Рішення

від 05.06.2014 по справі 759/8491/14-ц

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8491/14-ц

пр. № 2/759/3630/14

05 червня 2014 року Святошинський районний суд міста Києва у складі

головуючого - судді Борденюка В.В.,

при секретарі Трегубенку М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичнзй світ» до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно та стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний світ» про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

У травні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому попросив визнати його право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме, на нежитлову будівлю загальною площею 81,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що він 16 липня 2008 року уклав з Святошинською районною у м. Києві радою, два договори оренди земельних ділянок, державна реєстрація яких проведена Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16 липня 2008 року за № 106 та № 107, відповідно.

Згідно із зазначених договорів, Позивач отримав у тимчасове використання дві земельні ділянки місце розташування яких АДРЕСА_1.

На підставі вищезазначених договорів оренди земельних ділянок та ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, відповідно до якої встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, Позивач за первісним позовом уклав з Відповідачем за первісним позовом Інвестиційний договір від 02 березня 2010 року, відповідно до якого Відповідач за первісним позовом зобов'язався організувати будівельні роботи із спорудження нежитлової будівлі невиробничого призначення за адресою: АДРЕСА_1 та передати Позивачу за первісним позовом створений Об'єкт інвестування на умовах визначених у Договорі, а Позивач за первісним позовом, за Договором, зобов'язався передати належні йому на праві тимчасового користування земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та здійснити фінансування Об'єкта інвестування у порядку передбаченому Договором.

Об'єкт інвестування за Інвестиційним договором від 02 березня 2010 року - нежитлова будівля невиробничого призначення за адресою: АДРЕСА_1, з такими техніко-економічними показниками:

- загальна проектна площа - 80,0 кв.м.;

- поверховість будівлі - 1 поверх.

Відповідно до п. 4.4. Інвестиційного договору Позивач зобов'язався здійснити фінансування Об'єкта інвестування в повному обсязі, в сумі 40 000,00 гривень протягом 30 календарних днів з моменту отримання повідомлення від Відповідача за первісним позовом про завершення виконання будівельних робіт із створення Об'єкта будівництва, але в будь-якому разі не пізніше 01 травня 2011 року.

21 квітня 2011 року Відповідач за первісним позовом повідомив Позивача за первісним позовом про закінчення будівельних робіт із створення Об'єкта будівництва загальною площею 81,0 кв.м., а також визначив ціну Об'єкта інвестування в розмірі 121 500,00 гривень.

Позивач листом від 28 квітня 2011 року № 17/Б повідомив Відповідача про непогодження з вимогою щодо сплати за Інвестиційним договором 02 березня 2010 року 121 500,00 гривень, а лише про готовність сплатити 40 500,00 гривень згідно з умовами Інвестиційного договору від 02 березня 2010 року.

Позивачем зазначено, що ним добросовісно виконуються всі умови Інвестиційного договору від 02 березня 2010 року, а саме передані вчасно земельні ділянки, готовність в повному обсязі виконати взяті на себе фінансові зобов'язання згідно з розділом 4 Інвестиційного договору від 02 березня 2010 року проте, Відповідач за первісним позовом оспорює право власності Позивача, умови вищезазначеного договору не виконує, свої дії обґрунтовує тим, що має право в односторонньому порядку змінювати умови договору, а саме ціну договору.

Позивач вважає, що є всі підстави для захисту його права власності на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України.

Відповідач не погодився із позовними вимогами та подав зустрічну позовну заяву.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив наступне, спірні правовідносини, а також цивільні права та обов'язки, які є предметом розгляду зазначеної справи, виникли на підставі Інвестиційного договору від 02 березня 2010 року, згідно з якого Позивач за зустрічним позовом зобов'язався організувати будівельні роботи із спорудження нежитлової будівлі невиробничого призначення за адресою: АДРЕСА_1 та передати Відповідачу за зустрічним позовом створений Об'єкт інвестування на умовах визначених у Договорі, а Відповідач за зустрічним позовом, зобов'язався передати належні йому на праві тимчасового користування земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та здійснити фінансування Об'єкта інвестування у порядку передбаченому Договором.

Відповідно до п. 4.4. Інвестиційного договору Відповідач за зустрічним позовом зобов'язався здійснити фінансування Об'єкта інвестування в повному обсязі, в сумі 40 000,00 гривень протягом 30 календарних днів з моменту отримання повідомлення від Позивача за зустрічним позовом про завершення виконання будівельних робіт із створення Об'єкта будівництва, але в будь-якому разі не пізніше 01 травня 2011 року.

Свої зобов'язання із організації виконання будівельних робіт Позивач за зустрічним позовом виконав в повному обсязі, про що у відповідності до п.п. 3.1.1. п. 3.1. Інвестиційного договору 21 квітня 2011 року було повідомлено Відповідача за зустрічним позовом про закінчення будівельних робіт із створення Об'єкта будівництва загальною площею 81,0 кв.м.

Позивач за зустрічним позовом використовуючи своє право передбачене п. 4.5. Інвестиційного договору узгодив ціну Договору в розмірі 121 500,00 гривень.

Ціна договору була визначення з урахуванням того, що з моменту укладення між Сторонами Інвестиційного договору ціни на нерухоме майно в місті Києві збільшилися, підвищилась вартість будівельних матеріалів і як наслідок собівартість Об'єкта інвестування підвищилася приблизно в три рази.

Відповідно до абз. 3 п. 4.5. Договору, встановлено, що у кожному випадку, Інвестор зобов'язаний попередньо вчиненню дій, які вказані у цьому пункті Договору звернутися до Забудовника про спільне узгодження розміру ціни Договору.

Відповідачем за зустрічним позовом безпідставно не було прийнято вимоги Позивача за зустрічним позовом щодо забезпечення фінансування Об'єкта інвестування у визначеному розмірі - 121 500,00 гривень, у зв'язку з чим Позивач за зустрічним позовом вправі вимагати примусове стягнення зазначеної суму .

Збудоване, на земельних ділянках, що перебувають у тимчасовому користуванні відповідача, нерухоме майно, а саме, нежитлову будівлю загальною площею 81,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, передавати Позивач у власність Відповідачу відмовляється до сплати останнім 121 500,00 гривень згідно з підпунктом 3.1.1. п. 3.1. Інвестиційного договору.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника Позивача за первісним позовом, представника Позивача за зустрічним позовом суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі а зустрічний позов частково.

На підставі договорів оренди земельної ділянки від 16 липня 2008 року, що були укладені Позивачем за первісним позовом із Святошинською районною у м. Києві радою, державна реєстрація яких проведена Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16 липня 2008 року за № 106 та № 107, відповідно, Позивач отримав в тимчасове користування дві земельні ділянки місце розташування яких АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2.

Об'єкт інвестування за Інвестиційним договором від 02 березня 2010 року - нежитлова будівля невиробничого призначення за адресою: АДРЕСА_1, з такими техніко-економічними показниками:

- загальна проектна площа - 80,0 кв.м;

- поверховість будівлі - 1 поверх.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що Позивачу у встановленому законом порядку, в момент здійснення будівельних робіт, наявне право користування земельною ділянкою площею 39,6 кв.м. по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2.

На підставі вищезазначеного Позивач за первісним позовом уклав з Відповідачем за первісним позовом Інвестиційний договір від 02 березня 2010 року, відповідно до якого Відповідач за первісним позовом зобов'язався організувати будівельні роботи із спорудження нежитлової будівлі невиробничого призначення за адресою: АДРЕСА_1 та передати Позивачу за первісним позовом створений Об'єкт інвестування на умовах визначених у Договорі, а Позивач за первісним позовом, за Договором, зобов'язався передати належні йому на праві тимчасового користування земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та здійснити фінансування Об'єкта інвестування у порядку передбаченому Договором.

Відповідно до п. 4.4. Інвестиційного договору Позивач за первісним позовом зобов'язався здійснити фінансування Об'єкта інвестування в повному обсязі, в сумі 40 000,00 гривень протягом 30 календарних днів з моменту отримання повідомлення від Відповідача за первісним позовом про завершення виконання будівельних робіт із створення Об'єкта будівництва, але в будь-якому разі не пізніше 01 травня 2011 року.

21 квітня 2011 року Відповідач за первісним позовом повідомив Позивача за первісним позовом про закінчення будівельних робіт із створення Об'єкта будівництва.

Позивач за первісним позовом листом від 28 квітня 2011 року № 17/Б повідомив Відповідача за первісним позовом про готовність прийняти Об'єкт інвестування та сплатити 40 500,00 гривень згідно з умовами Інвестиційного договору від 02 березня 2010 року.

Площа Об'єкта інвестування за адресою: АДРЕСА_1 після завершення будівництва, складає 81,0 кв.м., що підтверджено технічним паспортом від 14 квітня 2014 року НОМЕР_3 виданого

ТОВ «Підприємство бюро технічної інвентаризації».

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, листування між Позивачем за первісним позовом та Відповідачем за первісним позовом, Відповідач за первісним позовом не виконав свої зобов'язання перед Позивачем за Договором щодо передання Об'єкта інвестування відповідно до умов Договору та не прийняв від Позивача за первісним позовом оплату згідно з умовами Інвестиційного договору від 02 березня 2010 року в сумі 40 500,00 гривень.

Суд не приймає до уваги пояснення Позивача за первісним позовом, що відповідно до абз. 3 п. 4.5. Договору, встановлено, що у кожному випадку, Інвестор зобов'язаний попередньо вчиненню дій, які вказані у цьому пункті Договору звернутися до Забудовника про спільне узгодження розміру ціни Договору.

Адже даним пунктом договору Сторони врегулювали правовідносини між собою, щодо визначення ціни договору з урахуванням коригування офіційного курсу долара Сполучених Штатів Америки. Згідно з абзацом 2 п. 4.5. Інвестиційного договору від 02 березня 2010 року Сторони також погодили, що цей пункт застосовується у разі якщо офіційний курс долара Сполучених Штатів Америки буде вищий в день розрахунку за Інвестиційним Договором за курс, який був встановлений Національним банком України в день укладання цього Договору. Тому, узгодження ціни Відповідачем за зустрічним позовом є обов'язковим лише при вищезазначених умовах, які не настали.

Твердження Позивачем за зустрічним позовом, що ціна договору збільшилася у зв'язку з підвищенням цін на будівельні матеріали є непідтвердженим, докази, що підтверджують даний факт в матеріалах справи відсутні.

Частиною 2 ст. 632 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що Відповідачем за первісним позовом порушено свої зобов'язання за Договором щодо передання Об'єкта інвестування Позивачу за первісним позовом відповідно до п. 5.1. Договору. З аналізу норм Інвестиційного договору від 02 березня 2010 року судом встановлено, що, зобов'язання у Відповідача за стрічним позовом сплатити на користь Позивача за зустрічним позовом 500,00 гривень за 1 кв.м. створеного об'єкта інвестування, дане зобов'язання виникає згідно п.п. 4.2.1. п. 4.2. Інвестиційного договору укладеного Сторонами.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Судом встановлено, що позивач в момент здійснення будівельних робіт був законним користувачем земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_2. У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про припинення права користування Позивача вказаною земельною ділянкою на даний момент.

На підставі викладеного, суд робить висновок про те, що існування об'єкту нерухомого майна загальною площею 81,0 кв.м., на земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_2, не порушує нічиї права. Документів, які б підтверджували, що спірне майно порушує права інших осіб, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це не договірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння.

Відповідно до приписів ст.ст. 317, 320 Цивільного кодексу України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном, зокрема, він має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що у Позивача виникло на законних підставах та безсумнівно наявне право власності на спірне майно - а саме, на нежитлову будівлю загальною площею 81,0 квадратний метр, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яке, як встановлено судом, споруджено Відповідачем за первісним позовом на виконання зобов'язань за Інвестиційним договором від 02 березня 2010 року перед Позивачем за первісним позовом та існування якого не порушує нічиї права.

Згідно з наданим до матеріалів справи висновком № 0856 експертного будівельно-технічного дослідження, складеним Київською незалежною судово-експертною установою 02 червня 2014 року, за наслідками технічного обстеження нежитлової будівлі загальною площею 81,0 кв.м., що знаходиться адресою: АДРЕСА_1, встановлено, що будівля відповідає вимогам Державних будівельних норм станом на момент складання висновку по наступним показникам: загальним даним, характеристикою конструктивних елементів, будівельній готовності та технічному стану; наявності інженерних комунікацій; 100 % будівельна готовність та придатні до експлуатації станом на момент складання висновку.

Проте, матеріали справи свідчать про те, що Відповідач за первісним позовом оспорює право власності Позивача за первісним позовом. Так, листами від 21 квітня 2014 та 15 травня 2014 року Відповідач за зустрічним позовом посилаючись на Інвестиційний договір від 02 березня 2010 року, вимагає від Позивача за зустрічним позовом на підставі п. 4.5. Договору переглянути вартість одного квадратного метру Об'єкта інвестування в бік збільшення, а також сплати 121 500,00 гривень.

Судом не приймається з вищезазначених підстав позиція Відповідача за первісним позовом, що є Позивачем за зустрічним позовом, оскільки, як встановлено судом, у відповідності до п.п. 4.2.1. п. 4.2. та п. 4.5. Інвестиційного договору від 02 березня 2010 року, вартість одного квадратного метру Сторонами погоджено на рівні 500,00 гривень.

За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно до п. 2 ст. 3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 ЦК України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Статтею 320 Цивільного кодексу України передбачено право власника використовувати своє майно для підприємницької діяльності. Наразі, ст.321 Цивільного кодексу України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише в випадках, прямо передбачених законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги за зустрічним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, зустрічна позовна заява підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 3, 16, 188, 316, 317, 319-322, 328, 331, 392, 632,651 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний світ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 30931469) право власності на нежитлову будівлю загальною площею 81,0 квадратний метр, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний світ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 30931469) сплатити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_1) борг в розмірі 40 500,00 гривень (сорок тисяч п'ятсот гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний світ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 30931469) судовий збір в сумі 405,00 гривень (чотириста п'ять гривень 00 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний світ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 30931469) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_1) судовий збір в сумі 405,00 гривень (чотириста п'ять гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено позивачем протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя