Постанова

від 13.07.2006 по справі 10/59"на"

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/59"НА"

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "13" липня 2006 р.                                                          Справа №  10/59"НА"

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого   судді                                                  Іоннікової І.А.

суддів:                                                                        Зав'язуна В.С.

                                                                                   Щепанської Г.А.

при секретарі                                                            Сташкевич М.О. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Блиндюк С.Н., директор ПП "Ікар",

від відповідача: Дмитерко І.О., старший податковий інспектор юридичного відділу,    

                           довіреність №16678/10  від 14.10.2005 року,

                           Жовтецький В.А., головний державний податковий інспектор   

                           Новоград-Волинської ОДПІ, довіреність №3428/10 від 15.02.2006 року,

згідно ст. 66 КАС України в судовому засіданні приймає участь експерт - Абрютіна Г.М., посвідчення №185,

розглянувши апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Новоград-Волинський Житомирської області  

на рішення господарського суду Житомирської області

від "09" серпня 2004 р. у справі    

за позовом Приватного підприємства "Ікар", м. Новоград-Волинський Житомирської області   

до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Новоград-Волинський  Житомирської області  

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №10/26-20/30483371/1549

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.08.04р. у справі №10/59"на" позов приватного підприємства "Ікар", м. Новоград - Волинський до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Новоград - Волинський задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Новоград - Волинської ОДПІ від 28.02.02р. №108/26-20/30483371/1549; - стягнуто з відповідача на користь позивача 85грн. державного мита та 118грн. оплати за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не повністю встановлені обставини справи,  а при винесенні рішення допущено порушення норм матеріального права.

Зокрема, скаржник зазначив, що судом безпідставно зроблено висновок про те, що позивач отримав поворотну фінансову допомогу.

При проведенні документальної перевірки ПП "Ікар" було встановлено, що директором підприємства Блиндюк С.Н. вносились на розрахунковий рахунок готівкові кошти згідно квитанцій на внесення готівки.

В квитанціях було вказано, що це фінансова допомога. Документів, які б підтверджували факт отримання даних готівкових коштів директором підприємства в ході перевірки не було надано, що підтверджується розпискою від 05.02.2002р. і описом документів, які надані для перевірки.

Виходячи з наданих для перевірки бухгалтерських документів вказана фінансова допомога являється безповоротною (були відсутні договора на її отримання та повернення, строки повернення, інші зобов'язання отримувача допомоги).

Тому, при проведенні документальної перевірки підприємства до валового доходу було включено інші надходження: самофінансування, фінансові вкладення, як фінансова допомога, тобто доходи від позареалізаційних операцій, що підтверджується рухом коштів по особових рахунках платника податків - ПП "Ікар".

Також скаржник вказав, що судом безпідставно зроблено висновок, що поворотна фінансова допомога (позика) не є підставою для включення до складу валового доходу, проте згідно листа ДПА України від 22.02.2000 року №878/6/15-1116 "Щодо оподаткування операцій з одержання та повернення запозичених коштів" відображення в податковому обліку коштів, наданих у позику, здійснюється згідно із аб.2,3 п.п.7.9.1 п.7.9 ст.7 цього Закону, а саме: не включається до валового доходу не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку, зокрема, у зв"язку з:

- отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам -дебіторам;

- залученням платником податку коштів або майна (довірче управління, коштів у депозит (вклад), у т.ч. шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів, або на інші строкові чи довірчі рахунки, у т.ч шляхом емісії (випуску) облігацій, векселів чи інвестиційних сертифікаті, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту (вкладу), у т.ч. шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів, або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку у т.ч. шляхом погашення облігацій, векселів чи інших інвестиційних сертифікатів.

Оскільки залучення коштів у позику не передбачено пп.7.9.1, та такі кошти включаються до валового доходу згідно з пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" 283/97-ВР.

На думку скаржника, в рішенні господарського суду від 09.08.04р. справа не надано об'єктивного аналізу, господарській діяльності підприємства, по сплаті ПДВ в розрізі звітних періодів відповідно нараховані фінансові санкції на підставі тих бухгалтерських документів, які були надані директором підприємства та згідно пп. "б" пп.4.2.2 п.4.2 ст.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000р. Дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, а саме в додатку 2.4.1 до акта документальної перевірки по кожному звітному періоду встановлена розбіжність чистої суми зобов'язань по ПДВ, тому відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 вищевказаного закону були застосовані фінансові санкції.

Представники скаржника в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважають оскаржуване рішення необгрунтованим, просять його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в позові відмовити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та в засіданні суду заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зокрема, позивач зазначив, що ПП „Ікар" були надані інспектору ОДПІ документи, які підтверджували отримання поворотної фінансової допомоги, а саме договори, касові ордери, журнал реєстрації фінансових документів, банківські виписки однак в акті перевірки зроблено висновок, що така діяльність є прибутковою.

Також позивач пояснив, що крім того в акті перевірки за 1 і 2 квартал 2000 року інспектором указано реалізацію бензину А-76, однак до матеріалів кримінальної справи (т. 1, а.с. 139, 140, 146, 147) залучені докази про те, що реалізації бензину не було, а бензин передано ВАТ ЕК „Житомиробленерго” в рахунок платежів за виконані роботи по договору підряду № 6 -к 00 від 3 квітня 2000 року.

В акті указано, що підприємство займалось торгівельною діяльністю з посиланням на ордер №10 від 04.07.2000 року на суму 2100 грн., №12 від                04.07.2000 року на суму 12000 грн., № 21 від 06.12. 2000 року на суму 3000 року, однак до матеріалів кримінальної справи залучені первинні бухгалтерські документи, які свідчать про те, що за ордерами №№ 10, 12, 21 в банк здавались кошти самофінансування (т. 1, а.с. 141, 142, 150).

Заслухавши    пояснення    представників   сторін,    розглянувши   матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Між ПП „Ікар"  в особі директора Блиндюка Сергія Никаноровича укладенні договори позики на будівництво АЗС :

- з Блиндюк Наталією Григорівною строком   на три роки до 11 травня 2003 року на суму 35000,00 грн. (Тридцять п'ять тисяч грн. 00 коп.) (т.1, а.с. 47);

- з Гордієнко Павлиною Іванівною строком на три роки до 01 серпня 2003року на суму 12000,00 грн. (Дванадцять тисяч грн. 00 коп.) (т.1, а.с. 46);

- з Блиндюком Михайлом Никаноровичем строком на три роки до 08 вересня 2003 року на суму 45000,00 грн. (сорок п'ять тисяч грн. 00 коп.) (т.1, а.с. 48);

- з Блиндюком Михайлом Никаноровичем строком на три роки до 24 січня 2004 року на суму 44000,00 грн. (Сорок чотири тисячі грн. 00.коп.) (т.1,а.с. 52);

- з Куценко Світланою Гаврилівною строком на три роки на суму 44000,00 грн. (Сорок чотири тисячі грн. 00 коп.) (т.1, а.с. 50);

- з Куценком Олександром Олександровичем строком на три роки до 12 вересня 2004 року на суму 46000,00 грн. (Сорок шість тисяч грн. 00 коп.) (т.1, а.с. 49);

- з  Федоріною Наталією Іванівною строком на три роки до 07 листопада 2004 року на суму 26000,00 грн. (Двадцять шість тисяч грн. 00 коп.) (т.1,а.с. 51).

За умовами вищевказаних договорів фізичні особи передають по мірі необхідності грошові кошти у визначеній сумі та на визначений строк.

Надходження готівкових коштів підтверджується прибутковими касовими ордерами.

З 04.02.2001р. по 20.02.2001р. Новоград-Волинською ОДПІ проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства ПП "Ікар" за період з 01.07.1999 р. по 30.09.2001 р., про що складений акт №15/26-20 від 20.02.2002 р.

За результатами перевірки правильності визначення податку на прибуток за           3 кв. 2000 р. - 3 кв.2001 р.  і податку на додану вартість за січень 2000 р. - вересень 2001р. податковим органом донараховано 30230,00 грн. податку на прибуток та зменшено суму податку на додану вартість, заявлену до відшкодування на 6618,17грн.

На підставі акту перевірки Новоград-Волинською ОДПІ прийнято рішення №108/26-20/30483371/1549 від 28 лютого 2002 р. "Про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства на загальну суму 45703,43 грн.

Перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Внаслідок перевірки Новоград - Волинською ОДПІ на підприємстві "Ікар" були виявлені порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283\97 ВР від 22.05.1997р., а саме п. 4.1.1 ст. 4. який передбачає, що валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих робітників, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розмитнення), або операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

В акті перевірки вказано, що основним джерелом доходів ПП "Ікар" за період з 16.05.2000р. по 30.09.2001р. є доход від позареалізаційних операцій (фінансова допомога), який регламентується п. 4.1.6. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", згідно якого до валового проибутку включають доходи з інших фінансових джерел та від позарєалізаційних операцій, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платниками податку в звітному періоді.

Однак, перевіркою не встановлено і не з'ясовано, якою саме була згадана Фінансова допомога: поворотна чи безповоротна, що була надана ПП " Ікар" згідно договорів позики, що має визначальне значення значення для вирішення спору в цій частині  - а це має суттєве значення по справі.

Як вбачається з інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.08.01р. №01-8/935 відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 цього Закону валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Визначення терміну "доходи" містить пункт 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87, відповідно до якого доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). Власним капіталом згідно з названим Положенням є частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Статтею 374 Цивільного кодексу чинного на той момент УРСР визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. У результаті отримання позики зобов'язання зростають на суму, що дорівнює сумі позики, тобто сума власного капіталу позичальника не зростає.

Отже, сам факт отримання грошових коштів за договором позики не може свідчити про отримання доходу, оскільки таке джерело надходження коштів має своїм наслідком виникнення боргового зобов'язання.

Житомирським апеляційним господарським судом була призначена судово-бухгалтерська експертиза для встановлення відповідності висновків, викладених в листі перевірки Новоград-Волинської ОДПІ №15/26-20 від 20.02.02р.

Відповідно до експертного висновку №39 від 03.10.05р., складеного експертом Абрютіною Г.М., за результатами  дослідження  на  підставі  первинних бухгалтерських документів встановлено, що за умовами договорів позики ПП „Ікар" позичило на визначений строк у фізичних осіб грошові кошти на будівництво АЗС на загальну суму 127,1 тис. грн. в т.ч.;

в 3 кв 2000року          -21,0 тис грн.

в 4 кв 2000року          - 9,6 тис грн.

в 1 кв 2001 року          -32,0 тис грн.

в 2 кв 2001року          -40,0 тис грн.

в 3 кв 2001року          -24,5 тис грн.

Згідно із діючими нормами з питань бухгалтерського обліку надходження коштів за договорами позики не зумовлює зростання власного капіталу та не визнається доходами.

Згідно із діючими нормами податкового законодавства не включаються в розрахунки з метою обчислення податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств суми надходжень у вигляді позик.

У відповідності до п. п. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями): "Не є об'єктом оподаткування операції з ... розміщення та повернення грошових коштів за договорами позики ...".

Кошти, які надаються юридичним особам та засвідчують відносини позики у відповідності до п. 1.11 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону №283/97-ВР від 22.05.97 р. Із змінами та доповненнями) визначені як „кредит", але цим Законом не передбачено порядку відображення в податковому обліку кредитів, отриманих від фізичних осіб. Такі кредити не підпадають під визначення терміну та перелік доходів з інших джерел та позареалізаційних операцій у відповідності до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону,   тому   відсутні   підстави   для віднесення таких кредитів до валових доходів підприємства.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивач отримав поворотну фінансову допомогу (позику) та взяв на себе зобов'язання повернути всю суму позики у встановлені строки, а тому висновок Новоград - Волинської ОДПІ про включення сум поворотної фінансової допомоги до складу валових доходів підприємства, як таких, що отриманні від позареалізаційних операцій, є безпідставними.

Апеляційна інстанція не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в частині нарахування штрафних санкцій по податку на додану вартість на суму 8743,93 грн., враховуючи наступне.

Щодо нарахування фінансових санкцій то згідно пп. " б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р., дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, а саме в додатку 2.4.1 до акта документальної перевірки по відповідних звітних періодах встановлена розбіжність (заниження) чистої суми зобов'язань по ПДВ, тому по даних періодах перевіряючими було збільшено суму податкових зобов'язань по ПДВ, але у зв'язку з тим, що у підприємства була переплата по даному податку дані зобов'язання на цю суму зменшені.

Тому відповідно до п.п. 17.1.3. п. 7.1. ст. 17 вищевказаного Закону були застосовані лише фінансові санкції.

Також відповідно до ст.9 Наказу ДПА України від 17.03.2001 року №110 "Про затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами ДПС", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 року за №268/5459 (із змінами та доповненнями), у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. У разі коли на момент перевірки платника податку органом ДПС суми податку на додану вартість, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються документально не підтвердженими, платник податку несе відповідальність у вигляді  фінансових санкцій, установлених законодавством.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Житомирської області від 09.08.04р. у справі №10/59 "НА" скасування в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №10/26-20/30483371/1549 від 28.02.02р. щодо застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість на суму 8743,93 грн. та зміні в частині стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 206, 207, 212, 254, п.п. 6-7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 09 серпня 2004 року у справі №10/59"НА" скасувати в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №10/26-20/30483371/1549 від 28.02.2002 року щодо  застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість на суму 8743,93 грн.

Змінити рішення господарського суду Житомирської області від 09 серпня 2004 року у справі №10/59"НА" в частині стягнення судових витрат, виклавши п.3 резолютивної частини у наступній редакції:

"Стягнути з Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції (11702, м.Новоград-Волинський, вул.Ушакова,3, код. 13563785, р/р 3412499900007, МФО 811039, код 22062846 УДК в Житомирській області) на користь Приватного підприємства "Ікар" (м.Новоград-Волинський, 1-й провулок Бойкова, 13, р/р26000169 в Новоград-волинській філії АППБ "Аваль", МФО 311614, код 30483371) - 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."

В решті рішення залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного господарського суду може бути подано протягом одного місяця безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

 Головуючий   суддя                                                              Іоннікова І. А.

 судді:

                                                                                           Зав'язун В.С.  

                                                                                           Щепанська Г.А.  

 Віддрук 4 прим.

1 - до справи

2, 3 - сторонам

4 - в наряд

друк. Гаврилюк Т.