Рішення

від 13.08.2015 по справі 910/15568/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2015Справа №910/15568/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарба ЛТД»

до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту і утриманню автомобільних шляхів і споруд на них» Оболонського району м. Києва

про стягнення 12 299,75 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Шумаков Ю.Б. - директор

від відповідача Вінніченко Т.В. - представник за довіреністю від 25.05.15

В судовому засіданні 13.08.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю«Лакофарба ЛТД» до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту і утриманню автомобільних шляхів і споруд на них» Оболонського району м. Києва про стягнення 12 299,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.04.2013 р. між сторонами було укладено договір № 10 про закупівлю фарби пентафталеві загального призначення ПФ 115 ДК 016:2010 - код 20.20.1. «Фарби та лаки на основі полімерів», на підставі якого позивач зобов'язався на підставі заявок відповідача поставляти та передавати у власність відповідача фарби пентафталеві загального призначення, а відповідач оплачувати товарна умовах визначених договором. за доводами позивача, останнім на виконання умов договору поставлено товар, згідно з видатковими накладними № 1567 від 22.05.2013 р. на суму 2 712,00 грн; № 2007 від 11.06.2013 р. на суму 6 576,00 грн та № 2375 від 03.07.2013 р. на суму 2 054,28 грн. Однак, відповідач в порушення умов договору не у повному обсязі оплатив вказаний товар, у в'язку з чини виник борг у сумі 6 000,00 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку. За неналежне виконання договірних зобов'язань позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 750,64 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 976,49 грн та 3% річних у розмірі 572,62 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.06.2015 порушено провадження у справі № 910/15568/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 12.08.2015.

У судове засідання 12.08.2015 з'явилися представники сторін.

Представник позивача на виконання вимог ухвали суду подав документи, що були залучені до матеріалів справи та повідомив суд про часткову оплату відповідачем основної суми заборгованості, а відтак борг становить 1 500,00 грн.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, проти позову заперечував з наступних підстав. За твердженням відповідача, сторонами укладено договір № 10 від 15.04.2013 р. на суму 45 618,00 грн, яка була оплачена відповідачем 23.04.20132 року у повному обсязі (виписка з рахунку позивача додана). В подальшому позивачем не на підставі договору а на підставі накладних, зокрема № 2375,1567,2007,2261,2374,4023 поставлено відповідачу товар на загальну суму 14 339,04 грн. Відповідно в зазначених накладних дата оплати не визначено.

Враховуючи ту обставину, що відповідач фінансується з місцевого бюджету, ним кожного разу при наявності коштів здійснювалося погашення заборгованості, про що свідчать виписки з банківського рахунку відповідача на суму 12 195,04 грн. Крім іншого, відповідач, зазначив, що прострочення виконання грошового зобов'язання відбувалося не з вини відповідача, а через відсутність фінансування, то відповідно до нього не можуть застосовуватися штрафні санкції. З огляду на зазначене відповідач просить суд припинити провадження у справі.

У судовому засіданні 12.08.2015 оголошувалась перерва до 13.08.2015.

У судове засідання 13.08.2015 з'явилися представники сторін.

Представник позивача подав додаткові докази по справі, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечувала, подала письмову заяву по застосування строку позовної давності щодо нарахування пені.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

15 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лакофарба ЛТД» (надалі - позивач, продавець) та Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту і утриманню автомобільних шляхів і споруд на них» (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір № 10 про закупівлю фарби пентафталеві загального призначення ПФ 115 ДК 016:2010 - код 20.20.1. «Фарби та лаки на основі полімерів» (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується у 2013 році, на підставі заявок покупця, поставити покупцеві, а покупець прийняти у власність фарби пентафталеві загального призначення (ДК 016:2010 - код 20.20.1. «Фарби та лаки на основі полімерів») у кількості, належної якості та номенклатурі зазначеній у Специфікаціях до цього договору, що є невід'ємною його частиною, та в п. 1.2. цього договору (далі товар) і оплачувати його на умовах цього договору.

Кількість товару (що планується постачати за цим договором) визначається сумою всіх платежів на підставі рахунків, актів прийому-передачі та видаткових накладних, за період дії договору (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 3.1. договору розрахунки за поставлений товар здійснюється національній валюті - гривні за кошти місцевого бюджету з рахунків УДКС м. Києва. Ціна договору складає 45 618,00 грн. Сума договору може бути скоригована замовником в залежності від його потреб.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем, після пред'явлення продавцем рахунку на оплату товару, або після підписання сторонами видаткової накладної на отримання товару, шляхом перерахування покупцем коштів на поточний рахунок продавця протягом 10-ти робочих днів з дня надходження товару.

Згідно з п. 5.11. договору постачальник здійснює поставку товару покупцю окремими партіями по мірі надходження бюджетних, та інших коштів на поточні рахунки покупця протягом терміну дії договору зі складу постачальника.

Поставка товару здійснюється продавцем на підставі заявок покупця. Заявки подаються в усній та письмовій формі, передаються засобами поштового, факсимільного або електронного зв'язку (п.5.2. договору).

Відповідно до п. 5.7. договору перехід права власності на товар та ризик його випадкової загибелі (псування) відбувається в момент підписання сторонами видаткової накладної (акту приймання-передачі), на підставі оформленої належним чином довіреності на отримання матеріальних цінностей та в присутності представника покупця. Кількість товару визначається даними у видатковій накладній, яка обов'язково його супроводжує.

Згідно з п. 10.1. договору цей договором набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013 р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

За доводами позивача ТОВ «Лакофарба ЛТД» поставило відповідачу товар, згідно з видатковими накладними № 1567 від 22.05.2013 р. на суму 2 712,00 грн; № 2007 від 11.06.2013 р. на суму 6 576,00 грн та № 2375 від 03.07.2013 р. на суму 2 054,28 грн. Однак, відповідач в порушення умов договору не у повному обсязі оплатив вказаний товар, у в'язку з чини виник борг на момент звернення до суду у сумі 6 000,00 грн. Станом на 13.08.2015 відповідачем було частково оплачено товар, у зв'язку з чим заборгованість становить 1 500,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлялася претензія № 38 від 21.04.2015 р. на адресу відповідача щодо погашення заборгованості, як залишена без реагування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем, після пред'явлення продавцем рахунку на оплату товару, або після підписання сторонами видаткової накладної на отримання товару, шляхом перерахування покупцем коштів на поточний рахунок продавця протягом 10-ти робочих днів з дня надходження товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар, згідно з видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін, а саме: № 1567 від 22.05.2013 р. на суму 2 712,00 грн; № 2007 від 11.06.2013 р. на суму 6 576,00 грн та № 2375 від 03.07.2013 р. на суму 2 054,28 грн.

Відповідачем в свою чергу вказаний товар був прийнятий, що підтверджується довіреннями на отримання цінностей (завірені копії яких містяться в матеріалах справи) та частково оплачений, що не заперечується відповідачем, у зв'язку з чим виник борг у сумі 6 000, 00 грн.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.1. договору виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар за договором на момент розгляду справи настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар згідно з видатковими накладними № 1567 від 22.05.2013 р. на суму 2 712,00 грн; № 2007 від 11.06.2013 р. на суму 6 576,00 грн та № 2375 від 03.07.2013 р. на суму 2 054,28 грн. Відповідачем в свою чергу було прийнято товар та частково оплачено, а тому на момент звернення до суду з позовом, борг відповідача становив 6 000,00 грн

Після порушення провадження у справі, відповідачем було частково оплачено товар у сумі 4 500,00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, а відтак борг відповідача перед позивачем на момент вирішення справи по суті становить 1 500,00 грн.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд припиняє провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 4 500,00 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 1 500,00 грн.

Доводи відповідача наведені у відзиві спростовуються матеріалами справи, зокрема у видаткових накладних, які підписанні уповноваженими представниками сторін, йде посилання на договір поставки № 10 від 15.04.2013 р.

Крім цього, факт поставки товару позивачем та отримання вказаного товару відповідачем, останнім не заперечується, та підтверджується факт часткової оплати товару.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 750,64 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 7.3. договору сторони передбачили, що покупець у разі затримки строків оплати (окрім затримки бюджетного фінансування) несе відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства України - сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день затримки.

Відповідачем в процесі розгляду спору заявлено заяву про застосування строків позовної давності в порядку ст. до ст.ст. 256, 258 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до п. 1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Судом встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду 15.06.2015 (відбиток штемпелю відділу зв'язку на конверті), а пеню розрахує за період з 06.06.2013 по 15.01.2014 р., а відтак, позивачем пропущено строк позовної давності, що визначений ст. 258 ЦК України.

Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначено у п. 30 Листа Вищого господарського суду від 29.09.2009р. № 01-08/530 заява сторони про застосування позовної давності повинна мати ясний і однозначний характер; доцільно, щоб вона викладалася в письмовій формі (наприклад, у відповідному клопотанні, відзиві на позовну заяву тощо); як заява сторони про застосування позовної давності може розглядатися заявлена у відзиві на позовну заяву відмова задовольнити вимоги позивача з одночасною констатацією факту спливу позовної давності або відповідна заява, зроблена у засіданні господарського суду до прийняття ним рішення.

Таким чином, виходячи з наведених положень закону, враховуючи, що на дату звернення позивача з позовом до суду закінчився строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені, і відповідачем заявлено про застосування позовної давності, у задоволенні позовних вимог про стягнення 750,64 грн - пені належить відмовити.

Щодо доводів відповідача про незастосування відповідальності до останнього у зв'язку з затримкою бюджетного фінансування, то суд зазначає, наступне.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем в порушення зазначених вище норм не надав суду жодних доказів на підтвердження обставин щодо відсутності чи затримки бюджетного фінансування.

Відповідно до приписів статті 617 ЦК України та частини другої статті 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. Така правова позиція відповідає статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод та рішенням Європейського суду з прав людини зі справи «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та зі справи «Бакалов проти України» від 30.11.04.

Аналогічної правової позиції Вищий господарський суд України висловлює у своєму інформаційному листі від 13.07.12. № 01-06/908/2012.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 4 976,49 грн та 3% річних у розмірі 572,62 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 572,62 грн та інфляційних втрат у розмірі 4 976,49 грн за розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договорами поставки.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 4 500,00 грн.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту і утриманню автомобільних шляхів і споруд на них» Оболонського району м. Києва (04073, м. Київ, провулок Куренівський, буд. 15-А; ідентифікаційний код 05465258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарба ЛТД» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд 11/1; ідентифікаційний код 33061725) основну суму заборгованості у розмірі 1 500 (одну тисячу п'ятсот) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 572 (п'ятсот сімдесят дві) 62 коп.; інфляційні втрати у розмірі 4 976 (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят шість) грн 49 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 715 (одну тисячу п'ятнадцять) грн 50 коп.

4. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 750,64 грн відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.08.2015 року

Суддя Пукшин Л.Г.