Постанова

від 03.04.2012 по справі 2а/0470/1825/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/1825/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2, за участю: представника позивача - представника відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального житлово-експлуатаційне підприємство № 7 до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про скасування рішення від 16.01.2012р. за № 8

ВСТАНОВИВ:

Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 7 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, третя особа: Бабушкінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ, в якому просить (з урахуванням позовних вимог, які прийняті судом) скасувати рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків від 16.01.2012р. за № 8.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення було винесено із порушенням вимог чинного законодавства, адже, пеня була нарахована на суми страхових внесків, які стягуються у примусовому порядку по рішенням судів, які перебувають на виконанні у Бабушкінському відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ. З огляду на це позивач вважає, що відповідно до ст. 106 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року (далі - Закон України № 1058-IV) орган державної виконавчої служби повинен нести відповідальність за несвоєчасне перерахування внесків до Пенсійного фонду України. Крім того, позивач зазначив, що підприємство своїми коштами не володіє і самостійно сплачувати кошти по страховим внескам не має можливості.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення прийнято у межах повноважень та у спосіб, визначені законом.

Третя особа в судове засідання не прибула, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 КАС України шляхом направлення судової повістки. Від третьої особи до суду клопотань, заяв, пояснень не надходило.

За даних обставин суд, керуючись положеннями ст.128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 15 Закону №1058-IV передбачено, що платники внесків є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.

Позивач - комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 7 (код ЄДРПОУ 32495415) є страхувальником, який повинен сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників є календарний місяць.

Таким чином відповідач є зобов'язаним на підставі ст.20 Закону України №1058-1V до 20 числа наступного за звітним щомісяця сплачувати страхові внески.

Проте відповідач - комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 7 не сплатило до Пенсійного фонду України за липень 2011 року страхові внески, визначені у відповідних розрахунках сум страхових внесків.

Частиною 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка). Тобто відповідач не виконав покладених на нього законодавством обов'язків, що призвело до утворення недоїмки.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. за № 2464-VI, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, період до перетворення Пенсійного фонду на неприбуткову самоврядну організацію відповідно до пункту 12 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» завдання та функції Пенсійного фонду та його територіальних органів щодо збору та ведення обліку єдиного внеску виконують відповідно Пенсійний фонд та головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Відповідно до п. 16 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Погашення заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що виникла до 1 січня 2004 року і не погашена в установленому законом порядку, здійснюється відповідно до статті 106 цього Закону.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно із ч. 4. ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. При цьому в разі наявності у страхувальника одночасно із зобов'язаннями із сплати недоїмки зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, у тому числі зобов'язань за іншими рішеннями суду, стягнення недоїмки здійснюється в першу чергу і має пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями та стягненнями (крім зобов'язань щодо виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та витрат, пов'язаних з виконанням судових рішень із стягнення недоїмки). Це правило також застосовується в разі стягнення недоїмки за рахунок майна страхувальника, у тому числі майна, що перебуває в податковій заставі, а також у разі стягнення недоїмки із страхувальника, щодо якого порушено справу про банкрутство.

Судом встановлено, що на виконанні у Бабушкінському відділі державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ перебувають наступні виконавчі провадження:

- ВП № 28661596 по стягненню з комунального житлово-експлуатаційне підприємство № 7 на користь Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська заборгованість у розмірі 255226,39 грн.;

- ВП № 28310438 по стягненню з комунального житлово-експлуатаційне підприємство № 7 на користь Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська заборгованість у розмірі 92362,30 грн.;

- ВП № 29264723 по стягненню з комунального житлово-експлуатаційне підприємство № 7 на користь Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська заборгованість у розмірі 71450,70 грн.;

- ВП № 29263751 по стягненню з комунального житлово-експлуатаційне підприємство № 7 на користь Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська заборгованість у розмірі 88331,44 гривень.

У межах зазначених виконавчих проваджень державним виконавцем винесена постанова від 28.10.2011р. про арешт коштів боржника у розмірі 475274,75 гривень.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем накладено арешт на кошти боржника у розмірі 475274,75 гривень, а не на всі кошти, які перебувають або будуть перебувати у майбутньому у власності та розпорядженні підприємства, а тому твердження позивача щодо того, що він не може у повному обсязі здійснювати розпорядження коштами для погашення боргу перед Пенсійним фондом України не є обгрунтованими.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення від 16.01.2012р. за № 8.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про не доцільність та не обґрунтованість позову.

Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову комунального житлово-експлуатаційне підприємство № 7 до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, третя особа: Бабушкінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ, про скасування рішення від 16.01.2012р. за № 8 - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 03 березня 2012 року

Суддя В.В ОСОБА_1