Постанова

від 13.08.2015 по справі 826/12022/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 року № 826/12022/15

Окружний адміністративний суд міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81-а, у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Перша Ліцензійна Компанія" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Ліцензійна Компанія" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000162203 від 21.01.2015 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений дату, час та місце судового розгляду справи, на судове засідання не з'явився, письмових заперечень проти позову до суду не подавав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

У період з 16.12.2014 р. по 22.12.2014 р. ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану по взаємовідносинах із ТОВ "Про Сервіс", ТОВ "Юелка Бест Компані" за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р., за результатами якої відповідачем складено акт №629/26-57-22-03-10/38081306 від 29.12.2014 р. (надалі - акт перевірки №629).

Згідно висновків, викладених в акті перевірки №629, позивачем порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 333 540,00 грн., в т.ч. за липень 2014 р. - на суму 333 540,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними вище висновками податкового органу ТОВ "Перша Ліцензійна Компанія" подало до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві заперечення на акт перевірки №629, за результатом розгляду яких рішенням податкового органу №537/10/26-57-22-03-225 від 19.01.2015 р. вказане заперечення задоволено частково, встановлені в акті перевірки №629 порушення податкового законодавства по віднесенню до складу податкового кредиту з податку на додану вартість - вартість придбання товару та його транспортування ТОВ "Про Сервіс" в сумі 108 340,00 грн., скасовано та задоволено в повному обсязі на користь платника податків, при цьому встановлені в акті порушення ТОВ "Перша Ліцензійна Компанія" податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Юелка Бест Компані" за перевіряємий період, що призвело до заниження податкових зобов'язань у загальній сумі 225 200,00 грн., в т.ч. за липень 2014 року на суму 225 200,00 грн., залишено без змін.

На підставі вказаного акту перевірки №629 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000162203 від 21.01.2015 р. (надалі - ППР №0000162203), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 281 500,00 грн., з яких 225 200,00 грн. - за основним платежем, а 56 300,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що ТОВ "Перша Ліцензійна Компанія" зареєстровано як юридична особа 13.02.2012 р., з 14.02.2012 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, зареєстровано як платник податку на додану вартість 03.05.2012 р.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДФС України №9965/6/99-99-10-01-04-25 від 12.05.2015 р. "Про результати розгляду скарги" було залишено без змін прийняте відповідачем ППР №0000162203, а скарга позивача - без задоволення.

При наданні оцінки спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Між ТОВ "Перша Ліцензійна Компанія", як замовником, та ТОВ "Юелка Бест Компані", як виконавцем, був укладений Договір про надання послуг завантаження та розвантаження №П-2514/5 від 28.03.2014 р. (надалі - Договір №П-2514/5), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом установленого в договорі строку надавати за плату послуги із завантаження та розвантаження товару замовника, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги; ціна договору становить 148 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 24 800,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного вище Договору №П-2514/5 ТОВ "Юелка Бест Компані" надало відповідні послуги загальною вартістю 148 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 24 800,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі наданих послуг №75 від 22.07.2014 р., що містить всі обов'язкові реквізити, та звітами про кількість товару, що підлягало розвантаженню (навантаженню, зборці).

Судом встановлено, що ТОВ "Юелка Бест Компані" оформлена на користь позивача податкова накладна №42 від 22.07.2014 р. на загальну суму 148 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 24 800,00 грн., що оформлена у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містить всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Також судом встановлено, що між ТОВ "Перша Ліцензійна Компанія", як замовником, та ТОВ "Юелка Бест Компані", як виконавцем, був укладений Договір про надання послуг №Р-1718/1 від 27.04.2014 р. (надалі - Договір №Р-1718/1), відповідно до умов якого замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату послуги з проведення маркетингових досліджень та мерчендайзінгу за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені у цьому Договорі; об'єктом маркетингових досліджень і мерчендайзінгу за договором є: продукція ТМ "Поліграф Прінт"; територія, щодо якої проводяться маркетингові дослідження і мерчендайзінг: всі мережі супер та гіпер маркетів Епіцентр, Антошка, АМСТОР, Мегамаркет, Метро Кеш Енд Кері Україна, Модна Каста, Нова Лінія, Новус, АШАН, Таврія, Фоззі-Фуд на території України; ціна договору становить 590 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 98 400,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного вище Договору №Р-1718/1 ТОВ "Юелка Бест Компані" надало відповідні послуги загальною вартістю 590 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 98 400,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі наданих послуг №79 від 22.07.2014 р., що містить всі обов'язкові реквізити, та відповідними звітами.

Судом встановлено, що ТОВ "Юелка Бест Компані" оформлена на користь позивача податкова накладна №46 від 22.07.2014 р. на загальну суму 590 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 98 400,00 грн., що оформлена у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містить всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Також судом встановлено, що між ТОВ "Перша Ліцензійна Компанія", як замовником, та ТОВ "Юелка Бест Компані", як виконавцем, був укладений Договір про надання послуг №Н-958/4 від 27.04.2014 р. (надалі - Договір №Н-958/4), відповідно до умов якого замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату послуги з проведення маркетингових досліджень та мерчендайзінгу за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені у цьому Договорі; об'єктом маркетингових досліджень і мерчендайзінгу за договором є: продукція ТМ "KINDERLINE"; територія, щодо якої проводяться маркетингові дослідження і мерчендайзінг: всі мережі супер та гіпер маркетів Епіцентр, Антошка, АМСТОР, Мегамаркет, Метро Кеш Енд Кері Україна, Модна Каста, Нова Лінія, Новус, АШАН, Таврія, Фоззі-Фуд на території України; ціна договору становить 612 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 102 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного вище Договору №Н-958/4 ТОВ "Юелка Бест Компані" надало відповідні послуги загальною вартістю 612 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 102 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання-передачі наданих послуг №78 від 22.07.2014 р., що містить всі обов'язкові реквізити, та відповідними звітами.

Судом встановлено, що ТОВ "Юелка Бест Компані" оформлена на користь позивача податкова накладна №45 від 22.07.2014 р. на загальну суму 612 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 102 000,00 грн., що оформлена у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містить всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача ТОВ "Юелка Бест Компані" був належним чином зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак мав належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Суд зазначає, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на інформацію з інформаційно-аналітичної системи "Податковий Блок", як на доказ недійсності зазначених вище правочинів, оскільки відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання зазначених вище Договору №П-2514/5, Договору №Р-1718/1 та Договору №Н-958/4, укладених між позивачем та ТОВ "Юелка Бест Компані" недійсними.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманих послуг за вказаними договорами у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Перша Ліцензійна Компанія" здійсню такі види діяльності: оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (основний); виробництво іншого одягу й аксесуарів; виробництво паперових канцелярських виробів; друкування іншої продукції; оптова торгівля одягом і взуттям; роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що послуги, отримані за вказаними вище Договором №П-2514/5, Договором №Р-1718/1 та Договором №Н-958/4, придбавались ТОВ "Перша Ліцензійна Компанія" з метою використання отриманого за цими договорами у власній господарській діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами поставки та договорами найму (суборенди).

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, суд зазначає, що отримання послуг від ТОВ "Юелка Бест Компані" відповідає меті та видам господарської діяльності позивача.

Крім того, на підтвердження реального виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій, наявності у сторін договорів необхідних фізичних, технічних та технологічних можливостей позивачем надано суду копії:

форми 1ДФ за 2й, та 3й квартал 2014 року - на підтвердження наявності необхідного персоналу у позивача, форму 1ДФ за 2й квартал 2014 року - на підтвердження наявності необхідного персоналу у ТОВ «Юелка Бест Компані» на момент виконання договорів;

договір майнового піднайму (суборенди) № А-01/11-2 від 01.11.2012 р., договір майнового піднайму (суборенди) 2014 № А-01/01 від 01.06.2014 р., нотаріально посвідчений договір найму (оренди) транспортного засобу від 07.04.2014 р., договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 40854 від 05.11.2013 р., Договір про надання послуг № КБ 1000931 від 17.07.2014 р. - на підтвердження наявності у позивача основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення товарів, приміщень для зберігання товарів.

В матеріалах справи містяться докази наявності спеціальної правосуб'єктності позивача та його контрагента на момент виконання вищезазначених договорів.

Окремо на підтвердження виконання умов договору надання послуг навантаження розвантаження від 28.03.2014 р. № П-2514/5 позивач надав: акт приймання-передачі наданих послуг від 22.07.2014 р. № 75; додатки до акту приймання-передачі наданих послуг - звіт по кількості товару, який підлягав розвантаженню на склад замовника за період з 01.04. 2014 - 22.07.2014 р. та звіт про кількість товару, який підлягав зборці та навантаженню на транспортні засоби замовника в розрізі номенклатури та контрагентів за період - 01.04. 2014 - 22.07.2014 року; податкова накладна № 42 від 22.07.2014 р.

На підтвердження виконання умов договору надання послуг від 27.04.2014 р. № Р-1718/1: додаток до договору «Адресна програма»; акт приймання-передачі наданих послуг від 22.07.2014 р. № 79 з додатком - звіт за період з 28.04.2014 по 21.07.2014 р.; лист ТОВ «Юелка Бест Компані» № 143 від 14/05/2014; податкова накладна № 46 від 22.07.2014 р.

На підтвердження виконання умов договору надання послуг від 27.04.2014 р. № Н-958/4: додаток до договору «Адресна програма»; акт приймання-передачі наданих послуг від 22.07.2014 р. № 78, з додатком - звіт за період з 28.04.2014 по 21.07.2014 р., згідно Договору № Н-958/4 від 27.04.2014 р.; податкова накладна № 45 від 22.07.2014 р.

Судом встановлено, що для здійснення основного виду діяльності позивач уклав договори постачання товарів з мережами роздрібної торгівлі (ТОВ «Епіцентр К», ПП «Антошка», ТОВ «МЕТРО Кеш енд Керрі Україна», ПрАТ «Нова Лінія» та інш.).

Також суд звертає увагу на наступні обставини господарської діяльності позивача, що є об"єктом дослідження в межах даної справи.

Згідно п. 1.1. договору надання послуг навантаження розвантаження від 28.03.2014 р. № П-2514/5, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом установленого в Договорі строку надавати за плату послуги із завантаження та розвантаження товару замовника (далі - Товар), а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги.

Адреса надання послуг, вказана у п. 1.3. вищезначеного договору, відповідає адресі складських приміщень позивача, зазначеній у договорах майнового піднайму (суборенди) № А-01/11-2 від 01.11.2012 р., та майнового піднайму (суборенди) 2014 № А-01/01 від 01.06.2014 р.

Беручи до уваги, що позивач мав орендний транспортний засіб та той факт, що умовами договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 40854 від 05.11.2013 р. та договору про надання послуг № КБ 1000931 від 17.07.2014 р. не передбачено надання послуг навантаження-розвантаження, суд приходить до висновку, що у позивача могла бути необхідність в укладанні договору надання послуг навантаження-розвантаження від 28.03.2014 р. № П-2514/5.

Наявність господарської мети у позивача в укладанні договорів надання послуг від 27.04.2014 р. № Р-1718/1 та від 27.04.2014 р. № Н-958/4, наявності позитивного впливу на господарську діяльність позивача підтверджується наступним.

За своїм змістом договір надання послуг № Р-1718/1 від 27.04.2014 р. та договір надання послуг № Н-958/4 від 27.04.2014 р. є тотожними, але відмінні у п. 1.2. в якому зазначається об'єкт маркетингових досліджень.

Так у п. 1.2 договору № Н-958/4 від 27.04.2014 р. об'єктом маркетингових досліджень і мерчендайзінгу є продукція ТМ «KINDERLINE» (шкільні рюкзаки), а відповідно до п. 1.2. договору № Р-1718/1 від 27.04.2014 р. - продукція ТМ «Поліграф Прінт» (канцелярські товари).

Територія щодо якої проводяться маркетингові дослідження і мерчендайзінг, визначена в п. 1.3. вищезазначених договорів, відповідає території мереж роздрібної торгівлі, з якими позивач уклав договори постачання.

Відповідно до актів приймання-передачі наданих послуг від 22.07.2014 р. № 78 до договору Н-958/4 від 27.04.2014 р. та № 79 до договору № Р-1718/1 від 27.04.2014 р. зазначаються послуги, що були фактично надані (послуги із збирання та розповсюдження інформації по продукції «Замовника»; забезпечення викладки асортименту товарів «Замовника» в місцях реалізації; послуги по підтримці товарного вигляду продукції; демонстрація товарів; та інш.).

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позивач за договорами про надання послуг отримав послуги щодо розміщення товару у мережах роздрібної торгівлі та спонукання попиту на товари позивача у цих торгових мережах.

Досліджуючи копії договорів постачання, що були надані позивачем, суд відзначає такі характерні риси цих договорів постачання, що вказують на необхідність укладання позивачем вищезазначених договорів про надання послуг:

- позивач отримує оплату за поставлені товари лише у випадку їх реалізації у мережах роздрібної торгівлі;

- у випадку не реалізації товарів, позивач несе збитки в зв'язку з обов'язком забрати за власний рахунок товар, а в деяких випадках - компенсувати роздрібній мережі витрати на зберігання товару, та сплатити штрафні санкції;

- більшістю договорів постачання передбачено право, а іноді і обов'язок позивача проводити заходи на території магазинів, що стимулюють попит на продукцію позивача, проводити розміщення товарів, в тому числі й з залученням для виконання цих обов'язків третіх осіб.

На підставі дослідження вищезазначених доказів, вбачається, що позивач мав потребу в укладанні договору про надання послуг № Р-1718/1 від 27.04.2014 р. та договору надання послуг № Н-958/4 від 27.04.2014 р. для виконання укладених договорів поставки та отримання прибутку від основного виду діяльності.

Крім того, виходячи з даних, що містяться в поданих позивачем податкових деклараціях з ПДВ за лютий - липень 2014 року, вбачається, що за період виконання вказаних договорів надання послуг у позивача значно зросли об'єми постачання (з 219 831 грн. у березні, до 6 603 882 грн. у липні), що свідчить про збільшення попиту на продукцію позивача - що, як вказав позивач, й було метою договорів № Р-1718/1 від 27.04.2014 р., та № Н-958/4 від 27.04.2014 р.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність зазначених вище договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Юелка Бест Компані", оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-ч.3, ч.5 та ч.6 ст.203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст.228 ЦК України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Юелка Бест Компані", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що в силу положень ч.3 ст.228 ЦК України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п.201.8., п.201.9 та п.201.10. ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень законодавства України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

З огляду на те, що судом встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами реальних господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу сум податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ТОВ "Юелка Бест Компані" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 225 200,00 грн., в т.ч. за липень 2014 року на суму 225 200,00 грн., а, відтак, у відповідача також відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, визначених оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з положеннями ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., а тому, керуючись вимогами ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 487,20 грн. підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Ліцензійна Компанія" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0000162203 від 21.01.2015 р.

3. Судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. грн. стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Ліцензійна Компанія" (код ЄДРПОУ 38081306) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева