Рішення

від 07.10.2013 по справі 759/14124/13-ц

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 759/14124/13-ц

пр. № 2/759/5656/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Борденюка В.В.,

при секретарі - Зубченку П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного Підприємства "ОВІС" про стягнення боргу та за зустрічним позовом Приватного Підприємства "ОВІС" до ОСОБА_1 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача за договором цільової позики, шляхом визнання за ним права власності, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір безпроцентної цільової позики на суму 100 000,00 гривень. Позика надавалася з метою реконструкції нежитлового приміщення, що належать на праві власності позичальнику та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість та пояснив про те, що повернення майна замість грошових коштів є односторонньою зміною умов договору позики, що суперечить чинному законодавству, а отже, вимоги не можуть бути задоволені. Водночас, у судовому засіданні, представник відповідача звернувся до позивача з зустрічним позовом та просив визнати за первісним відповідачем право власності на майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що у 2013 році було закінчено реконструкцію нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1. Площа нежитлового приміщення групи приміщень під літерою "Ш" 297кв.м. та "Щ" 18,6 кв.м., після реконструкції загальною площею становить 315,6 кв.м.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, обговоривши доводи позовної заяви, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, " 01" серпня 2012 року між ОСОБА_1 (далі - Позивач) та Приватного Підприємства "Овіс" (код 25278481) в особі директора Русанової Ольги Володимирівни (далі - Відповідач) було укладено Договір безпроцентної цільової позики (далі - Договір) на суму 100 000,00 ( сто тисяч) гривень. Позика надавалася з метою реконструкції нежитлового приміщення, що належать на праві власності Позичальнику та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п. 2.1. договору, Відповідач зобов'язувався повернути позивачу позику у строк до "01" серпня 2013 року. На момент подачі позову первісний відповідач свого зобов'язання щодо повернення позики у визначений договором строк не виконав, гроші позивачу не повернув.

Умовами договору позики, а саме п. 4.3, було передбачено, що у випадку не повернення у встановлений п. 2.1. строк позики позикодавець має право на отримання майна, що буде побудовано позичальником пропорційно сумі коштів, що надавалися в позику, а саме реконструйоване майно , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 пропорційно до суми позики.

Пунктом 6.5 договору позики сторони визначили, що місцем виконання даного договору є місце його укладення, тобто: м.Київ. вул. Тулузи, 20, оф. 14.

Таким чином, оскільки відповідач своєчасно у строки визначені договором позики не повернув позивачу грошові кошти, останній вважає, що відповідно до п. 4.3 Договору позики набув право на отримання у власність майна відповідача.

Відповідач із позовом не погодився, вважає позов є незаконним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, таким, що порушує його права та законні інтереси, у зв'язку з чим і звернувся до суду з зустрічним позов щодо наступного.

Дійсно, умовами Договору цільової позики від 01.08.2012 року, укладеного між Позивачем та Відповідачем, було передбачено, що Позикодавець має право отримати у власність майно Приватного Підприємства "Овіс".

Проте відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення позичальником умов договору позики. Так, відповідно до ч. 1 вказаної статті якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Умовами п. 4.4. Договору цільової позики передбачалося можливість зміни порядку виконання умов договору щодо повернення позики за взаємною згодою сторін договору.

Таким чином, позовні вимоги щодо повернення замість грошових коштів майна є односторонньою зміною умов договору позики, що суперечить ст.ст. 509, 525, 526, 598, 604, 1046, 1049, 1050 ЦК України, а отже суд дійшов висновку, що вони не можуть бути задоволені.

В той же час, вимоги позивача за зустрічним позовом є законними та обґрунтованими виходячи із наступного.

Висновком експертного будівельно - технічного дослідження від 01 серпня 2013 року встановлено, що нежитлове приміщення групи приміщень під літерою "Ш" площею 297,0 кв.м. та під літерою "Щ" 18,6 кв.м., загальною площею 315,6 кв.м. по АДРЕСА_1 є капітальною спорудою.

Технічним паспортом на нежилу будівлю, виданим Київським міським бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, визначено, що загальна площа нежитлового приміщення групи приміщень, під літерою "Ш" та "Щ" за адресою: АДРЕСА_1, становить 315,6 кв.м.

За твердженням представника Відповідача будівля, що належить відповідачу перебувала в занедбаному стані та потребувала капітального ремонту.

Відповідачем, господарським способом було проведено реконструкцію нежилої будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (групи приміщень під літерами "Ш" та "Щ"). Площа вказаних приміщень після реконструкції становить 315,6 кв.м.

ПП "Овіс" завжди вчасно та в повному обсязі сплачується земельний податок за користування земельною ділянкою під будівлею.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Зокрема, у відповідності до ст. 392 ЦК України особа може пред'явити позов про визнання свого права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 16, 328, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 57-60, 130, 209, 212-215, 223 , Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати за Приватним Підприємством "ОВІС" право власності на нежитлове приміщення групи приміщень під "літерою Ш" площею 297 кв.м., та під "літерою Щ" площею 18,6 кв.м., що загальною площею становить 315,6 кв.м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: