Рішення

від 13.08.2015 по справі 917/1250/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2015 Справа № 917/1250/15

за позовом Приватного підприємства "Ярослав", вул. Автозаводська, буд. 2, м. Київ, 04074

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Швейпром", вул. Гвардійська, буд. 11, м. Кременчук, Полтавська обл., 39600

про стягнення 98 643,16 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 15.07.2015 р.;

від відповідача: не з'явилися.

Суть спору: розглядається позовна заява Приватного підприємства "Ярослав" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Швейпром" 98 643,16 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 17.10.2012 р. договору № 206, з яких : 45 635,16 грн. основний борг, 32 973,54 грн. інфляційні збитки за період з серпня 2012 р. по квітень 2015 р. включно, 3 533,29 грн. три проценти річних за період з 16.11.2012 р. по 15.06.2015 р., 16 501,17 грн. пеня за період з 16.06.2014 р. по 12.05.2015 р..

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання про його продовження, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача , оцінивши надані докази, суд,

встановив:

17.10.2012 р. між Приватним підприємством "Ярослав" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Швейпром" (покупець) було укладено Договір № 206 (а.с. 10-11, далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався передавати у власність покупцю текстильні вироби (надалі - товар) згідно видаткових накладних у відповідності до замовлень покупця, а Покупець зобов'язувався приймати товар і своєчасно оплачувати його вартість на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне:

- товар поставляється покупцеві партіями відповідно до накладних до Договору які обов'язково підписуються у двохсторонньому порядку (п. 1.3 Договору);

- якісні характеристики товару повинні відповідати стандартам та технічним умовам, виробничим нормативам виробника для відповідної категорії Товару. Кількість товару, що поставляється, встановлюється у відповідних одиницях виміру і зазначається специфікаціях, в рахунках-фактурах та накладних. Асортимент товару визначається у накладних до цього Договору (п. 2.1-п. 2.3 Договору);

- загальна сума цього Договору складається з сум, зазначених у видаткових накладних, які надані Покупцю на підставі цього Договору. Ціна на товар вказується у Прайс-листі постачальника та може змінюватися Постачальником залежно від показників, що впливають на ціну товару. Зміна ціни товару і подальша поставка товару за новою ціною обумовлюються Додатковою угодою до цього Договору. Додаткові угоди до Договору укладаються в письмовій формі і підписуються уповноваженими представниками Сторін. Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата товару Покупцем здійснюється протягом 21 календарного дня (п. 3.1 - п. 3.4 Договору);

- товар поставляється транспортом Покупця. Приймання - передача товару за кількістю та асортиментом здійснюється в момент видачі товару Покупцеві і на підставі належно оформленого доручення) та оформлюється видатковою накладною, яка підписується уповноваженими представниками сторін в 2-х оригінальних примірниках. Після підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, претензії по кількості та за асортиментом. Постачальником не приймаються і не розглядаються. Місцем поставки товару є склад Постачальника. Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, (п. 5.1 - п. 5.3 Договору);

- за порушення Покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь Постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення (п. 7.2 Договору);

- цей Договір є чинним з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2013 року включно (п. 10.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на суму 45 635,16 грн., що підтверджується видатковою накладною № ЯР-0009707 від 25.10.2012 р. (а.с. 13). Даний первинний документ підписаний представниками сторін та скріплений печаткою позивача, судом оглянуто оригінал останнього та встановлено, що залучена до позовної заяви копія відповідає оригіналу.

Факт отримання представником відповідача ОСОБА_2 товару від позивача за вказаною видатковою накладною підтверджується наявною у матеріалах справи копією довіреності № 42 від 16.10.2012 р. (а.с. 14). Позивачем був пред'явлений відповідачу рахунок-фактура № ЯР-0006327 від 24.10.2012 р. на оплату отриманого ним товару на суму 45 635,16 грн. (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 12).

З огляду на те, що відповідач протягом тривалого часу не проводив оплату за отриманий ним товар, 31.12.2014 р. на адресу останнього було направлено Претензію № 381 з вимогою терміново сплатити вищезазначену заборгованість. На підтвердження направлення вищезазначеної претензії відповідачу, позивачем надано копію фіскального чеку "Укрпошти" № 3500 від 31.12.2014 р. (а.с. 15-16). За даними позивача, на момент звернення з даним позовом до суду останній не отримав від відповідача ні відповіді на вищезазначену претензію, ні оплати за отриманий ним товар, заборгованість останнього складає 45 635,16 грн..

З огляду на невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про стягнення з 98 643,16 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 17.10.2012 р. договору № 206, з яких : 45 635,16 грн. основний борг, 32 973,54 грн. інфляційні збитки, 3 533,29 грн. три проценти річних, 16 501,17 грн. пеня.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару (ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором, поставивши відповідачеві товар за вказаною вище видатковою накладною на загальну суму 45 635,16 грн.. В свою чергу, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив вартість поставленого за вказаною видатковою накладною товару у визначені Договором строки, заборгованість останнього на момент пред'явлення даного позову до суду та розгляду справи у суді складає 45 635,16 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 45 635,16 грн. є підтвердженими документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 32 973,54 грн. інфляційних збитків за період з серпня 2012 р. по квітень 2015 р. включно, суд дійшов висновку про те, що з огляду на момент виникнення прострочення відповідача з виконання обов'язку з оплати отриманого ним товару за вказаною видатковою накладною, період обрахування інфляційних втрат позивачем визначений невірно, проте дана помилка не вплинула на пред'явлену до стягнення суму інфляційних втрат, а тому вимоги позивача в цій частині є правомірними у вказаній сумі за період з 16.11.2012 р. по 15.06.2015 р. (перерахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3" та залучено до матеріалів справи).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 533,29 грн. три проценти річних за період з 16.11.2012 р. по 15.06.2015 р., суд встановив, що вимоги позивача в цій частині є правомірними (перерахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3" та залучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.5 Постанови № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (із змінами), щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З матеріалів справи вбачається, що поставка товару за накладною відбулася 25.10.2012 р., оплату відповідач повинен був здійснити протягом 21 календарного дня, а тому строк нарахування пені, враховуючи приписи статті 232 ГК України, починається з 16.11.2012 р..

Отже, з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати поставленого товару та шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, що встановлений п. 6 статті 232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що визначений позивачем період нарахування пені - з 15.04.2014 р. по 12.05.2015 р. - не є правильним, а тому вимоги щодо стягнення пені за вказаний період в сумі 16 501,17 грн. є неправомірними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 45 635,16 грн. основного боргу, 32 973,54 грн. інфляційних збитків за період з серпня 2012 р. по квітень 2015 р. включно, 3 533,29 грн. три проценти річних за період з 16.11.2012 р. по 15.06.2015 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В частині вимог щодо стягнення з відповідача 16 501,17 грн. пені за період з 15.04.2014 р. по 12.05.2015 р. позовні вимоги не відповідають нормам права, а тому в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем при пред'явленні даного позову судові витрати з оплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 75, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Швейпром" (вул. Гвардійська, буд. 11, м. Кременчук, Полтавська обл., 39600), ідентифікаційний код юридичної особи 38252420, р/р 26003062081001 в АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК", МФО 300249 на користь Приватного підприємства "Ярослав" (вул. Автозаводська, буд. 2, м. Київ, 04074), ідентифікаційний код юридичної особи 21635240, р/р 26001001001700 в ПФ ПАТ "КБ "Хрещатик", МФО 300670 - 45 635,16 грн. основного боргу, 32 973,54 грн. інфляційних збитків, 3 533,29 3% річних та 1 642,84 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог Приватного підприємства "Ярослав" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Швейпром" 16 501,17 грн. пені у позові відмовити.

Суддя О.В.Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.