Ухвала
від 10.08.2015 по справі 40/1235/15-ц
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - Ткаченко О.Д.

Доповідач - Фарятьєв С.О.

Справа № 40/1235/15

Провадження № 22ц/782/361/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Фарятьєва С.О.,

суддів - Гаврилюка В.К., Коновалової В.А,

при секретарі - Козубській О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу по апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива» на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 09 червня 2015 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, 3-ої особи - сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Біловодського районного управління юстиції про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) Агрофірма «Нива» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, 3-ої особи - сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Біловодського районного управління юстиції, в якому просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 11.5836 га, яка належить ОСОБА_2, розташованої на території Плугатарської сільської ради Біловодського району Луганської області, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Біловодського районного управління юстиції за рішенням від 04.04.2015 року та скасувати його державну реєстрацію, посилаючись на те, що укладено цей договір було в порушення вимог діючого законодавства, оскільки раніше, а саме 01.01.2005 року, було укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки між ним (позивачем) і ОСОБА_2, строк дії якого закінчується 26.10.2017 року.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 09 червня 2015 року у задоволенні позову позивачу відмовлено за безпідставністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, оскільки вважає, що висновки суду, викладені в рішенні не відповідають фактичним обставинам справи і порушення норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечень на апеляційну скаргу до матеріалів справи не надійшло.

Про місце, день та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції сторони та 3-тя особа були повідомлені своєчасно та належним чином, але до судового засідання не з'явились.

Заявлене представником ТОВ Агрофірма «Нива» ОСОБА_4 клопотання про відкладення розгляду справи на інший день, у зв'язку із його відпусткою, на підставі наказу, з 10.08.2015 року, тобто саме у день розгляду справи, задоволенню не підлягає, оскільки ОСОБА_4 ніяких відомостей про те, що він є штатним працівником ТОВ Агрофірма «Нива» не надав, представляє його інтереси, по довіреності як адвокат, а тому це підприємство не позбавлено було можливості довірити представляти свої інтереси в суді іншій особі, чого ним зроблено не було. До того ж у минулому судовому засіданні, яке відбулося 30 липня 2015 року, ОСОБА_4 ніяких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відпусткою не заявляв, а наказ про відпустку від 05.08.2015 року було складено та підписано ОСОБА_4 власноручно, тобто згідно цього наказу відпустку він надав собі сам.

Крім того, розгляд зазначеної справи раніше неодноразово відкладався за клопотаннями того ж представника ТОВ Агрофірма «Нива» ОСОБА_4 і у разі задоволення заявленого ОСОБА_4 клопотання, судова колегія вимушена буде учерговий раз відкладати розгляд справи, що призведе до її тяганини та порушення законних прав та інтересів інших осіб.

Тому судова колегія приходить до висновку, що представник ТОВ Агрофірма «Нива» ОСОБА_4 зловживає своїми процесуальними правами та вважає за можливе розглянути справу без його участі.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У відповідності із вимогами ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з вимогами ст.303 ч.1 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, вимогами ст.ст.213,214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

Чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інше.

З матеріалів справи вбачається, що вказані вимоги закону судом першої інстанції при розгляді даної справи виконано було.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що право оренди земельної ділянки виникає після його державної реєстрації, тому і володіння, як складова цього права, може виникнути лише після укладення договору та реєстрації права оренди. Право оренди є речовим правом, тому неможливо передати в користування земельну ділянку без припинення права користування нею попереднього користувача. Оскільки земельна ділянка є нерухомим майном, і володіння нею (або право оренди) підлягає державній реєстрації, на час виникнення між сторонами - позивачем та відповідачем ОСОБА_2 правовідносин з приводу договору оренди земельної ділянки в редакції ст.18 Закону України «Про оренду землі» № 161- ХІV (чинній з моменту на час укладання сторонами спірного договору і до набрання чинності законом України № 1878 від 11.02.2010 року) договір оренди землі набирав чинності після його державної реєстрації. Статтею 20 цього Закону було встановлено, що укладений договір оренди землі підлягав державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникло у позивача з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону. Однак строк дії договору оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 закінчився за п. 4.1 договору оренди землі, зареєстрованого 26.10.2007 року, укладеного на 10 років - в конкретно обумовлений строк його дії - з 01.01.2005 року по 01.01.2015 року, і пропозицій про його продовження до вказаного відповідача від позивача не надходило.

У своєму рішенні суд першої інстанції дійшов також висновку, що новий договір оренди земельної ділянки, площею 11.5836 га, яка належить ОСОБА_2, розташованої на території Плугатарської сільської ради Біловодського району Луганської області від 16 січня 2015 року, між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_5, зареєстровано не в порушення вимог закону, який діяв на час виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, а саме на підставі заявленого права за збігом раніше зареєстрованого права оренди, строк дії якого закінчився 01.01.2015 року за вимогами ст.ст. 15, 31 Закону України №161 -ХІУ від 06.10.1998 року «Про оренду землі» (з наступними змінами та доповненнями), тому не можливо визнати недійсним зареєстрований спірний договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та скасувати рішення про його державну реєстрацію, виходячи також і з того, що дії реєстраційної служби не оскаржуються.

Погоджується з такими висновками суду попередньої інстанції і судова колегія апеляційного суду виходячи з наступного.

У відповідності із ч.2 ст.792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно із ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється зо договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі є Закон України «Про оренду землі».

У відповідності із ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями ч.1 ст.20 вищезазначеного Закону України у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, а за змістом ст.18 того ж Закону України договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Судом встановлено, що на підставі Державного акту № ІV-ЛГ 019884 від 22.12.2001 року ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка, площею 11.5836 га (кадастровий номер 4420689200:04:001:0136), яка розташована на території Плугатарської сільської ради Біловодського району Луганської області.

01 січня 2005 року між ОСОБА_2 (орендодавець) з однієї сторони та ТОВ «Агрофірма «Нива» в особі його керівника ОСОБА_6 (орендар) з другої сторони, було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 11.5836 га, в тому числі ріллі 11,5836 га, згідно з планом схемою земельної ділянки, розташованої на території Плугатарської сільської ради Біловодського району Луганської області, для товарного сільгоспвиробництва (п.п.1.1,1.2).

Згідно п.1.4 вищевказаного договору від 01.01.2005 року земельну ділянку було передано орендареві на строк з 01.01.2005 року по 01.01.2015 року.

Зазначений договір було підписано, як орендодавцем так і представником орендаря та завірено печатками, у тому числі і печаткою «Агрофірма «Нива» та зареєстровано в Біловодській районній філії Луганського регіонального центру державного земельного кадастру у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок за №00203 від 26 жовтня 2007 року, про що зроблено відповідний запис. (а.с. 4-5).

Згідно акту прийому передачі власник земельної ділянки ОСОБА_2, тобто орендодавець, передає земельну ділянку площею 11,5836 га в т.ч. 11,5836 га ріллі, а орендар - ТОВ «Агрофірма «Нива» приймає її у задовільному стані. Вказаний акт та договір оренди землі від 1 січня 2005 року викладені в одному стисловому документі, який складено 1 січня 2005 року.

Пунктом 11.1 вищезазначеного договору передбачено, що договір набуває чинності після його державної реєстрації.

У відповідності із вимогами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою ст. 627 Цивільного Кодексу.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.

Отже, сторони договору дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоди встановленої форми.

При цьому, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні вищевказаного договору оренди землі, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «Нива» дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріпивши 1 січня 2005 року договір своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Відповідно до п. 4.1 договору оренди землі укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «Нива» земельна ділянка передається орендареві, як зазначалось вище, у оренду на строк з 01.01.2005 року по 01.01.2015 року.

Тобто вищезазначене свідчить про те, що при укладенні договору оренди землі ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «Нива» чітко визначили в договорі строк на який земельна ділянка передається в оренду, це з 01 січня 2005 року по 01 січня 2015 року.

Після закінчення строку дії зазначеного договору і не бажаючи його продовжувати, ОСОБА_2 16 січня 2015 року уклав новий договір оренди землі, згідно якого належну йому земельну ділянку, площею 11.5836 га, в тому числі ріллі 11,5836 га, розташовану на території Плугатарської сільської ради Біловодського району Луганської області, він передав у строкове платне користування ОСОБА_3 (а.с.42-45).

Тому, з урахуванням вищевикладеного, твердження позивача про те, що укладаючи договір оренди землі, сторони обумовлювали і розуміли те, що право користування земельною ділянкою виникне після його державної реєстрації, а не після укладення договору, тобто пізніше від дати укладення договору оренди, оскільки договір набував чинності з дня його державної реєстрації відповідно до п. 11 договору та статті 18 Закону України «Про оренду землі», а саме з 26.10.2007 року, то у орендаря саме з цієї дати виникло право оренди земельної ділянки строком на 10 років, судова колегія до уваги не бере.

За таких обставин, суд першої інстанції, на думку судової колегії, прийшов до правильного висновку про те, що строк дії договору оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «Нива», розпочався з моменту укладення договору, а саме з 1 січня 2005 року і закінчився 1 січня 2015 року, а державна реєстрація вказує на чинність договору (набрання юридичної сили) і не може змінювати момент укладення цього договору.

Згідно з вимогами ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку на якій його укладено.

Тому, оскільки договір оренди землі укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «Нива» припинив свою дію, ОСОБА_2 на законних підставах 16 січня 2015 року уклав новий договір оренди належної йому земельної ділянки з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3

За таких обставин, посилання позивача, як на підставу для визнання договору оренди землі від 16 січня 2015 року недійсним та на те, що договір оренди землі, укладений 01 січня 2005 року між ним та ОСОБА_2 не припинив своєї дії і продовжує діяти до 26 жовтня 2017 року,є необґрунтованим. А у зв'язку з відсутністю підстав для визнання недійсним договору оренди землі , яка належить ОСОБА_2, укладеного 16.01.2015 року між ним та ОСОБА_3, відсутні також і підстави для скасування державної реєстрації зазначеного вище договору оренди землі.

Висновок суду про те, що рішення про скасування державної реєстрації не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що дії реєстраційної служби не оскаржуються є помилковим, однак це не призвело до неправильного вирішення справи, а правильне по суті і справедливе рішення суду, як це передбачено вимогами ч.2 ст.308 ЦПК України, не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

З вказаними висновками суду першої інстанції вважає за необхідне погодитись і судова колегія апеляційного суду, оскільки зроблені вони на підставі встановлених ним обставинах справи, всебічно, повно та об'єктивно досліджених доказах, та на підставі правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і порушення норм матеріального права при розгляді справи в суді першої інстанції призвело до неправильного вирішення справи, не знайшли свого об'єктивного підтвердження, так як всі надані сторонами докази та пояснення сторін по справі були оцінені судом в їх сукупності і відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, яка передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд також оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Крім того, наведені представником відповідача доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПК України.

Підстав для скасування або зміни рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива» відхилити, а рішення Біловодського районного суду Луганської області від 09 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів після її проголошення.

Головуючий:

Судді:

СудАпеляційний суд Луганської області
Дата ухвалення рішення10.08.2015
Оприлюднено19.08.2015
Номер документу48412776
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —40/1235/15-ц

Ухвала від 10.08.2015

Цивільне

Апеляційний суд Луганської області

Фарятьєв С. О.

Ухвала від 10.08.2015

Цивільне

Апеляційний суд Луганської області

Фарятьєв С. О.

Ухвала від 26.06.2015

Цивільне

Апеляційний суд Луганської області

Фарятьєв С. О.

Ухвала від 23.06.2015

Цивільне

Апеляційний суд Луганської області

Фарятьєв С. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні