Рішення

від 06.08.2015 по справі 905/367/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.08.2015 Справа № 905/367/15

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Купченко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ, в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень", м.Дніпропетровськ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Втормет", м. Донецьк, Донецька область

про:стягнення штрафу у розмірі 68535грн. 00коп.

за участю уповноважених представників:

від Позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю № 27 від 01.01.2015р.) - юрисконсульт

від Відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство «Придніпровська залізниця», м.Дніпропетровськ, в особі відокремленого структурного підрозділу «Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень», звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Втормет", про стягнення штрафу у розмірі 68535грн. 00коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в грудні 2014року зі станції Житомир Південно-Західної залізниці відповідач згідно накладної № 32838385 у вагоні №65240616 відправив вантаж - лом чорних металів на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці. На попутній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у накладній, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 68535грн. 00коп., який він просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 17.06.2015р. провадження у справі було порушено та призначено до розгляду на 06.08.2015р.

Під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги.

Ухвала суду надсилалася на адресу відповідача, яка вказана позивачем у позові та підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, розміщених на офіційному сайті розпорядника ЄДР - Міністерства юстиції України, за безкоштовним запитом станом на 17.06.2015р. та за поштовою адресою, вказаною у позові.

Судом вжито заходів для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1290/14 від 12.09.2014р.

Відповідач своїх представників у судове засідання не направив. Разом з цим, 27.07.2015р. через канцелярію суду надійшла відповідь по справі за вих.№21/07-2 від 21.07.2015р., на якій відсутній підпис повноважної посадової особи відповідача директора ОСОБА_2, а отже за таких обставин не може бути прийнята судом до розгляду.

Зокрема, до листа вих.№21/07-2 від 21.07.2015р. додана засвідчена копія відповіді на позовну заяву за підписом директора ТОВ "Альфа-Втормет" за вих.№08/07-1 від 08.07.2015р., адресована начальнику відділу структурного підрозділу Дніпропетровської дирекції залізничних перевезень ДП «Придніпровська залізниця». За змістом відповіді на позовну заяву, відповідач мотивує заперечення на позов тим, що товариство правильно зазначило масу вантажу у спірній накладній, оскільки спірний вагон був переважений на станції відправлення Житомир на вагах залізниці. У підтвердження своїх доводів товариством додана накопичувальна картка №10125537 від 10.12.2014р.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

Виходячи з того, що процесуальний строк розгляду даного спору закінчується 15.08.2015р., у матеріалах справи міститься позиція відповідача на позов, ухвалою суду від 17.06.2015р. явка сторін не визнавалася обов'язковою, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України ) є правом, а не обов'язком сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ВСТАНОВИВ:

Як встановлено ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

06.12.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Втормет", (вантажовідправник) зі станції Житомир Південно-Західної залізниці на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці відвантажив на адресу ВАТ «Запоріжсталь» (вантажоодержувач) за залізничною накладною № 32838385 у вагоні №65240616 вантаж - лом чорних металів.

При оформленні залізничної накладної № 32838385 у вагоні №65240616 відповідачем вказано масу вантажу: нетто - 66000кг.

Отже, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

В накладній також відображено, що вантаж маркований білим вапном за всією поверхнею вантажу, завантаження вагону здійснювалось засобами відправника. Як свідчить розділ 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена відправником на 150 тонних вагонних вагах. Вантаж розміщено й закріплено згідно з п.1.5, 17.1 гл.8 додатка 14 до СМГС.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 , вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України , залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Так, на попутній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні №65240616 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що був складений акт загальної форми № 1878/ваги від 13.12.2014р.

На підставі акту загальної форми № 1878/ваги від 13.12.2014р. станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці був складений комерційний акт РА 004950/608/646 від 13.12.2014р., відповідно до якого за результатами контрольного переважування вагону №65240616 на справних тензометричних вагонних вагах (держ. повірка 15.10.2014р.) станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці виявилось, що при переваженні вага брутто складає 79750кг, тара за документом 22000кг, нетто 57750кг, що менше ваги зазначеної в документі на 8250кг.

У комерційному акті також містяться відомості про те, що навантаження нерівномірне, нижче бортів на 50см-1м20см, вантаж великогабаритний, за документом і в наявності вантаж маркований вапном, маркування не порушено. Розвантажувальні люка з обох сторін зачинені. Вагон в технічному відношенні справний. Під час повторного переваження вага підтвердилася. В акті є відомості про те, що завідуючого вантажним двором немає по штату.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. N 334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Суд встановив, що комерційний акт РА 004950/608/646 від 13.12.2014 р. підписаний належними особами у відповідності до п. 10 Правил складання актів.

Такі ж саме відомості що і комерційний акт містить і акт загальної форми № 1878/Ваги від 13.12.2014р. Зокрема у акті загальної форми відображено, що при контрольному переважуванні спірного вагону поглиблень не виявлено, маркування не порушено.

Відомості щодо невідповідності маси вантажу вказаній у накладній та маси вантажу у спірному вагоні також підтверджуються наявною в матеріалах справи випискою з книги обліку контрольних зважувань станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, де зазначена різниця (-8250кг).

Згідно технічного паспорту ваг №14 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію 26.12.2012р., міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 1 раз на 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 15.10.2014р., ваги визнані придатними до застосування.

Відповідно до п. 12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. N 334, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.

При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Так, на станції призначення був заповнений розділі "Є" комерційного акта акта РА 004950/608/646 від 13.12.2014р., відповідно до якого під час перевірки вантажу різниця проти цього акта не виявлена. Вказаний розділ засвідчений штемпелем станції призначення та підписами уповноважених осіб, тим самим підтверджує факт правильності вказаних у ньому відомостей.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за № 861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним та допустимим доказом - комерційним актом АА РА 004950/608/646 від 13.12.2014р.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

Між тим, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у вказаному комерційному акті. Наразі вантажоотримувач прийняв спірний вантаж з комерційним актом без будь-яких заперечень, інше не доведено матеріалами справи.

Дослідивши обставини справи, суд встановив, що спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні, маркування не порушено, розвантажувальні люки закриті, про наявність будь-яких поглиблень у актах не зазначено, тобто за відсутності ознак втрати вантажу під час перевезення. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу відправником в накладній.

Щодо заперечень відповідача проти позову, суд зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, дійсно вагон №65240616 зважувався на вагонних вагах станції Житомир, але таке зважування не є контрольним, яке б проводилось залізницею на підставі ст. 24 Статуту залізниць в якості контрольного переважування або перевірки відповідності маси вантажу і результати якого заносяться до книги форми ГУ-78, а фактично зважування проводилось за заявкою відправника в порядку надання залізницею додаткових послуг (відповідно до накопичувальної картки №10125537 підстава п.4.1. Розділу 3 Збірника тарифів), при цьому відомості про масу вантажу внесено до спірної накладної саме відправником, а не залізницею.

Заперечення відповідача суд до уваги не приймає, оскільки належних доказів в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідачем суду не надано.

Маса вантажу, завантаженого на станції відправлення у вагоні №65240616 менше за масу, зазначену у накладній, іншого відповідачем не доведено.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст. 122 Статуту за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. Відповідно до ст. 118 Статуту штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складає 13707грн.00коп., заявлений штраф до стягнення у розмірі 68535грн. 00коп.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.

Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд приймає до уваги, що ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Доказів того, що неправильне зазначення відповідачем у даному випадку ваги вантажу спричинило збитки для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, матеріали справи не містять.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Правовий аналіз застосування ст. 83 ГПК України свідчить про те, що зменшувати розмір штрафу є виключно правом суду, а обставини для застосування вказаної норми є оціночними.

Як встановлено судом, фактична маса вантажу у вагоні №№65240616 була меншою, ніж маса, зазначена у накладній, мало місце недовантаження, а отже підвищеного навантаження на рухомий склад не було.

Відповідно до наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014р. № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» Донецька та Луганська області входять до райони проведення антитерористичної операції з 07 квітня 2014 року.

Приймаючи до уваги викладені обставини, відсутність доказів негативних наслідків від неправильного зазначення ваги вантажу в накладній, суд вважає за можливе, користуючись правом наданим п. 3. ст. 83 ГПК України, зменшити розмір штрафу на 50%, тобто до розміру 34267грн. 50коп.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 34267грн. 50коп.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

В п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 роз'яснено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

На підставі ст.ст. 550, 551, 908, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, ст.ст. 33, 43, 49, 82, п. 3 ст.83, ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м.Дніпропетровськ, в особі відокремленого структурного підрозділу «Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Втормет", м. Донецьк про стягнення штрафу у розмірі 68535грн. 00коп. - задовольнити частково

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Втормет" (юридична адреса: 83024, Донецька область, м. Донецьк, вул. Ревякіна, будинок 20в, код ЄДРПОУ 37604263; поштова адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 116а, оф.202) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (адреса: 49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828) суму штрафу у розмірі 34267грн. 50коп., а також витрати на оплату судового збору в розмірі 1827грн.00коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

У судовому засіданні 06.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 11 .08.2015р.

Суддя Ю.В. Макарова