Рішення

від 11.08.2015 по справі 922/4211/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2015 р.Справа № 922/4211/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Семенову О.Є.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Паблік Асістент", м. Обухів третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро", м. Обухів до Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів у розмірі 123 827,80 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, за дов. № 02/01/2015 від 02.01.2015 року

третьої особи - ОСОБА_2, за дов. № 15/07/2015 року

відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Паблік Асістент", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про стягнення коштів у розмірі 123 842,76 грн. та 2476,86 грн. судового збору. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 1 на послуги перевезення вантажу по території України від 14 січня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 липня 2015 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4211/15 та призначено її до слухання у судовому засіданні на 03 серпня 2015 року. 03 серпня 2015 року ухвалою господарського суду Харківської області залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та відкладено розгляд даної справи до 11 серпня 2015 року.

10 серпня 2015 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання (вх. № 31800 від 10 серпня 2015 року) мотивоване відрядженням відповідача в день проведення судового засідання; дане клопотання судом долучено до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 11 серпня 2015 року з'явився представник позивача, який просив суд долучити до матеріалів справи письмові пояснення, дані документи судом долучено до матеріалів справи з подальшою реєстрацією в канцелярії суду за вх. № 32256 від 11 серпня 2015 року. Крім того представник позивача подав до суду заяву про виправлення арифметичної помилки в позовній заяві в якій просить вважати вірною заявленою до стягнення з відповідача суму збитки у розмірі 123 827,80 грн., замість 123 842,76 грн.; дана заява судом прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи з подальшою реєстрацією в канцелярії суду за вх. № 32267 від 11 серпня 2015 року. Представник третьої особи в судовому засіданні просить суд долучити до матеріалів справи письмові пояснення по справі з додатками, дані документи судом долучено до матеріалів справи з подальшою реєстрацією в канцелярії суду за вх. № 32268 від 11 серпня 2015 року. Представник позивача позовні вимоги підтримує (з врахуванням арифметичних виправлень), позов просить задовольнити. Представник третьої особи позовні вимоги вважає обґрунтованими. Відповідач свого уповноваженого представника в засідання суду не направив, витребувані судом документи не надав, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи телефонограмою, прийнятою особисто відповідачем, поштовим повідомлення з відміткою поштової установи "за закінченим терміном зберігання" та клопотанням про перенесення судового засідання (арк. спр.55-59, 61, 62).

Суд, розглянувши клопотання відповідача (вх. 31800 від 10 серпня 2015 року) про перенесення судового засідання, вирішення якого представник позивача та представник третьої особи залишили на розсуд суду, зазначає наступне.

Вищій господарський суд України у Постанові № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського кодексу України судами першої інстанції" Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року (п. 3.9.2 постанови) роз’яснив господарським судам, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Як вбачається з ухвали господарського суду Харківської області від 03 серпня 2015 року, відповідач був попереджений про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами, крім того відповідач 06 серпня 2015 року одержав телефонограму про розгляд даної справи в судовому засіданні 10 серпня 2015 року і за цей час (до дати судового засідання 10 серпня 2015 року) відповідач мав можливість надати суду докази на обґрунтування своєї позиції. З огляду на наведене, суд відмовляє в задоволення клопотання відповідача про перенесення судового засідання (вх. № 31800 від 11 серпня 2015 року), як в необґрунтованому, безпідставному, отже, - не підлягаючому задоволенню.

В судовому засіданні 11 серпня 2015 року представник позивача та представник третьої особи не виявили наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

03 травня 2015 року між позивачем (експедитор) та третьою особою (клієнт) було укладено договір № 3/2013-ПА транспортно-експедиторського обслуговування. Відповідно до п.п 1.1, 2.2, 2.2.1 договору - клієнт доручає, а експедитор зобов'язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України та/або в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг клієнтові за погодження сторін. Експедитор має право, зокрема укладати від свого імені договори та інші угоди з транспортними, експедиторськими та іншими організаціями, які залучаються для виконання своїх зобов'язань за цим договором.

14 січня 2015 року між позивачем (замовник) та відповідачем (перевізник) було укладено договір № 01 на послуги перевезення вантажу по території України. Відповідно до п.1.1 договору, в порядку та на умовах визначених даним договором, замовник доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання за рахунок замовника виконати послуги перевезення вантажів замовника по території України. Перевізник зобов'язаний, зокрема: своєчасно та у повному обсязі виконати умови узгодженої між замовником та перевізником заявки, забезпечивши збереження вантажу під час перевезення (п. 2.1, 2.1.1 договору). Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, які сталися з його вини під час виконання ним своїх зобов'язань. Факт виявлення нестачі, пошкодження вантажу повинен бути документально підтверджений шляхом складання відповідного акту, що відображає природу і обсяг заподіяної шкоди. Акт повинен містити підписи водія та представника одержувача. Вантаж вважається втраченим, якщо він не доставлений одержувачу протягом 30 діб з дня закінчення терміну його доставки. При втраті або нестачі вантажу перевізник відшкодовує замовнику завдану шкоду шляхом переказу на рахунок замовника грошових коштів в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає, що вказується в заявці на перевезення та підтверджується специфікацією на вантаж (п. п. 4.3.1, 4.4 договору). Згідно п. 7.1 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 року.

16 квітня 2015 року позивачем, на виконання умов договору транспортного-експедиторського обслуговування № 3/2013-ПА від 03 травня 2013 року укладеного між ним та третьою особою, було подано відповідачу заявку № 43 на перевезення товарно-матеріальних цінностей за маршрутом: Кіровоград-Шевченкове-Харків за договором № 01 від 14 січня 2015 року, укладеного між позивачем та відповідачем. На виконання зобов'язань за договором № 01 на послуги перевезення вантажу по території України від 14 січня 2015 року відповідач здійснив процес перевезення товару (вантажоодержувач - ТОВ "Спектр-Агро"), згідно товарно-транспортної накладної № П2677 від 16 квітня 2015 р., автомобілем Reno, державний номер транспортного засобу АВ 58-15 ВТ, водій ОСОБА_3.

Як вказує позивач у позовній заяві при прийнятті товару було виявлено нестачу товару, а саме: соняшника NK ARMONI CRUISER 5 пак. вартість якого відповідно довідки вих. № 198 від 17 квітня 2015 року за одну одиницю становить 3 053,56 грн. та соняшника NK BRIO 25 пак. вартість якого відповідно довідки вих. № 198 від 17 квітня 2015 року за одну одиницю становить 4 342,40 грн. Даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи актом виявлення № 01 від 17 квітня 2015 року та довідкою № 198 від 17 квітня 2015 року (арк. спр.24, 25). 24 квітня 2015 року позивач сплатив на користь третьої особи відшкодування збитків, що підтверджується платіжним дорученням № 530 від 24 квітня 2015 року (арк. спр. 26), за втрату (нестачу) вантажу. 27 квітня 2015 року позивач звернувся до відповідача із претензією про відшкодування збитків (вих. № 27/04/15 від 27 квітня 2015 року) заподіяних відповідачем (арк. спр. 27-29), яка відповідачем залишена без відповіді. З огляду на наведене, посилаючись на п. 4.4 договору № 01 на послуги перевезення вантажу по території України від 14 січня 2015 року, сплату коштів позивачем на користь третьої особи та на несплату відповідачем в добровільному порядку завданих збитків позивачу, останній звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення 123 827,80т грн. заподіяних збитків в порядку регресу ( врахуванням заяви позивача про виправлення арифметичної помили).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Згідно ч. 2 ст. 308 ГК України, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Згідно з п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Згідно із ч. 1, 2 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які вона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства. У відповідності до частини 1 статті 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі. Відповідно до ст. 228 ГК України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Так позивач, сплативши на користь третьої особи на виконання умов договору № 3/2013-ПА від 03 травня 2013 року 123 827,80 грн. понесло збитки та отримало право їх регресного відшкодування за рахунок винної особи - відповідача. Враховуючи вище викладене, та приймаючи до уваги те, що факт понесення позивачем збитків підтверджує Акт виявлення № 01 від 17 квітня 2015 року, складений сторонами на виконання п. 4.3.1 договору № 01 на послуги перевезення вантажу по території України від 14 січня 2015 року, та з огляду на п. 4.4 даного договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 123 827,80 грн. обґрунтовані, доведені матеріалами справи та відповідно підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збору у даній справі в розмірі 2 476,56 грн. покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 173, 224, 225, 228, 307, 308, 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 22, 509, 611, 623, 627, 628 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61172, АДРЕСА_1, в тому числі з р/р 26008060291018 в ПАТ КБ "ПриватБанк", м. Харків, МФО 351533, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паблік Асістент" (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Будьонного, 33/2, р/р 26003341230900 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 37696841) 123 827,80 грн. заподіяних збитків та 2 476,56 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 14.08.2015 р.

Суддя ОСОБА_4

справа № 922/4211/15