Рішення

від 07.08.2015 по справі 910/14704/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2015Справа №910/14704/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Автомир»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Будкомплекс»

про стягнення 5561,89 грн.

Суддя Отрош І.М.

Представники:

від позивача : не з'явився;

від відповідача : не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток Автомир» (далі - ТОВ «Восток Автомир») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Будкомплекс» про стягнення загалом 5 561 грн. 89 коп., з яких: 3 079 грн. 40 коп. основного боргу, 2 242 грн. 15 коп. інфляційних втрат та 240 грн. 34 коп. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовґязань за договором (нарядом - замовленням) від 10.05.2013, право вимоги за яким щодо належного виконання зобовґязань в сумі 3 079 грн. 40 коп. набуто позивачем згідно договору про відступлення права вимоги від 31.07.2014. Крім того, за прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобовґязань перед позивачем, останнім заявлено до стягнення 2 242 грн. 15 коп. інфляційних втрат та 240 грн. 34 коп. 3% річних - з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 порушено провадження у справі №910/14704/15 та справу призначено до розгляду на 06.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 розгляд справи у відповідності до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено до 20.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 розгляд справи у відповідності до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено до 07.08.2015.

03.08.2015 від представника ТОВ «Восток Автомир» через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні 07.08.2015 без участі представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання 07.08.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20699670від 10.06.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду за штрихкодовим ідентифікатором 0103034157840 та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників позивача і відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами, що узгоджується і з приписами п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.05.2013 між ТОВ «Восток Авто», як виконавцем робіт, та відповідачем - ТОВ «М-Будкомплекс», як замовником, було підписано наряд - замовлення № ВА-004306 щодо надання послуг та матеріалів щодо автомобіля TOYOTA Camry 50, державний номер АА8001 МІ попередньою вартістю 6031 грн. 80 коп., а саме:

- придбання автошин 215/60 R16 - на суму 5 692 грн. 80 коп.;

- шиномонтаж і балансування 4 коліс, мийка - на суму 339 грн. 00 коп.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між ТОВ «Восток Авто», як виконавцем робіт, та відповідачем - ТОВ «М-Будкомплекс», як замовником, на підставі ст. 181 Господарського кодексу України, виникли правовідносини надання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту автомобіля шляхом укладення відповідного договору у спрощений спосіб, оскільки замовником (відповідачем) було замовлено певний обсяг технічного обслуговування, а виконавцем прийнято до виконання за нарядом - замовленням № ВА-004306 від 10.05.2013.

Згідно акту передання -прийняття дорожньо-транспортного засобу (ДТЗ) № ВА-004306, 13.05.2013 автомобіль TOYOTA Camry 50, державний номер АА8001 МІ було передано для надання відповідних послуг та встановлення комплектуючих.

Відповідно до Акту здачі - прийняття робіт № Ар-4306/1 від 13.05.2013, який підписано представниками ТОВ «Восток Авто», як виконавцем робіт, та відповідачем - ТОВ «М-Будкомплекс», як замовником, та посвідчено печатками обох товариств, ТОВ «Восток Авто» було виконано, а ТОВ «М-Будкомплекс» прийнято роботи (надано послуги) по автомобілю TOYOTA Camry 50, державний номер АА8001 МІ (шиномонтаж і балансування 4 коліс, омивачі, автошини 215/60 R16, омивачі) загалом на суму 7 079,40 грн.

Від ТОВ «М-Будкомплекс» прийняття автомобіля TOYOTA Camry 50, державний номер АА8001 МІ здійснювалось представником Кравченко В.В. за довіреністю № 24 від 13.03.2013.

13.05.2013 ТОВ «М-Будкомплекс» листом № 46 повідомило ТОВ «Восток Авто» про наявність у нього зобовґязання оплатити пріорітетні шини 2,5 А/Т SEDAN COMFORT автомобіля TOYOTA Camry 50, державний номер АА8001 МІ , який зареєстрований на підприємстві ТОВ «М-Будкомплекс», протягом 31 календарного дня.

Також, позивачем для долучення до матеріалів справи надано копію рахунку - фактури на замовлення - наряда № Ар-4306/1 від 13.05.2013, виставленого ТОВ «Восток Авто» для оплати ТОВ «М-Будкомплекс» вартості робіт і послуг по автомобілю TOYOTA Camry 50, державний номер АА8001 МІ (шиномонтаж і балансування 4 коліс, омивачі, автошини 215/60 R16, омивачі) загалом на суму 7 079,40 грн.

Згідно платіжного доручення № 176_50033 від 24.05.2013 ТОВ «М-Будкомплекс» було оплачено на користь ТОВ «Восток Авто» 2 000,00 грн. з призначенням платежу «часткова оплата за автошини, зг.рах. 4306/1 від 13.05.2013», а згідно банківської виписки 04.06.2014- оплачено ще 2 000,00 грн. за призначенням платежу «часткова оплата за автошини, зг.рах. 4306/1 від 13.05.2013».

Загалом відповідачем було сплачено на користь ТОВ «Восток Авто» 4 000,00 грн. в рахунок оплати наданих послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту автомобіля за нарядом - замовленням № ВА-004306 від 10.05.2013.

31.07.2014 між ТОВ «Восток Авто», як первісним кредитором, та позивачем - ТОВ «Восток Автомир», як новим кредитором, укладено договір відступлення права вимоги № КР/16 (далі - договір № КР-16 від 31.07.2014), згідно умов якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором на технічне обслуговування та поточного ремонту автомобіля наряд - заказ № ВА-004306 від 10.05.2013 (основний договір), укладений між первісним кредитором та ТОВ «М-Будкомплекс» (боржник).

Пунктом 1.2 договору № КР-16 від 31.07.2014 визначено, що новий кредитор набуває право вимоги від боржника належного виконання грошових зобовґязань (здійснення розрахунку) за основним договором, розмір яких на момент укладення цього договору складає 3 079 грн. 40 коп.

31.07.2014 ТОВ «Восток Авто» листом № 100 (направлення якого підтверджується фіскальним чеком поштової установи від 06.08.2014) повідомило ТОВ «М-Будкомплекс» про те, що ТОВ «Восток Авто» було здійснено уступку на користь ТОВ «Восток Автомир» права вимоги за договором на технічне обслуговування та поточний ремонт автомобіля за нарядом - замовленням № ВА-004306 від 10.05.2013; уступка права вимоги здійснена згідно договору про відступлення права вимоги № КР/16 від 30.07.2014, укладеного між первісним кредитором та новим кредитором.

12.02.2015 позивачем було направлено відповідачу лист - вимогу № 66/2 (опис вкладення у цінний лист), в якій позивач посилаючись на те, що ним згідно договору про відступлення права вимоги від 31.07.2014 набуто право вимоги до відповідача 3 079 грн. 40 коп. за нарядом - замовленням № ВА-004306 від 10.05.2013, просив у 7-денний термін з моменту отримання наведеної вимоги погасити заборгованість в сумі 3 079 грн. 40 коп.

Лист - вимогу № 66/2 від 12.02.2015 було отримано відповідачем 05.03.2015, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 6905901323296.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем не було здійснено погашення заборгованості в розмірі 3 079 грн. 40 коп. , що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Частиною 3 наведеної статті визначено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк термін виконання боржником обов'язку не встановлено або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивач, як новий кредитор, на підставі договору про відступлення права вимоги № КР/16 від 31.07.2014 та згідно п. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України набув право вимоги до відповідача, як боржника, щодо виконання грошового зобовґязання за договором на технічне обслуговування та поточний ремонт автомобіля за нарядом - замовленням № ВА-004306 від 10.05.2013 в сумі 3 079 грн. 40 коп., яка підтверджена документально.

Суд зазначає про те, що ТОВ «Восток Авто», як первісним кредитором, було повідомлено відповідача про відступлення на користь позивача (нового кредитора) права вимоги за договором на технічне обслуговування та поточний ремонт автомобіля за нарядом - замовленням № ВА-004306 від 10.05.2013 внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги № КР/16 від 31.07.2014.

В свою чергу, судом встановлено, що сторонами за нарядом - замовленням № ВА-004306 від 10.05.2013 не було визначено строк оплати наданих послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту автомобіля, обов'язок негайного виконання такого зобов'язання по оплаті наданих послуг встановлений не був, а тому відповідач був зобовґязаний виконати свій обов'язок по сплаті на користь позивача грошових коштів в сумі 3 079 грн. 40 коп. в строк, визначений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, а саме до 12.03.2015 включно, тобто у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, а саме: листа - вимоги № 66/2 від 12.02.2015, який отримано відповідачем 05.03.2015.

Проте, відповідачем всупереч ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, не було здійснено оплату грошових коштів в сумі 3 079 грн. 40 коп. на користь позивача, який набув право вимоги до відповідача щодо оплати наведених коштів у встановленому законом порядку, а саме внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги № КР/16 від 31.07.2014.

З огляду на викладене, судом встановлено, що з 13.03.2015 відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобовґязання перед позивачем у заявленій до стягнення сумі 3 079 грн. 40 коп. Доказів протилежного суду на момент вирішення спору і винесення рішення - не надано.

Таким чином, відповідачем порушено приписи ст. ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, позовна вимога позивача, як нового кредитора, про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3079 грн. 40 коп. - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 3079 грн. 40 коп. підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобовґязань перед позивачем, останнім заявлено до стягнення 2 242 грн. 15 коп. інфляційних втрат та 240 грн. 34 коп. 3% річних - з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність прострочення з виконання грошового зобов'язання відповідачем в сумі 3079 грн. 40 коп., наведені обставини згідно вимог ст. 611, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України є підставами для застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат - є законними, обґрунтованими, проте, підлягають частковому задоволенню згідно розрахунку суду, з урахуванням настання строку оплати згідно ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Так, розмір 3% річних за період з 13.03.2015 (дата, з якої відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобовґязання перед позивачем у заявленій до стягнення сумі 3 079 грн. 40 коп.) по 02.06.2015 (дата, визначена позивачем самостійно як гранична щодо нарахування) складає, за розрахунком суду, загалом 20 грн. 75 коп.

Розмір інфляційних втрат за період з 13.03.2015 (дата, з якої відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобовґязання перед позивачем у заявленій до стягнення сумі 3079 грн. 40 коп.) по 02.06.2015 (дата, визначена позивачем самостійно як гранична щодо нарахування) складає, за розрахунком суду, загалом 895 грн. 82 коп.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача підлягають стягненню 20 грн. 75 коп. 3% річних та 895 грн. 82 коп. інфляційних втрат.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Будкомплекс» (код ЄДРПОУ 37063679, місцезнаходження: 03065 м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 42) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Автомир» (код ЄДРПОУ 34535386, місцезнаходження: 69083 Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Складська, 8) суму основного боргу у розмірі 3079 (три тисячі сімдесят дев'ять) грн. 40 коп., 3% річних - 20 (двадцять) грн. 75 коп., інфляційні втрати - 895 (вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 82 коп., а також 1312 (одна тисяча триста дванадцять) грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 12.08.2015

Суддя І.М. Отрош