Постанова

від 09.06.2015 по справі 804/6125/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 р. Справа № 804/6125/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Єфанової О.В. , розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариство з обмеженою відповідальністю "Вент Компані" про стягнення заборгованості , -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вент Компані», в якому позивач просить накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в установах банку Товариства з обмеженою відповідальністю «Вент Компані» (код ЄДРПОУ 37620903) в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1190,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у відповідача існує податковий борг з податку на прибуток в розмірі 1190,00 грн., що виник внаслідок не сплати відповідачем податків та зборів у строки та у розмірах, встановлених діючим законодавством, внаслідок чого просить накласти арешт на кошти, які знаходяться в банку, обслуговуючого Товариства з обмеженою відповідальністю «Вент Компані».

Відповідно до ст.183-2 КАС України позов прийнято до розгляду в скороченому провадженні та ухвалою суду відповідачу запропоновано у 10-тиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття надати до суду заперечення на позов або заяву про визнання позову.

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду ні заперечень на позов, ні заяви про визнання позову, про відкриття провадження у цій справі та розгляд її у скороченому провадженні повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст. 35 КАС України.

Пунктом 4 ч.1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження..

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно до п.2 ч.5 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вент Компані» зареєстроване, як юридична особа та включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців України за ідентифікаційним кодом 37620903, обліковується у ДПІ Ленінського району м. Дніпропетровська, як платник податків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вент Компані» має перед бюджетом податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1190,00 грн., який виник в результаті наступного.

30 січня 2013 р. Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток приватних підприємств за звітний податковий період III квартали 2012 р. ТОВ «Вент Компані», про що складено відповідний акт за № 263/151/37620903 від 30.01.2013 р.

При проведені зазначеної перевірки встановлено порушення п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме не подання податкової звітності з податку на прибуток за III квартали 2012 р.

14.02.2013 р. Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі зазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1, відповідно до якого ТОВ «Вент Компані» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у вигляді штрафних санкцій в сумі 170 грн.

Зазначене податкове повідомлення - рішення було направлено Відповідачу засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення 14.02.2013 р.

28.02.2013 р. податкове повідомлення - рішення повернулося на адресу Позивача у зв'язку із не врученням.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 14.02.2013 p. вважається врученим та узгодженим 28.02.2013 p., а Відповідач зобов'язаний відповідно до податкового законодавства України сплатити суму штрафних санкцій у строк до 10.03.2013 р.

Проте, Відповідачем сума штрафних санкцій 170 грн. у встановлений законом строк сплачена не була взагалі.

06 березня 2013 р. Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток приватних підприємств за звітний податковий період 2012 p. ТОВ «Вент Компані», про що складено відповідний акт за № 798/151/37620903 від 06.03.2013 р.

При проведені зазначеної перевірки встановлено порушення п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме не своєчасне подання податкової звітності з податку на прибуток за 2012 р.

16.05.2013 р. Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі зазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2, відповідно до якого ТОВ «Вент Компані» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у вигляді штрафних санкцій в сумі 1 020 грн.

Зазначене податкове повідомлення - рішення було направлено Відповідачу засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення 16.05.2013 р.

10.06.2013 р. податкове повідомлення - рішення повернулося на адресу Позивача у зв'язку із не врученням.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 16.05.2013 р. вважається врученим та узгодженим 10.06.2013 p., а Відповідач зобов'язаний відповідно до податкового законодавства України сплатити суму штрафних санкцій у строк до 20.06.2013 р.

Отже, загальний податковий борг ТОВ «Вент Компані» з податку на прибуток приватних підприємств складає 1190,00 грн.

Контролюючим органом на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України 11.09.2013р. сформовано податкову вимогу №67-15.

19 грудня 2014 р. державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, яким є ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська по виконавчому провадженню № 44682910.

Відповідно до зазначеної постанови, у результаті вжитих державним виконавцем заходів майна боржника, на яке можливо звернути стягнення відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» не виявлено.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлений законом.

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Поняття податкового боргу, відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, включає в себе грошове зобов'язання, яке самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в порядку оскарження, але не сплачене у встановлений Податкового кодексу України строк.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника контролюючого органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені п.п.20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Крім цього, суд зазначає, що Постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004р. затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом 10.10 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Відтак, вимога щодо накладення арешту на кошти, які знаходяться в банку та належать платнику податків, який має несплачений податковий борг з податку на прибуток в сумі 1190,00 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Вент Компані» на рахунках у банках вказаного платника податків, в розмірі податкового боргу з податку на прибуток в сумі 1190,00 грн.

Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ч.6 ст.183-2 та ч.1 ст. 256 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя ОСОБА_1