Постанова

від 14.08.2015 по справі 825/2278/15-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2015 року м. Чернігів Справа № 825/2278/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря Гайдука С.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Авангардхліб" до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 20.07.2014 звернувся до суду з позовом до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області і просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області від 29.04.2015 № НОМЕР_1 та від 29.04.2015 № НОМЕР_2.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що придбаний у ТОВ «Українська нафто-газова компанія» природний газ, повністю використаний позивачем у господарській діяльності, а саме: для опалення та випічки хліба. Податковий кредит позивачем сформовано на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Українська нафто-газова компанія», відображених в реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість. Дані податкові накладні містять необхідні реквізити, передбачені ст. 201 Податкового кодексу України, підписані і скріплені печаткою товариства. Будь-яких застережень щодо неправильності складення чи оформлення документів первинного бухгалтерського обліку щодо вказаної господарської операції акт перевірки не містить. Висновки про неправомірність формування податкового кредиту за наслідками господарських відносин позивача із ТОВ «Українська нафто-газова компанія», перевіряючим ревізором зроблено лише з посиланням на акт Основ'янської ОДПІ м. Харкова від 27.08.2014 № 1175/20-38-22-01-04/37764888 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Українська нафто-газова компанія» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.06.2012 по 16.01.2014» у зв'язку із відсутністю ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за місцезнаходженням в квітні 2014 року. Однак, даний акт не може прийматися до уваги при оцінці реальності господарських операцій підприємства, так як господарські операції з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» відбувалися у період: вересень-грудень 2012 року, січень 2013 року, коли вказаний контрагент був належним чином зареєстрований в ЄДР, мав статус платника податку на додану вартість. Таким чином, враховуючи те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм чинного законодавства, вони мають бути визнані протиправними та скасовані.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що Менською ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Авангардхліб» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємодії з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за період з 01.09.2012 по 31.01.2013. Перевіркою встановлено, що 30.08.2012 між позивачем та його контрагентом укладено договір на постачання природного газу за №П/12-189. Основ'янською ОДПІ до ЄДР направлено повідомлення форми 18-ОПП від 30.04.2014 №36 про відсутність TOB «Українська нафто-газова компанія» за податковою адресою. Платником ТОВ «Українська нафтогазова компанія» не надано первинних підтверджуючих документів щодо визначення податкових зобов'язань. Також ПП «Авангардхліб» не надано жодних документів підтверджуючих транспортування товарів в порушення правил перевезень, визначених пунктом 24 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 № 363. Таким чином, враховуючи вищевикладене та неможливість провести перевірку контрагента позивача з метою документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Українська нафто-газова компанія», в задоволенні позову має бути відмовлено.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов належить задовольнити, виходячи з наступного.

Встановлено, що ПП «Авангардхліб» є юридичною особою (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 130), зареєстроване 19.10.2006 в Реєстраційній службі Коропського районного управління юстиції Чернiгiвської областi відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 103).

Згідно Спецвитягу з ЄДРПОУ від 31.07.2015 видами економічної діяльності підприємства є:

10.61 виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості;

10.71 виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання;

10. 73 виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів;

11.07 виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки;

46.38 оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками;

68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна

77.12 надання в оренду вантажних автомобілів.

Встановлено, що на підставі наказу від 15.04.2015 № 206 та направлення від 15.04.2015 року № 162, виданих Менською ОДПІ, згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1. ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового Кодексу України, працівниками податкового органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Авангардхліб» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємодії з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за період з 01.09.2012 по 31.01.2013.

Перевірку проведено з відома виконуючого обов'язки директора підприємства та в присутності головного бухгалтера з 15.04.2014 по 21.04.2015.

За результатами перевірки складено акт від 27.04.2015 № 241/22/34653763 (а.с. 11-21).

В ході проведення перевірки Менською ОДПІ встановлено порушення:

п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7181,00 грн., зокрема: у вересні 2012 року на суму 1415,00 грн.; у жовтні 2012 року на суму 1415,00 грн.; у листопаді 2012 року на суму 1415,00 грн.; у грудні 2012 року на суму 1415,00 грн.; у січні 2013 року на суму 1521,00 грн.;

п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7388,00 грн., зокрема: у 3 кварталі 2012 року на суму 1486,00 грн.; у 4 кварталі 2012 року на суму 4457,00 грн.; у 2013 році на суму 1445,00 грн.

На підставі акта перевірки від 27.04.2015 № 241/22/34653763 Менською ОДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення: від 29.04.2015 № НОМЕР_1 на суму 8976,00 грн. (7181,00 грн. за основним платежем та 1795,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), та від 29.04.2015 № НОМЕР_2 на суму 9235,00 грн. (7388,00 грн. за основним платежем та 1847,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 22, 23).

Судом встановлено, що в період який перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Українська нафто-газова група».

У зв'язку з тим, що для здійснення господарської діяльності (виробництво хліба та хлібобулочних виробів тощо) позивачу необхідний природний газ, між ним (покупець) та ТОВ «Українська нафто-газова група» (постачальник) було укладено договір на постачання природного газу від 30.08.2012 № П/12-189, підписаний повноважними особами, та скріплений печатками контрагентів (а.с. 24-28).

Відповідно до умов договору, постачальник зобов'язується передати покупцю природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).

Пунктами 2.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язується передати, а покупець оплачує та зобов'язується прийняти природний газ в 2012 році в об'ємі до 13 тис. м. куб.

Приймання - передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці оформляється щомісячними актами приймання - передачі природного газу. Акти приймання - передачі природного газу, що зазначені у пункті 3.4 даного договору, складає постачальник з наступним погодженням з покупцем до 5 (п'ятого) числа, наступного за звітним місяця (п. 3.4, 3.5 Договору).

Відповідно до п. 4.1 з моменту підписання договору ціна природного газу становить - 3468,15 грн. без ПДВ; крім того, цільова надбавка до Державного бюджету України в розмірі 2% від ціни природного газу (згідно Податкового кодексу України) за 1000 м. куб. 69,36 без ПДВ; крім того ПДВ 20% - 707,50 грн. Разом з ПДВ - 4245,02 грн. загальна вартість природного газу, що передається складає: 45 987,71 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 9 197,55 грн., разом з ПДВ 55 185,26 грн.

Оплата за поставлений покупцю природний газ здійснюється наступним чином: 30% вартості до 10-го числа місяця поставки; 30% вартості до 20 числа місяця поставки; 25% вартості до 25-го числа місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється до 5-го числа наступного за звітним місяця.

ТОВ «Українська нафто-газова група» позивачу виписано податкові накладні: від 12.09.2012 № 160 на суму 8490,02 грн. з ПДВ, від 18.10.2012 № 414 на суму 8490,02 грн. з ПДВ, від 20.11.2012 № 444 на суму 8490,02 грн. з ПДВ, від 18.12.2012 № 310 на суму 8490,02 грн. з ПДВ, від 21.12.2012№ 745 на суму 9126,84 грн. з ПДВ (а.с. 28-34).

На виконання умов договору сторонами було укладено акти приймання-передачі природного газу: від 30.09.2012 в обсязі 1,397 тис. куб. м. на суму 5930,29 грн., від 31.10.2012 в обсязі 1,702 тис. куб. м. на суму 7225,02 грн., від 30.11.2012 в обсязі 2,418 тис. куб. м. на суму 10264,45 грн., від 21.12.2012 в обсязі 4,633 тис. куб. м. на суму 19667,16 грн. (а.с. 39-42).

ПП «Авангардхліб» в повному обсязі, у безготівковій формі, оплачено придбаний природний газ, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 35-37, 127-128) та платіжним дорученням від 03.01.2013 № 157 на суму 8490,02 грн. (а.с. 38).

Крім того, сторонами сформовано акти звіряння розрахунків за період вересень-грудень 2012 року (а.с. 43-45).

Так як п. 3.10 вищевказаного договору передбачено, що покупець зобов'язується самостійно укласти договори на транспортування природного газу територією України, між ПП «Авангардхліб» (замовник) та Дочірньою компанією «Укртрансгаз» HAK «Нафтогаз України» (газотранспортне підприємство) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.12.2011 № СНR/2012/0086, підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (а.с. 47-51).

Відповідно до пункту 1.1 договору, газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

Згідно з пунктом 3.1 послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що кількість протранспортованого газотранспортним підприємством газу замовника до мережі газорозподільного підприємства визначається вузлами обліку газу, які встановлені на ГРС.

Відповідно до п. 5.1 розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

На виконання умов договору сторонами укладено акти виконання робіт з транспортування природного газу: від 30.09.2012 в обсязі 1,397 тис. куб. м. на суму 45,77 грн. з ПДВ, від 31.10.2012 в обсязі 1,702 тис. куб. м. на суму 55,75 грн., від 30.11.2012 в обсязі 2,418 тис. куб. м. на суму 79,21 грн., від 31.12.2012 в обсязі 4,633 тис. куб. м. на суму 130,99 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за жовтень 2012 року № DТР-10788 на суму 473,67 грн. (а.с. 52-55).

Оплата за надані послуги з транспортування природного газу здійснена в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: від 19.10.2012 № 143 на суму 45,77 грн., від 18.01.2013 № 169 на суму 130,99 грн. (а.с. 56, 57).

Крім того, між позивачем (споживач) та ПАТ «Чернігівгаз» (постачальник) укладено типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом від 30.01.2012 № 235 К-Кп, підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (а.с. 58-59).

Пунктом 1.1 передбачено, що постачальник постачає природний газ споживачу в обсягу і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику обсяг газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до пункту 2.6 послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформляється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п. 4.1 Договору).

Факт підтвердження виконання умов даного договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): за вересень-листопад 2012 року (а.с. 60-61, 63) та актами приймання-передачі протранспортованого природного газу за вересень, листопад-грудень 2012 року (а.с. 60, 62, 64).

Оплата, відповідно до наданих платіжних доручень від 17.10.2012 на суму 466,55 грн., від 12.11.2012 на суму101,85 грн., від 28.01.2013 № 174 на суму 2000,00 грн. та виписки з банку, проведена в безготівковій формі (а.с. 65-66, 67, 68).

Придбаний у ТОВ «Українська нафто-газова компанія» природний газ, повністю використаний позивачем у господарській діяльності, а саме, для опалення та випічки хліба, що підтверджується:

- звітами про залишки та використання енергетичних матеріалів і продуктів перероблення нафти за вересень-грудень 2012 року та січень 2013 року (а.с. 72-74);

- відомістю нарахування амортизації за вересень 2012 року (Основні засоби) (а.с. 69-71);

- довідками про щоденний облік газу за вересень-грудень 2012 року (а.с. 119-126);

Крім того, відповідно довідки наданої ПП «Авангардхліб» від 04.08.2015 № 4, обсяги споживання природного газу підприємство визначає за певний період споживання у точках обліку: пекарня - лічильник № 4186913, млин - лічильник № 172358, прохідна оздоровчого центру - лічильник № 0040693. Обсяг споживання, транспортування газу підтверджується актом приймання-передачі (актом про надані послуги), що оформляється, згідно з даними комерційного обліку природного газу. Підприємство при укладенні договору, подає до газопостачальника відомості про обсяги очікуваного споживання природного газу з помісячним та поквартальним розподілом. ПП»Авангардхліб» самостійно контролює власне споживання газу. На підприємстві ведеться журнал обліку природного газу по кожній точці вузла обліку газу. За період із вересня 2012 року по грудень 2012 року включно було використано газу 10,150 тис.м.куб., із них 6,04 тис.м.куб. на опалення і 4,11 тис.м.куб. на газові печі.

Про належну правосуб'єктність контрагента позивач пересвідчився при укладенні договору постачання природного газу. Так, ТОВ «Українська нафто-газова група», у відповідності до вимог чинного законодавства, було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 111-112, 115), як платник ПДВ (а.с. 116) та перебувало на податковому обліку в Основ'янській МДПІ (ОДПІ) м. Харкова, згідно ліцензії Національної комісії регулювання електроенергетики України від 23.09.2011 серії АГ № 507498 мало право на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом (строк дії ліцензії - з 08.09.2011 по 07.09.2016 (а.с. 117). Установчі документи контрагента не визнані в судовому порядку недійсними та відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку його посадових осіб.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Згідно ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт надання послуг іншою особою та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

В судовому засіданні було встановлено наявність підтверджуючих проведення господарської операції документів, а саме: акти прийому-передачі природного газу, платіжні доручення, банківські виписки, податкові накладні. В судовому засіданні не встановлено недоліків форми та змісту вказаних первинних бухгалтерських документів. Зазначене свідчить про відповідність вищезазначених первинних бухгалтерських документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88. Тобто, вище перелічені документи повністю відображають реальність проведених господарських операцій між ПП «Авангардхліб» та ТОВ ТОВ «Українська нафто-газова група».

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (чинного на момент здійснення спірних господарських операцій) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредит.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні. Наявність податкових накладних було встановлено і під час проведення перевірки і під час судового засідання. Крім того, позивачем надано суду докази того, що його контрагент мав повноваження на видачу податкових накладних, оскільки у відповідності до вимог законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість. Тому у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

В судовому засіданні було встановлено, що Менська ОДПІ зробила висновки про відсутність здійснення реальної господарської операції між позивачем та його контрагентом на підставі висновків, викладених в акті Основ'янської ОДПІ м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки (а.с. 87-102).

Разом з тим, пунктом 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984 визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у розі відсутності - довідка.

Відповідно до п.7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232, за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.

Таким чином, висновки податкового органу відносно правильності або неправильності декларування та сплати платником податків суми податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки мають зазначатися лише обставини котрі зумовили неможливість її проведення.

Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не створює правових наслідків аналогічних результатам проведення зустрічної звірки, адже первинні документи по взаємовідносинах з контрагентами податковим органом за місцем обліку не досліджувались, а тому такий акт не має статусу податкової інформації і не може вважатися доказом вчинення порушень податкового законодавства з боку позивача.

В судовому засіданні встановлена наявність підтверджуючих документів, що свідчать про реальність здійснених господарських операцій, рух активів та зміну стану зобов'язань суб'єкта господарювання.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі В«БУЛВЕСВ» АД проти БолгаріїВ» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (зокрема, податкових накладних) є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. В законодавстві України закріплено принцип персональної відповідальності, згідно якого особа має нести відповідальність за вчинені нею правопорушення, а не за правопорушення інших осіб. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Підпункт 4.1.4 Податкового кодексу України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом вказаної норми податковий кредит та валові витрати підприємства вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що в судовому засіданні було встановлено наявність всіх підтверджуючих проведення господарської операції між позивачем та його контрагентом первинних бухгалтерських документів, суд вважає, що позивачем доведено, що правочин, укладений між ним та ТОВ «Українська нафто-газова група» створив реальні юридичні наслідки для ПП «Авангардхліб», а відповідачем не доказана правомірність своїх дій.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачем при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат дотримано вимоги Податкового кодексу України, а відповідачем зроблено неправомірні висновки про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість та заниження податку на прибуток, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Менської ОДПІ від 29.04.2015 № НОМЕР_1 на суму 8976,00 грн. (7181,00 грн. за основним платежем та 1795,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та від 29.04.2015 № НОМЕР_2 на суму 9235,00 грн. (7388,00 грн. за основним платежем та 1847,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - мають бути задоволені.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 29.04.2015 № НОМЕР_2 та від 29.04.2015 № НОМЕР_1.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, код 38054398, отримувач: УК у м.Чернігові/ м.Чернігів/ 22030001, банк отримувача: ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь Приватного підприємства "Авангардхліб" (код ЄДРПОУ 34653763) судові витрати в сумі 182,70 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.В. Бородавкіна