП "Волиньагротехсервіс" зазначена адреса: 43024, АДРЕСА_2 (а.с.14, 17-18).

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також, відповідно до наявних у матеріалах справи повідомлень про вручення поштових відправлень ФОП ОСОБА_1 та ПП "Волиньагротехсервіс" отримували процесуальні документи під час розгляду справи господарським судом Волинської області, про що свідчать відповідні відмітки на них.

ФОП ОСОБА_1 та ПП "Волиньагротехсервіс" не скористалися правом подачі письмових відзивів на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представники сторін в засідання суду 11.08.2015р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників останніх.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2013р. між підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ "Агрофірма "Іванівка АГ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №13/61 (далі - договір купівлі-продажу), відповідно до п.п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти і оплатити наступний товар (продукцію): запасні частини до сільськогосподарської техніки (а.с.7).

Згідно п.3.1, 3.4 договору купівлі-продажу, оплата товару здійснюється у грошовій формі, шляхом перерахування коштів покупцем на розрахунковий рахунок продавця. Термін остаточної оплати товару згідно даного договору: не пізніше 15 липня 2013р..

Пунктом 5.1. договору встановлено, що у разі несвоєчасної остаточної оплати отриманого товару покупець сплачує продавцю штрафні санкції в розмірі 0,5% суми неоплачених товарів за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 05.06.2013р. №13/61 позивач передав, а ТОВ "Агрофірма "Іванівка АГ" прийняло товар на загальну суму 97800,00грн., однак останнє взяті на себе, згідно вказаного договору, зобов'язання в частині проведення розрахунків за поставку товару не виконало, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед підприємцем на суму 97800,00грн..

05.06.2013р. між підприємцем ОСОБА_1 (кредитор) та Приватним підприємством "Волиньтехагросервіс" (поручитель) укладено договір поруки №8/ПР (далі - договір поруки) (а.с.19-20), згідно п.1.1 якого, предметом даного договору є зобов'язання поручителя перед кредитором відповідати за порушення боржником (ТОВ "Агрофірма "Іванівка АГ") його зобов'язань перед кредитором по договору купівлі-продажу №13/61 від 05.06.2013р., укладеному між кредитором і боржником , що включає:

- зобов'язання щодо оплати товару;

- сплату процентів річних, інфляційних нарахувань на суму боргу та неустойки (штрафу, пені), що передбачені умовами основного договору ;

- відшкодування збитків, завданих кредиторові.

Відповідно до п.5.1 договору поруки, у разі порушення ТОВ "Агрофірма "Іванівка АГ" зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні божники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому обсязі, що і боржник.

Рішенням господарського суду Волинської області від 15.07.2014р. у справі №903/507/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.09.2014р., позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ", Приватного підприємства "Волиньагротехсервіс" про стягнення 106106,31грн., задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ТОВ "Агрофірма "Іванівка АГ" та ПП "Волиньтехагросервіс" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 106106,31грн. заборгованості, в т.ч. 97800,00грн. основної заборгованості, 6449,45грн. - пені за період з 16.07.2013р. по 15.01.2014р., 1856,86грн. - 3 % річних за період з 16.07.2013р. по 03.03.2014р., 2123,00грн. в повернення витрат по сплаті судового збору та 500,00грн. судових витрат пов'язаних з послугами адвоката (а.с.8-10).

На виконання вказаного вище рішення видано наказ від 30.07.2014р. №903/507/14-1 (а.с.11).

Відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних доручень №1906 від 17.01.2015р. на суму 9702,57грн. та №154 від 22.01.2015р. на суму 99026,74грн. відповідачі у даній справі погасили свою заборгованість (а.с.12-13).

За вказаних обставин, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ "Агрофірма "Іванівка АГ" та ПП "Волиньагротехсервіс" про стягнення солідарно з останніх 31236,25грн., з них: 28635,84грн. - інфляційних нарахувань за період з 16.07.2013р. по 31.01.2015р. на суму основного боргу в розмірі 97800,00грн., який стягнуто згідно рішення господарського суду Волинської області від 15.07.2014р. по справі №903/507/14 та донарахування 3% річних за період з 04.03.2014р. по 21.01.2015р. в розмірі 2600,41грн. (а.с.3-5).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Волинської області від 18.05.2015р. у справі №903/372/15 позов задоволено частково (а.с.47-48).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як зазначалось раніше, рішенням господарського суду Волинської області від 15.07.2014р. у справі №903/507/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.09.2014р., позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ", Приватного підприємства "Волиньагротехсервіс" про стягнення 106106,31грн., задоволено повністю та стягнуто солідарно з ТОВ "Агрофірма "Іванівка АГ" та ПП "Волиньтехагросервіс" на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 106106,31грн. заборгованості, в т.ч. 97800,00грн. основної заборгованості, 6449,45грн. - пені за період з 16.07.2013р. по 15.01.2014р., 1856,86грн. - 3 % річних за період з 16.07.2013р. по 03.03.2014р., 2123,00грн. в повернення витрат по сплаті судового збору та 500,00грн. судових витрат пов'язаних з послугами адвоката, у зв'язку з чим місцевим господарським судом видано наказ від 30.07.2014р. №903/507/14-1.

Таким чином, факт укладання договору купівлі-продажу від 05.06.2013р. №13/61 та договору поруки від 05.06.2013р. №8/ПР, факт не проведення та прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ" як боржником та Приватним підприємством "Волиньагротехсервіс" як поручителем оплати в сумі основної заборгованості, пені та 3% річних за отриманий товар, ), встановлено вказаним вище рішенням господарського суду Волинської області, а тому у відповідності до приписів ст.35 ГПК України не доводяться при розгляді даної справи.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як зазначалось вище, відповідно до ст.509 ЦК України. зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст.96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими

Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.2 п.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. за №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

За приписами ст.ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

В п.п.4.1 - 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові; сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Пунктом п.3 ч.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 24.11.2011р. №01-06/1642/2011 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" роз'яснено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України (постанови від 12.09.2011р. №3-73гс11, від 14.01.2011р. №3-116гс11 та від 23.01.2012р. по справі №3-142гс11).

Таким чином, відсутність у боржника коштів, що приводять до неможливості виконання ним грошового зобов'язання перед позивачем, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють відповідача від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Перевіривши здійснений місцевим господарським судом розрахунок розміру інфляційних втрат нарахованих за період з 16.07.2013р по 31.01.2015р. на суму основної заборгованості за рішенням суду в розмірі 28635,84грн. та нарахованих на суму боргу 97800грн. за період з 04.03.2014р. по 16.01.2015р. і за період з 17.01.2015р. по 21.01.2015р. на суму боргу 88007,43грн. 3% річних за рішенням суду в розмірі 2600,41грн., всього 31236,25грн., за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати отриманого товару згідно договору купівлі-продажу від 05.06.2013р. №13/61 та договору поруки від 05.06.2013р. №8/ПР (наказ господарського суду Волинської області від 30.07.2014р. №903/507/14-1, виданого на виконання рішення господарського суду Волинської області від 15.07.2014р. у справі №903/507/14), колегія суддів дійшла висновку, що він складений правильно, а тому вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ", Приватного підприємства "Волиньагротехсервіс" 28606,93грн. інфляційних втрат нарахованих за період з серпня 2013р по січень 2015р. та 2600,41грн. 3% річних нарахованих за період з 04.03.2014р. по 16.01.2015р. на суму боргу 97800грн. та за період з 17.01.2015р. по 21.01.2015р. на суму боргу 88007,43грн., а всього 31207,34грн., правомірно задоволені судом першої інстанції, а у стягненні решти позовних вимог на підставі ст.625 ЦК України слід йому відмовити.

Що ж до вимог апеляційної скарги про не отримання скаржником копії позовної заяви, у зв'язку з чим останній був позбавлений права заперечити проти позовних вимог до уваги не береться, оскільки з матеріалів позовної заяви позивача вбачається, що до неї додано докази направлення ТОВ "Агрофірма "Іванівка АГ" копії позовної заяви з додатками, зокрема опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек поштового відділення (а.с.3-6, 23).

Крім того, ТОВ "Агрофірма "Іванівка АГ" не скористалося, в порядку ст.22 ГПК України, правом ознайомитись з матеріалами справи, а обмежилось лише подачею відповідних клопотань про відкладення розгляду справи, правова оцінка яких надана господарським судом Волинської області

Згідно вимог ст.33 Господарського-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ", наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, наведеним вище, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 18.05.2015р. у справі №903/372/15 прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 18.05.2015р. у справі №903/372/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ", смт.Михайло-Коцюбинське, Чернігівського району Чернігівської області - без задоволення.

2. Справу №903/372/15 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Мамченко Ю.А.

Віддрук. прим.:

1 - до справи,

2 - ФОП ОСОБА_1 (43026, АДРЕСА_1),

3, 4 - ТОВ "Агрофірма "Іванівка АГ"

(15552, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт.Михайло-Коцюбинське, вул. Шевченка, 2-Б,

14000, м.Чернігів, вул.Гетьмана Полуботка, 6, 2-й поверх),

5 - ПП "Волиньагротехсервіс" (43024, Волинська обл., м.Луцьк, пр.Соборності, буд.20А, кв.97),

6 - в наряд.