Постанова

від 01.09.2011 по справі 2а-477/10/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

10:10 год.

01.09.2011 р. справа № 2а-477/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.06.11 р.,

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 05.03.10 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001

доТОВ "Агро-петроліум", вул. 7-ма Поперечна, 3/4, м. Миколаїв, 54010

простягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 3398,42 грн. керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з ТОВ "Агро-петроліум" (вул. 7-ма Поперечна, 3/4, м. Миколаїв, 54010, р/р 26006001304867 у філії ЗАТ "ОТП Банк" в м. Миколаєві, МФО 326911, ЄДРПОУ 30900582) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001, р/р 31213221800006, МФО 826013, ЄДРПОУ 23626096) адміністратиавно-господарські санкції та пеню у загальній сумі 3398,42 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10:10 год.

01.09.2011 р. справа № 2а-477/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.06.11 р.,

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 05.03.10 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001

доТОВ "Агро-петроліум", вул. 7-ма Поперечна, 3/4, м. Миколаїв, 54010

простягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 3398,42 грн. В С Т А Н О В И В:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, МОВ ФСЗІ) звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Петроліум»(далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у загальній сумі 3398,42 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідач у 2006 р. не виконав норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що було виявлено під час перевірки відповідача у грудні 2009 р., у зв'язку із чим, на підставі ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»відповідачу нараховані адміністративно-господарські санкції та пеня у загальній сумі 3398,42 грн.

Відповідач адміністративний позов не визнав, надав суду письмові заперечення (а. с. 36-38), які обґрунтовані тим, що проведена позивачем перевірка є незаконною, а тому і виявлені в її ході порушення не можуть прийматись судом до уваги. Також відповідач послався на те, що сплинув термін позовної давності для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені, адже порушення допущені відповідачем у 2006 р., тоді як адміністративній позов подано до суду у лютому 2010 р. Крім того, відповідач зазначив, що у 2006 р. чисельність працюючих на підприємстві була меншою ніж 8 осіб, а тому він не повинен був створювати робоче місце для працевлаштування інваліда, адже за ст. 19 ч. 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів встановлюється у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Крім того, разом із запереченнями, відповідач подав суду і клопотання про зупинення провадження у справі (а. с. 43), у задоволенні якого у судовому засіданні 17 серпня судом було відмовлено (а. с. 53-54).

Дане клопотання обґрунтовано тим, що підставою для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені є акт перевірки за № 212 від 7 грудня 2009 р. Вважаючи дії позивача з проведення перевірки протиправними, відповідач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій МОВ ФСЗІ, які полягають у проведенні перевірки товариства, незаконними та визнання нечинним акту перевірки. Постановою суду від 13 серпня 2010 р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено, а 14 квітня 2011 р. ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ТОВ «Агро-Петроліум»на зазначене рішення суду було залишено без задоволення (а. с. 45-47). Відповідач подав касаційну скаргу і вважає, що перегляд Вищим адміністративним судом України зазначених рішень судів унеможливлює розгляд даної адміністративної справи, у зв'язку із чим провадження у справі підлягає зупиненню на підставі ст. 156 ч. 1 п. 3 КАС України.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд виходив з того, що відповідно до правил ст. 254 ч. 5 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, у спорі між ТОВ «Агро-Петроліум»і МОВ ФСЗІ з приводу законності проведеної перевірки та акту, яким оформлені результати перевірки, є рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно ст. 255 ч. 1 КАС України, наслідком набрання законної сили судовим рішенням є його обов'язковість і виконання на всій території України.

Отже, подання відповідачем касаційної скарги, є реалізацією його конституційного права на оскарження судового рішення, але таке оскарження не позбавляє судове рішення законної сили та обов’язковості для виконання.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені в адміністративному позові та запереченнях на нього.

У відповідності до ст. 160 ч. 3 КАС України, у судовому засіданні 1 вересня 2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вирішуючи адміністративну справу, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 19 ч. 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 19 ч. 2 того ж Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу та забезпечують працевлаштування інвалідів.

7 грудня 2009 р. МОВ ФСЗІ проведено перевірку ТОВ «Агро-Петроліум»щодо дотримання вимог ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»за 2006, 2007, 2008 р.р., за результатами якої складно акт № 212 (далі - акт перевірки) (а. с. 8-9).

В акті перевірки зафіксовано, що у 2006 р. відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме при нормативі в 1 місце для працевлаштування інваліда, у зазначений період інваліди на підприємстві не працювали.

Заперечення відповідача щодо незаконності проведеної перевірки не приймаються судом до уваги, оскільки, як раніше зазначалось судом, законність перевірки вже була предметом судового розгляду і у спорі між сторонами з цього приводу мається рішення суду, яке набрало законної сили.

Також не можуть бути взяті до уваги і заперечення відповідача про закінчення строку позовної давності для звернення позивача до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за 2006 р.

Суд зазначає, що КАС України взагалі не містить такого терміну, як строк позовної давності. Стаття 99 КАС України визначає строк звернення до адміністративного суду. Згідно ч. 1, 2 цієї статті, у редакції чинній на момент подання позову до суду, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідач, посилаючись на Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70 (далі - Порядок № 70), зазначає, що відповідно до п. п. 3, 4 цього Порядку, відділення Фонду має право на протязі року проводити перевірки підприємств, а тому позивач повинен був дізнатись про порушення його прав у 2007 р., реалізуючи свої повноваження щодо проведення перевірки, але провів перевірку лише наприкінці 2009 р.

Разом з тим, як встановлено п. 4 Порядку № 70, планові виїзні перевірки проводяться не частіше одного разу на календарний рік, тобто Порядок визначає лише частоту перевірок на рік і не містить обов’язку для позивача проводити перевірки щорічно.

З зазначеного суд приходить до висновку про те, що оскільки позивач дізнався про порушення з боку відповідача лише у грудні 2009 р., провівши відповідну перевірку, а адміністративний позов ним подано до суду у лютому 2010 р., позивач дотримався річного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 ч. 2 КАС України, у редакції чинній на момент подання позову.

Стосовно заперечень відповідача про відсутність у нього обов’язку створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, оскільки на підприємстві відповідача протягом 2006 р. працювало менше 8 осіб, суд зазначає таке.

Відповідно до правил ст. 71 ч. 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Заперечення ж відповідача в цій частині носять суто формальний характер, адже ним не надано доказів на підтвердження цих обставин.

Позивач, разом з адміністративним позовом, подав розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій та пені (а. с. 7).

Так, відповідно до ст. 20 ч. 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, тобто сума адміністративно-господарської санкції визначається як середня річна заробітна плата на робочому місці для інваліда.

Середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача у 2006 р., відповідно до розрахунку, складала 5215,0 грн., а тому сума адміністративно-господарських санкцій становить 2607,50 грн. (5215:2)х1-0=2607,50).

Адміністративно-господарські санкції, згідно із ст. 20 ч. 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»та п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. за № 70, розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 цього Закону.

Статтею 20 ч. 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»і п. 4 вищезазначеного Порядку передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідач суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2607,50 грн. у встановлені строки добровільно не сплатив, у зв'язку із чим позивачем нарахована пеня у сумі 790,92 грн. (2607,50х0,03%=790,92).

Таким чином, на час розгляду справи в суді, за відповідачем рахується заборгованість у сумі 3398,42 грн., яка складається із суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2607,50 грн. та пені у розмірі 790,92 грн. (2607,50+790,92=3398,42).

Відповідно до ст. ст. 11, 71 ч. 1 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За наведених обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати у справі відсутні, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законодавством порядку.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з ТОВ "Агро-петроліум" (вул. 7-ма Поперечна, 3/4, м. Миколаїв, 54010, р/р 26006001304867 у філії ЗАТ "ОТП Банк" в м. Миколаєві, МФО 326911, ЄДРПОУ 30900582) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001, р/р 31213221800006, МФО 826013, ЄДРПОУ 23626096) адміністратиавно-господарські санкції та пеню у загальній сумі 3398,42 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

2 вересня 2011 р.

Суддя А. О. Мороз