Постанова

від 10.08.2015 по справі 817/1680/15

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1680/15

10 серпня 2015 року м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі Рівненської області доСелянсько-фермерського господарства "Україна" простягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,

ВСТАНОВИВ :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі Рівненської області до Селянсько-фермерського господарства "Україна" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №2 за період січень - травень 2015 року у сумі 517,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за особовим рахунком відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №2. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.

Ухвалою суду від 18.06.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи на 13.07.2015 року, відкладено на 10.08.2015 року.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час сторони до суду не з'явились.

До початку судового розгляду позивач подав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника (вх. №13692/15 від 10.08.2015 року).

Представник відповідача до суду не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив.

За таких обставин суд, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з ухвалою від 10.08.2015 року постановив про розгляд справи за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.

07.07.2015 року відповідач подав через відділ документального забезпечення Рівненського окружного адміністративного суду (канцелярію) лист від 02.07.2015 року, у якому повідомив про припинення господарської діяльності господарством ще з 2005 року, а з 20.02.2012 року прийнято рішення по припинення юридичної особи, що підтверджується доданою копією рішення від 20.02.2012 року №1. Крім того, відповідач зазначив про відсутність заборгованості до пенсійного органу та додав довідку за вих. №1163/03 від 04.05.2012 року про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів до Пенсійного фонду України і фондів соціального страхування, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в Радивилівському районі для проведення державної реєстрації припинення платника єдиного внеску Селянсько-фермерського господарства "Україна".

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, Селянсько-фермерське господарство "Україна" зареєстроване 22.07.1998 року Радивилівською районною державною адміністрацією, як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Радивилівському районі Рівненської області.

На момент розгляду справи у суді згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців господарство перебуває у стані припинення з 20.02.2012 року.

Позивачем відповідно до розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, на підставі пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" згідно з вимогами частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пенсії ОСОБА_1, які склали 103,49 грн./міс. з розрахунку 1061,45 грн. як фактичних витрат, 16,56 грн. - витрати на доставку пенсії та частки плати відповідача 9,6%.

Вказаний пенсіонер працював на підприємстві відповідача і отримав право на пенсію на пільгових умовах, перебуває на пенсійному обліку у позивача.

На день судового розгляду відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості з відшкодування місячної суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" за січень - травень 2015 року у сумі 517,45 грн. (103,49 грн. х 5 міс.).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначались Законом України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.

Крім того, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до статті 1 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, визначено, зокрема підпунктами "б" - "з" частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

Проте, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим законом.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1.

Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства відповідно до вимог пункту 6.7 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з пунктом 1 статті 1 та абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідач відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні цього Закону вважаються внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтями 14, 15 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", частини шостої статті 20 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Судом встановлено, що позивачем було надано для відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за вих. №147/02 від 19.01.2015 року по пенсіонеру ОСОБА_1, за яким відповідачу визначено розмір фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії на рівні 103,49 грн. грн. на місяць.

Так, згідно довідки за вих. №20 від 30.07.2010 року ОСОБА_1 працював у відповідача з 03.02.2003 року по 10.01.2005 року та з 20.07.2005 року по 14.11.2005 року трактористом-машиністом і був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції, що зараховується до стажу роботи для пільгового пенсійного забезпечення у відповідності з пунктом "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Згідно протоколу 1449 від 07.12.2010 року ОСОБА_1 призначено довічно пенсію за віком з 23.08.2010 року з урахуванням пільгового стажу "трактористи-машиністи у сільському господарстві" 21 рік 8 місяців та 21 день. Довідкою позивача за вих. №1479 від 05.06.2015 року підтверджено перебування пенсіонера ОСОБА_1 на пенсійному обліку у позивача та отримання "пенсії за віком трактористам-машиністам".

Проте, відповідачем не внесено до органу Пенсійного фонду України місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії за період січень - травень 2015 року у сумі 517,45 грн., доказів сплати суду не надано.

Між тим, відповідно до частини другої статті 33 Закону України від 15.05.2003 року №755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на момент розгляду справи у суді відомості про припинення Селянсько-фермерського господарства "Україна" (ідентифікаційний код 30047540) до Єдиного державного реєстру не внесені.

Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодовувати відповідні витрати органу Пенсійного фонду у порядку, встановленому законом, на загальних підставах.

Суд критично оцінює доводи відповідача про відсутність заборгованості перед органом Пенсійного фонду на підставі представленої довідки про відсутність заборгованості, оскільки така довідка датована 04.05.2012 року (вих. №1163/03), відтак не є підтвердженням відсутності заборгованості за відповідним платежем, що виникла за період січень - травень 2015 року, отже не містись інформації щодо предмета доказування у справі, яку суд розцінює неналежним доказом.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, зокрема, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Селянсько-фермерського господарства "Україна" (інд. код. 30047540) на користь Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі Рівненської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2 за період січень - травень 2015 року у сумі 517,45 грн. (п'ятсот сімнадцять гривень 45 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.