Постанова

від 17.07.2015 по справі 808/3589/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2015 року (14 год. 15 хв.) Справа № 808/3589/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Управління Пенсійного фонду України в Великобілозерському районі Запорізької області, с. Велика Білозерка

до відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія», с. Велика Білозерка

про: стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Великобілозерському районі Запорізької області (далі - позивач або УПФУ в Великобілозерському районі Запорізької області) звернулось із адміністративним позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія» (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п.п. «б», «в», «д», «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 68 184,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що колишнім працівникам Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія» ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 призначені та виплачуються пенсії на пільгових умовах відповідно до п.п. «б», «в», «д», «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». В період з квітня 2015 року по червень 2015 року включно сума належна до відшкодування відповідачем фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначених на пільгових умовах вищезазначеним пенсіонерам, становить 68 184,15 грн. Також позивач посилається на те, що з 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким з переліку загальнодержавних податків і зборів Податкового кодексу фіксований сільськогосподарський податок виключено. Відповідні зміни внесено до ст. 291 Податкового кодексу України, зокрема сільськогосподарських товаровиробників віднесено до 4 групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Таким чином, з урахуванням змін в законодавстві жодних виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, для сільськогосподарських товаровиробників - платників єдиного податку не передбачено. Законом України «Про Державний бюджет на 2015 рік» не передбачено видатків для покриття Пенсійному фонду таких витрат. Таким чином, Пенсійний фонд несе витрати на виплату пільгових пенсій, при цьому відшкодування таких витрат не відбувається. Враховуючи те, що заборгованість Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія» по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п.п. «б», «в», «д», «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 68 184,15 грн. залишається не погашеною відповідачем до Пенсійного фонду України, позивач просить стягнути її в судовому порядку.

Відповідач позовні вимоги не визнав. У письмових запереченнях від 14.07.2015 № 203 (вх. № 29721) зазначив, що для платників збору, визначених п. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначив, що відповідно до Податкового кодексу України відповідач є платником єдиного податку четвертої групи. Проте, фактично платник єдиного податку четвертої групи є той самий платник фіксованого сільськогосподарського податку. Вказує, що відповідач у 2015 році є платником податку, розмір якого зафіксовано з початку року у відсотках до нормативної грошової оцінки земельної площі (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), що знаходиться у його власності та користуванні, який тепер називається єдиним податком четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників. Крім того, критерії визначення платника єдиного податку четвертої групи, об'єкт та база оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи, порядок декларування, нарахування та строки сплати єдиного податку залишились ті, що були встановлені для фіксованого сільськогосподарського податку. Вважає, що визначення в ч. 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» фіксованого сільськогосподарського податку не є буквальним (назвою податку), а стосується саме суті податку. Введений з 01.01.2015 єдиний податок четвертої групи за своєю суттю є саме фіксованим сільськогосподарським податком (аналогічним податком, тобто змінена лише назва податку), а отже і на підставі зазначеної норми права відповідач, як платник єдиного податку четвертої групи, звільняється від відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій. Крім того, відповідач посилається на те, що згідно п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. З урахуванням викладеного, просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2015 відкрито провадження в адміністративній справі № 808/3589/15 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 17.07.2015.

У судове засідання, призначене на 17.07.2015, представник позивача не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином, що підтверджується долученим до матеріалів справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

14.07.2015 від позивача до суду надійшло клопотання (вх. № 29570) про розгляд справи без участі представника УПФУ в Великобілозерському районі Запорізької області. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

До суду прибув представник відповідача. Проти задоволення позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях від 14.07.2015 № 203 (вх. № 29721).

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на те, що у судове засідання з'явився лише представник відповідача, суд скористався правом, передбаченим положеннями ч. 6 ст. 128 КАС України, щодо розгляду та вирішення справи в порядку письмового провадження.

Оскільки у судове засідання з'явились не всі особи, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до положень ч. 1 ст. 41 КАС України, не здійснювалось.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.п. «б», «в», «д» та «ж» ст. 13 України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон України № 1788-ХІІ) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;

в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі;

д) жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування. Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

ж) жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами

Пунктом 20 зазначеного Порядку встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З матеріалів справи судом встановлено, що колишнім працівникам Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія» ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, на підставі довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та уточнюючих довідок, призначені та виплачуються пенсії на пільгових умовах відповідно до п.п. «б», «в», «д» та «ж» ст. 13 України «Про пенсійне забезпечення» за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України.

Зазначені обставини підтверджуються наданими позивачем та дослідженими судом довідками, що підтверджують наявність пільгового стажу, розрахунками стажу з відомостями про розподіл пільгового стажу, протоколами (розпорядженнями) про призначення пенсії на пільгових умовах по кожному із вищевказаних пенсіонерів.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон України № 1058-ІV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Згідно ч. 2 абз. 2 п. 1 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-ІV в разі досягнення пенсійного віку та при наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, а саме відповідно до норм Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» відшкодуванню підлягали пенсії , призначені за пунктами «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

До набрання чинності Законом України № 1058-ІV, порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій регулювався Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400-97-ВР (далі - Закон України № 400-97-ВР). Також застосовувалися положення Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України № 4-6 від 3 червня 1999 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України № 436/3729 від 5 липня 1999 року, та Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України № 16-6 від 19.10.2001 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України № 998/6189 від 29.11.2001, які наразі втратили свою чинність.

Тобто, механізм відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, був врегульований та закріплений на законодавчому рівні ще до набрання чинності Законом України № 1058-ІV.

Відповідно до абзацу 4 п. 1 ст. 2 Закону України № 400/97-ВР об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Статтею 13 Закону України № 1788-ХІІ визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також до 2000 року врегульовано порядок внесення підприємствами та організаціями плати до пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пп. «б» - «з» цієї статті.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.02.2000, порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій змінено, зокрема, порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій визначено шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування повинні сплачувати такий збір у розмірах, встановлених ст. 4 цього Закону.

Відповідно до Закону України № 400/97-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100% розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пп. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 3 Закону України № 400/97-ВР збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку, визначеному законодавством України.

Абзацом 3 пункту 1 статті 4 Закону України № 400/97-ВР визначено, що на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, встановлюються ставки збору в розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Даний порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився із набранням чинності Законом України № 1058-ІV.

Закон України № 1058-ІV, зокрема, визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Виходячи з приписів п. 16 розділу 15 Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення Закону України № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Вищенаведена позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленою у постановах від 31.01.2011 в адміністративній справі № 21-69а10 за позовом Виробничого підприємства «Рембудмонтаж» до Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області про скасування розрахунку та зобов'язання вчинити дії; від 25.09.2012 в адміністративних справах № 21-293а12 та № 21-294а12 за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до закритого акціонерного товариства «Росава» про стягнення витрат на виплату і доставку пенсій.

Наразі, порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначений розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (зі змінами та доповненнями, далі - Інструкція № 21-1).

Згідно із абз. 2 п. 6.1. Інструкції № 21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1. пункту 2.1. цієї Інструкції - 100 % фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п. 6.2. Інструкції № 21-1 витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покривається цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Таким чином, якщо працівнику призначено пенсію відповідно до п.п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то фактичні витрати на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах покриваються пропорційно підприємствами, робота на яких дає право на призначення пільгової пенсії.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій, що визначено п. 6.4. Інструкції № 21-1.

Пунктом 6.5 даної Інструкції передбачено, що розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Згідно п. 6.7 Інструкції № 21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Позивачем до матеріалів справи надані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (за Списком № 2), якими підтверджується наявність у відповідача зобов'язання з відшкодування Пенсійному фонду України фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з квітня 2015 року по червень 2015 року по пенсіонерам ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яке не було ним виконано.

Зазначені розрахунки складені з дотриманням всіх необхідних вимог Інструкції № 21-1. Розмір сум з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій визначено відповідно до приписів Закону № 1058-IV та Інструкції № 21-1.

Судом з'ясовано, що дані розрахунки отримані уповноваженими особами Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.

Відповідач не надав суду доказів оскарження вищезазначених розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій як до Пенсійного фонду України, так і до суду.

Виплата пенсіонерам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 сум пенсій, заявлених до відшкодування за спірний період, підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом довідками про фактично призначені та виплачені пенсії.

Відповідачем не надано суду будь-яких платіжних документів, які б свідчили про повне або часткове погашення заборгованості.

Вищенаведені, встановлені судом, обставини справи були підтверджені доказами, зібраними під час її розгляду.

Стосовно тверджень відповідача, що Сільськогосподарський виробничий кооператив «Росія» будучи платником єдиного податку четвертої групи є фактично платником фіксованого сільськогосподарського податку, а тому не зобов'язаний відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.

Відповідач в запереченнях проти позову самостійно зазначає та не заперечує факту, що він є платником єдиного податку четвертої групи.

З наведених підстав, положення ст. 2 Закону України № 400/97-ВР, що передбачають звільнення платників фіксованого сільськогосподарського податку від обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на відповідача не розповсюджуються.

Відтак, відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачу фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Судом встановлено, що пенсіонерам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пенсії призначені на пільгових умовах згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Із вищенаведених підстав суд дійшов висновку, що по зазначених пенсіонерах відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України № 1788-ХІІ.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заборгованість у сумі 8 094,36 грн. по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з квітня 2015 року по червень 2015 року по пенсіонерам ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яка рахується за відповідачем перед органом Пенсійного фонду України, підлягає стягненню з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія».

В той же час, відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Отже, витрати позивача на виплату пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 01.01.2005 повинні здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету України.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Великобілозерському районі Запорізької області в частині стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія» заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах пенсіонерам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 Івановичувідповідно до п.п. «в», «д» та «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з квітня 2015 року по червень 2015 року в розмірі 60 089,79 грн. не підлягають задоволенню.

За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості в сумі 8 094,36 грн. по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з квітня 2015 року по лютий 2015 року по пенсіонерам ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд вважає позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Великобілозерському районі Запорізької області в цій частині законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 41, 71, 86, 94, 128, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Великобілозерському районі Запорізької області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, - задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія» (71402, Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка, вул. Центральна, буд. 359, код ЄДРПОУ 00849286) на користь Управління Пенсійного фонду України в Великобілозерському районі Запорізької області (71400, Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка (частина 1 села), вул. Центральна, буд. 92, р/р 25602301001089, Філія Запорізького обласного управління ЗОУ АТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, код ЄДРПОУ 20508611) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонерам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за період з квітня 2015 року по червень 2015 року в розмірі 8 094,36 (вісім тисяч дев'яносто чотири гривні 36 коп.) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко