Постанова

від 10.08.2015 по справі 823/1793/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2015 року справа № 823/1793/15

                                                                      м. Черкаси

12 год. 20 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Тимошенко В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання – Бондар Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області до приватного підприємства «Чорна вода 1981» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника,

встановив:

24 липня 2015 року до суду з позовною заявою звернулася державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, в якій просить стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих приватне підприємство “Чорна вода 1981” податковий борг у сумі 94109 грн 41 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має непогашений податковий борг перед бюджетом у сумі 94109, 41 грн.

Позивач надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідач не прибув в судове засідання, явку свого представника не забезпечив з невідомих причин, заперечень на позов не надав, хоча повідомлений про час та місце судового розгляду справи в установленому законом порядку.

Згідно з ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено таке.

Відповідач зареєстрований як юридична особа 28.08.2012, ідентифікаційний код 38368631.

Згідно з довідкою позивача відповідач має відкриті рахунки у банківських установах.

Податковою інспекцією встановлено, що відповідач не виконав свій обов'язок та не погасив у встановлені законом терміни борг зі сплати податку на додану вартість

Згідно пункту 4.1.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) однією з основних засад податкового законодавства України є загальність оподаткування – кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

З письмових доказів у справі суд встановив, що відповідач не сплатив зобов'язання з ПДВ згідно з наступними документами:

- акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №494/23-01-22-06/38368631 від 25.11.2014 та податкового повідомлення-рішення №0000022301 від 12.01.2015 на суму 93750,00 грн;

- акту про результати камеральної перевірки №92/23-01-15-02/38368631 від 14.01.2015 та податкового повідомлення-рішення №0000581502 від 27.01.2015 за штрафними санкціями на суму 170 грн;

- акту про результати камеральної перевірки №115/23-01-15-22/38368631 від 23.02.2015 та податкового повідомлення-рішення №0001701502 від 10.03.2015 за штрафними санкціями на суму 1020 грн;

- податкової декларації №9007737070 від 02.02.2015 з податку на додану вартість на суму 682, 00 грн;

- податкової декларації №9072735271 від 18.04.2015 з податку на додану вартість на суму 242, 00 грн;

- податкової декларації №9045026024 від 20.03.2015 з податку на додану вартість на суму 2081, 00 грн.

П.54.1. ст.54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України) визначено, що сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою, у разі якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Грошове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

Абз.1 п.57.1 статті 57 розділу II ПК України встановлено обов'язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання відповідно до підп.14.1.175 п.14.1 статті 14 ПК України визнається податковим боргом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що грошові зобов'язання, визначені вищевказаними деклараціями, є податковим боргом відповідача, що відображено в даних зворотного боку його облікових карток.

Право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки передбачене п.75.1 ст.71 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України).

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Суд звернув увагу, що податкові повідомлення-рішення направлені відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Так, податкове повідомлення рішення №№0000022301 від 12.01.2015 повернулося до позивача із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до абзацу 3 пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Беручи до уваги пункт 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, повернуті податкові повідомлення-рішення вважаються врученими. Податкові повідомлення-рішення №0000581502 від 27.01.2015 та №0001701502 від 10.03.2015 вручені уповноваженій особі відповідача, що підтверджується підписом на корінцю податкового повідомлення-рішення.

Тому, суд дійшов висновку про узгодженість визначених вказаними ППР грошових зобов'язань.

Відповідно до підпунтку129.1.1. статті 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Суд встановив, що відповідачу згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України на суму заборгованості з ПДВ нарахована пеня в розмірі 4751,41 грн, що підтверджується даними зворотного боку облікової картки відповідача.

Підпунктом 14.1.175 пунктом 14.1 статті 14 ПК України визначено, що сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається податковим боргом.

Відповідно до пункту 59.1. статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суд звернув увагу, що 04.03.2015 позивач прийняв податкову вимогу форми «Ю» №3684-25 про необхідність сплати податкового боргу за узгодженими зобов'язаннями на суму 4665,62 грн. Вказана вимога направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак в установленому законом порядку не оскаржена,а грошове зобов'язання, визначене нею, не сплачене.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Стягнення коштів платника податків відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України проводиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

З даних зворотного боку облікової картки суд встановив, що недоїмка (податковий борг) відповідача з часу прийняття податкової вимоги та до часу судового розгляду справи не переривався. Тому погашенню підлягає вся сума податкового боргу відповідача.

Пунктом 41.2 статті 41 ПК України передбачено, що органами стягнення є виключно органи доходів і зборів, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до пунктів 87.1.– 87.2. ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Право податкового органу звернутися в суд щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20.ПК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих приватне підприємство «Чорна вода 1981» (18017, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Портова, буд. 8, ідентифікаційний код 38368631) на користь державного бюджету через державну податкову інспекцію м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 235; код ЄДРПОУ 39497534) податковий борг в розмірі 94109 (дев'яносто чотири тисячі сто дев'ять) грн 41 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко