Постанова

від 25.12.2007 по справі 2-а-492007

ЗБАРАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-49 2007р

Справа № 2-а-49 2007р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25

грудня 2007 року                              Збаразький

районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого

суду                Старовойта Г.С.

при

секретарі                       Іванюк

Л.О.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Збаражі справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління МВС України в Тернопільській області про визнання

недійсним рішення УМВС України в Тернопільській області про відмову у наданні

статусу учасника бойових дій, -

встановив:

До суду

звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління МВС України в Тернопільській області

про визнання недійсним рішення УМВС України в Тернопільській області про

відмову у наданні статусу учасника бойових дій, мотивуючи свої позовні вимоги

тим, що під час навчання на стаціонарній формі в Івано-Франківській

середньо-спеціальній школі міліції МВС СРСР в період з 05 липня 1988 року по 25

серпня 1988 року він проходив службу в МВС Вірменії, а саме в м. Єреван, та в

період з 06 березня 1989 року по 09 червня 1989 року проходив службу у м.

Кіровокані Вірменської РСР по охороні громадського порядку, а всього в

загальному на території Вірменії, де в цей час відбувався Нагірно -

Карабахський конфлікт між вірменським та азербайджанським населенням, для

подолання якого і були введені війська та підрозділи МВС СРСР, він перебував

протягом 117 днів. Під час проходження служби він виконував завдання по охороні

державних установ, захисту населення азербайджанської національності на

блок-постах від можливих збройних нападів та насилля з боку конфліктуючої

сторони, а також в складі слідчо-оперативної бригади МВС СРСР, яка займалася

розкриттям вбивств та інших резонансних злочинів. Однак УМВС України в

Тернопільській області йому було відмовлено у наданні статусу учасника бойових

дій. Даний висновок УМВСУ в Тернопільській області він вважає надуманим та

безпідставним, оскільки він суперечить постанові KM України

від 08.02.1994 року №63. Крім того, під час розгляду даного питання УМВСУ в

Тернопільській області не були взяті до уваги покази свідків та інші докази, а

тому він просить суд зобов'язати комісію з питань розгляду матеріалів про

визнання учасників бойових дій, що діє при УМВСУ в Тернопільській області

визнати його учасником бойових дій та видати йому посвідчення встановленого

зразка.

В

судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги і просив суд

задовольнити позов.

Представник

управління МВС України в Тернопільській області в судове засідання не з'явився,

хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у

зв'язку з чим у відповідності з вимогами ст. 128 КАС України суд вирішив справу

на підставі наявних у ній доказів.

Суд,

перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та дослідивши докази

по справі вважає, що позов підлягає до задоволення.

При цьому суд

виходив із слідуючого.

Судом

встановлено, що ОСОБА_1 під час навчання в Івано-Франківській спеціальній

середній школі міліції МВС СРСР в званні курсанта знаходився в службовому

відрядженні в розпорядженні МВС Вірменії в період з 05 липня 1988 року по 25

серпня 1988 року та з 06 березня 1989 року по 09 червня 1989 року, що

вбачається з витягів з наказів начальника Івано-Франківської спеціальної

середньої школи міліції МВС СРСР від 05.07.1988 року №86, від 06.03.1989 року

№15, від 09.06.1989 року №77-а, пояснень ОСОБА_1.

2

Згідно з

витягом з наказу начальника Івано-Франківської спеціальної середньої школи

міліції МВС СРСР №86 від 05.07.1988 року наказано підготувати і передислокувати

в район Закавказзя особистий склад школи в кількості 150 чоловік, в тому числі

курсанта ОСОБА_1 (а.с. 3).

Згідно з

витягом з наказу начальника Івано-Франківської спеціальної середньої школи

міліції МВС СРСР №15 від 06.03.1989 року наказано відкомандирувати офіцерів і

курсантів 2-го курсу ІФССПІМ в кількості 149 чоловік, в тому числі курсанта

ОСОБА_1 (а.с. 4).

Відповідно

до витягу з наказу начальника Івано-Франківської спеціальної середньої школи

міліції МВС СРСР №77-а від 09.06.1989 року курсантам дозволено самостійно

добиратися з міста Кіровокан до Івано-Франківська в період з 10.06.1989 року до

15.06.1989 року (а.с. 5).

Як

вбачається з листа УМВСУ в Тернопільській області №2/7-Б-23 від 9.11.2007 року

Бутрину З.Б. відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій, посилаючись на

Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту", відповідно до положень якого учасниками бойових дій визнаються

працівники, які за рішенням Уряду колишнього СРСР працювали в державах, де в

цей період велися бойові дії, і якщо вони безпосередньо брали участь в бойових

діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту). Переліки таких

держав та періодів бойових дій на їх території затверджені постановою KM

України від 08.02.1994 року №63. Республіка Вірменія, де ОСОБА_1

безпосередньо проходив службу, в даний перелік не входить.

Згідно

ст. 6 п.2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту" від 22.10.1993 року учасниками бойових дій

визнаються: учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці

Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи

рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх

справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і

радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього

Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах,

де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи

забезпеченні бойової діяльності військ (флотів); військовослужбовці Збройних

Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи

рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх

справ України, інших утворених відповідно до законів України військових

формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для

виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися

бойові дії.

Таким

чином, суд приходить до переконання, що у зазначений період часу в Республіках

Вірменія та Азербайджан відбувалися бойові дії, але на час існування СРСР не

визнавалось, що у союзних республіках могли вестися бойові дії і реальна

інформація про них замовчувалась. А тому Азербайджанська РСР та Вірменська РСР

не могли бути включені в перелік держав і періодів бойових дій на їх території

затверджений постановою KM України від 08.02.1994 року №63. Крім того, даний факт

підтверджується кореспонденцією наданою позивачем під час судового розгляду, а

тому в даному випадку мають місце порушення прав позивача з боку відповідача,

які підлягають захисту шляхом визнання недійсним рішення У МВС України в

Тернопільській області від 9.11.2007 року про відмову у наданні Бутрину З.Б.

статусу учасника бойових дій, та зобов'язанні комісії з питань розгляду

матеріалів про визнання учасників бойових дій, що діє при УМВСУ в

Тернопільській області, визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій та видати йому

посвідчення встановленого зразка.

На

підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 17, 71, 128, 158-163, 186

Кодексу адміністративного судочинства України, п.2 ст. 6 Закону України

"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту",

постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року №63, суд, -

постановив:

Позов

задовольнити.

Визнати

недійсним рішення УМВС України в Тернопільській області від 9.11.2007 року про

відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

2

Зобов'язати

комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій,  що діє при УМВСУ в Тернопільській області

визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій та видати йому посвідчення встановленого

зразка.

Заяву

про апеляційне оскарження даної постанови суду може бути подано до Львівського

апеляційного адміністративного суду через Збаразький районний суд протягом

десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду

подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Дана

постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження,  якщо заяву про

апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне

оскарження,  але апеляційна скарга не

була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне

оскарження, 

Постанова

суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання

апеляційної скарги

Постанова,  якщо її не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи

апеляційним судом.