Рішення

від 14.09.2009 по справі 10466-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10466-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

14.09.2009Справа №2-15/10466-2008

За позовом Прокурора Залізничного району м. Сімферополя (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Карла Лібкнехта, 2а ) в інтересах держави в особі Фонду майна АР Крим (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17, ідентифікаційний код 00036860) та Міністерства освіти і науки АР Крим (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Совнаркомовський, 3)

До відповідача 1 Республіканського навчального закладу «Сімферопольська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 1 Міністерства освіти і науки АР Крим» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 18,  ідентифікаційний код 20714144)

До відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр ділового співробітництва ДАША» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Шполянської, 6, кв. 48,  ідентифікаційний код 30568329)

Про визнання угоди недійсною та спонукання до виконання певних дій

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача Фонду майна АР Крим – Татаренко О.О., довіреність № 07-Д від 14.01.2009 р., у справі

Від позивача Міністерства освіти і науки АР Крим – Обер Г.О., довіреність № 01-15/499 від 23.02.2009 р., у справі

Від відповідача 1 – Сорока І.Ф., довіреність № 228 від 14.09.2009 р.

Від відповідача 2 – не з'явився

Від прокурора – не з'явився

Обставини справи: Прокурор Залізничного району м. Сімферополя  звернувся до господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Фонду майна АР Крим  та Міністерства освіти і науки АР Крим з позовом до Республіканського навчального закладу «Сімферопольська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 1 Міністерства освіти і науки АР Крим» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр ділового співробітництва ДАША» про визнання недійсним договору про спільну діяльність № 1/6-2м від 01.08.2003 р. між Республіканським навчальним закладом «Сімферопольська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 1 Міністерства освіти і науки АР Крим» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр ділового співробітництва ДАША», про зобов'язання ТОВ «Центр ділового співробітництва ДАША» звільнити приміщення площею 96 кв.м за адресою : м. Сімферополь, вул.. Гагаріна, 18.

Позов мотивовано тим, що згідно укладеного договору про спільну діяльність № 1/6-2м від 01.08.2003 р., школа-інтернат надала приміщення площею 96 кв.м за адресою: м. Сімферополь, вул.. Гагаріна, 18, для здійснення підприємством ТОВ «Центр ділового співробітництва ДАША» виробничо-господарської діяльності, в тому числі організації робіт по ремонту, охороні, обслуговуванню та миття автомобілів строком до 31.12.2018 р. Проте, в наданому школою-інтернатом приміщенні розміщено мийку, тобто приміщення не використовується для цілей, які були б пов'язані з навчально-виховним процесом. Крім того, прокурор зазначає, що спірний договір суперечить положенням Закону України «Про оренду державного та комунального майна» а також Державним санітарним правилам і нормам влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу, а тому підлягає визнанню недійсним, що і стало у свою чергу приводом для звернення з відповідним позовом до суду.

У судовому засіданні 05.02.2009 р. представником Міністерства освіти і науки АР Крим надана заява, згідно якої позивач не підтверджує виконання сторонами умов договору, у зв'язку з чим позовну заяву підтримує.

У судовому засіданні 05.02.2009 р. представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр ділового співробітництва ДАША» був наданий відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що договір укладено з дотриманням всіх норм, передбачених законом. Школа-інтернат отримала згоду на укладення договору про спільну діяльність від Міністерства освіти та науки АР Крим, також договір пройшов погодження СЕС, що підтверджується дозволом від 09.06.2004 р. № 02-03-2956.

У судовому засіданні 10.03.2009 р. представником Прокуратури була надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, підтримана позивачами, якою змінені підстави позову. Так, заява обґрунтована тим, що спірний правочин на думку позивачів є удаваним на підставі статті 235 Цивільного кодексу України. Отже, фактично правочин, який вчинили відповідачі, є передача майна у користування за платню, а саме оренда. Оскільки спірний договір не відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про оренду державного та комунального майна» для даного виду договорів, отже, така угода підлягає визнанню недійсною.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміну підстав  позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У судовому засіданні 14.05.2009 представником відповідача ТОВ «Центр ділового співробітництва ДАША» був наданий відзив на заяву про зміну підстав позову, в якому він проти змінених позовних вимог заперечує з тих же підстав.

25.08.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, підписана представником Прокуратури, згідно якої позивач просить суд прохальну частину позовної заяви читати в наступній редакції: «визнати договір про спільну діяльність № 1/6-2м від 01.08.2003 р. між Республіканським навчальним закладом «Сімферопольська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 1 Міністерства освіти і науки АР Крим» та ТОВ «Центр ділового співробітництва ДАША» недійсним; зобов'язати ТОВ «Центр ділового співробітництва ДАША» повернути приміщення площею 96 кв.м за адресою : м. Сімферополь, вул.. Гагаріна, 18 Республіканському навчальному закладу «Сімферопольська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 1 Міністерства освіти і науки АР Крим».

Судом вказана заява була прийнята до розгляду.

У судовому засіданні 14.09.2009 р. представником Республіканського навчального закладу «Сімферопольська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 1 Міністерства освіти і науки АР Крим» були надані пояснення, згідно яких відповідач по суті позовних вимог не заперечує.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва, після закінчення якої слухання справи було продовжено.

Строк розгляду справи був продовжений за клопотанням сторін на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін та Прокуратури, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді держави є наявність порушення або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними і державою.

Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Так, пунктом 1.1 Статуту Республіканський навчальний заклад «Сімферопольська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 1» (Школа) - це інтернат ний навчальний заклад, де утримуються, виховуються і навчаються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, з затримкою психічного розвитку. (а.с.6-16 Т.1)

Відповідно до пункту 1.2 Статуту Школа входить до складу майна, яке належить Автономній Республіці Крим і знаходиться у сфері управління Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим.

Школа є правонаступником Сімферопольської республіканської спеціальної загальноосвітньої школи – інтернату для дітей з затримкою психічного розвитку, яка реорганізована відповідно до Постанови Ради Міністрів АР Крим від 12.04.2005 р. № 162 та наказу Міністерства освіти і науки АРК від 19.04.2005 р. № 270. (пункт 1.3 Статуту)

Пунктом 5.2 Статуту встановлено, що майно Школи закріплено за нею на правах оперативного управління. Школа володіє, користується та розпоряджається майном, закріпленим за нею Міністерством освіти і науки АР Крим для здійснення некомерційної діяльності у межах, встановлених чинним законодавством.

01.08.2003 р. між Сімферопольською республіканською загальноосвітньою школою – інтернатом для дітей з затримкою психічного розвитку (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр ділового співробітництва ДАША» (сторона 2) був укладений договір про спільну діяльність № 1/6-2м. (а.с. 17-18 Т.1)

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Сімферопольська республіканська загальноосвітня школа – інтернат для дітей з затримкою психічного розвитку  та ТОВ «Центр ділового співробітництва ДАША» зобов'язуються спільно діяти для досягнення загальних господарських цілей, як-то укріплення матеріальної та технічної бази установ, створення бази для проведення трудової практики учнів та організації уроків з обслуговування автомобілів, правилам дорожнього руху, охороні навколишнього середовища.

Керівництво спільною діяльністю покладається на ТОВ «Центр ділового співробітництва ДАША». (пункт 1.2 Договору)

Відповідно до пункту 1.3 Договору форми участі сторін в досягненні цілей, зазначених в пункті 1.1 Договору, наступні:

- грошові внески;

- майнові внески;

- надання оренди;

- зарахування;

- трудова участь.

Згідно з пунктом 1.4 Договору Школа надає приміщення бувшої котельної загальною площею 96 кв.м, що знаходиться за адресою : м. Сімферополь, вул.. Гагаріна, 18, для здійснення підприємством ТОВ «Центр ділового співробітництва ДАША» виробничо-господарської діяльності (організації робіт по ремонту, охороні, обслуговуванню та мийки автомобілів), строком до 31.12.2018 року.

Відповідно до пункту 1.7 Договору Підприємство ТОВ «Центр ділового співробітництва ДАША» щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця або авансом на будь-які прийнятні для неї строки, що не перевищують терміну дії Договору, перераховує на спецрахунок грошові внески в розмірі не меншому 200,00 грн. на місяць в якості благодійної допомоги.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.  

Отже, за таких обставин, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати законодавство, чинне на момент укладення спірного договору, зокрема Цивільний кодекс УРСР 1963 року.

Даний висновок підтверджується пунктом 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсним» від 12.03.99 року N 02-5/111, відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. Спірну угоду було укладено 01.08.2003 року, цивільно-правові відносини на момент її укладення регулювались Цивільним кодексом УРСР в редакції 1963 року.

Відповідно до статті 430 Цивільного кодексу УРСР за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін.

Статтею 432 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що для досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю.

Грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю.

Так, як вже було встановлено вище, формою участі сторін у досягненні цілей, зазначених в пункті 1.1 Договору, є зокрема надання оренди.(пункт 1.3 Договору)

Аналізуючи дійсну правову природу спірного договору слід звернути увагу на розділ 2 Договору «Права та обов'язки сторін».

Отже, пунктом 2.1 Договору встановлений лише один обов'язок Сімферопольської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 1 – надати нежитлове приміщення бувшої котельної площею 96 кв.м.

Разом із цим, обов'язком ТОВ «Центр ділового співробітництва ДАША», у свою чергу, є здійснення виробничо-господарської діяльності (організації робіт по ремонту, охороні, обслуговуванню та мийці автомобілів).

Отже, фактично зі змісту договору вбачається, що відносини сторін склалися навколо оренди ТОВ «Центр ділового співробітництва ДАША»  нежитлового приміщення Школи площею 96 кв.м, розташованого за адресою М. Сімферополь, вул.. Гагаріна, 18, для здійснення підприємством виробничо-господарської діяльності строком до 31.12.2018 року.

Як встановлено під час судового засідання в наданому Школою приміщенні розміщено автомийку «ДАША». Вказаний факт також підтверджений Актом перевірки Державної санітарно-епідеміологічної служби м. Сімферополя від 22.10.2008 р. (а.с. 19 Т.1), та не заперечується сторонами у справі.

Крім того, як зазначено позивачем Міністерством освіти і науки АР Крим а також підтверджено відповідачем – школою в письмових поясненнях по суті позовних вимог, приміщення не використовується для цілей, що передбачені Договором для сумісної діяльності, вказана діяльність (організація автомийки) ніяким чином  не пов'язана з учбово-виховним процесом.

Крім того, матеріали справи містять докази перерахування грошових коштів а також  матеріальних цінностей ТОВ «Центр ділового співробітництва ДАША» в рахунок виконання пункту 1.7 Договору. Так, зокрема, матеріали справи містять акт б/н від 09.03.2005 р., відповідно якого ТОВ «Центр ділового співробітництва ДАША» було передано Школі матеріальні цінності в рахунок оплати за оренду приміщення. (а.с. 102 Т.1)

Отже,  з урахуванням викладеного, аналізуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що фактично, правочин, який вчинили школа-інтернат та ТОВ «Центр ділового співробітництва ДАША» є передача майна у користування за платню, а саме оренда.

Частиною 2 статті 58 Цивільного кодексу УРСР передбачено, якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Отже, за такими обставинами, суд вважає посилання прокурора стосовно того, що спірна угода є удаваною, такими, що відповідають фактичним обставинам справи. Договір про спільну діяльність в цьому випадку приховує договір оренди майна, для якого законом передбачений окремий порядок укладання.

Таким чином, до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору найму (оренди) майна.

Згідно з положеннями статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (не споживна річ).

Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Статтею 256 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

У даному випадку сторонами було укладено договір оренди приміщення бувшої котельної площею 96 кв., яке, у свою чергу, є нерухомим майном.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно з частиною 2 статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Аналогічне положення викладено в пункті 2 частини 1 статті 287 Господарського кодексу України.

Оскільки, як вже було встановлено судом, Школа входить до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим, то і надавати приміщення для їх використання в даному випадку може Фонд майна АР Крим.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірний договір не має ознак сумісного використання даного майна, тобто він вчинений без наміру створити правові наслідки, обумовлені його умовами.

Наведене вказує на те, що як при укладенні спірного договору, так і при його виконанні у сторін не було наміру сумісно використовувати майно, тобто не було наміру створювати правові наслідки, які витікають з правової природи договору про сумісне використання майна.

Приписами частини 1 статті 48 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

За такими обставинами, у зв'язку з невідповідністю укладеного між сторонами договору положенням Господарського кодексу України, Цивільного кодексу УРСР, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», чинним на момент виникнення правовідносин, спірний договір № 1/6-2м від 01.08.2003 р. підлягає визнанню недійсним на підставі статті 48 Цивільного кодексу УРСР.

Разом із цим, суд звертає увагу на таке.

Як зазначено в частині 1 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», за правилами статті 48 Цивільного кодексу УРСР угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки закону, а й іншим актам, виданим органами державної влади та управління в межах наданої їм компетенції.  Вказаним спростовуються твердження відповідача ТОВ «Центр ділового співробітництва ДАША» про неспроможність посилань позивачів на недотримання норм СЕ законодавства як на підставу для визнання правочину недійсним.

Так, відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» органи виконавчої влади, адміністрації навчально-виховних закладів, які організовують або забезпечують навчальний та виховний процеси, зобов'язані забезпечити при цьому умови, які відповідають вимогам санітарних норм.

Згідно пункту 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу не допускається здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання загальноосвітніх навчальних закладів підприємствам, установам, організаціям, іншим юридичним та фізичним особам для використання, яке не пов'язане з навчально-виховним процесом.

Вказані норми та правила затверджені Постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 р. та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Отже, укладанням спірної угоди було також порушено вимоги зазначених ДСанПіН, що також є підставою для визнання цієї угоди недійсною в порядку статті 48 Цивільного кодексу УРСР.

Правові наслідки визнання правочину недійсним передбачені частиною 2 статті 48 Цивільного кодексу УРСР, де, зокрема, зазначено, що по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр ділового співробітництва ДАША» повернути приміщення площею 96 кв.м за адресою : м. Сімферополь, вул.. Гагаріна, 18, Республіканському навчальному закладу «Сімферопольська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 1 Міністерства освіти і науки АР Крим».

Крім того, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності згаданим Кодексом.

Відповідно до пункту 7 прикінцевих та перехідних положень ЦК України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.  

Чинне на той час цивільне законодавство не передбачало винятків щодо застосування позовної давності до позовних вимог про визнання угод недійсними. Не передбачає таких винятків і чинний Цивільний кодекс України.

Зокрема, стаття 83 Цивільного кодексу УРСР та стаття 268 Цивільного кодексу  України встановлено перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, і до цього переліку не входять вимоги про визнання угод (правочинів) недійсними.

Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду рішень у справах, пов'язаних із застосуванням позовної давності (постанова ВСУ від 25.05.2004 у справі N 14/278).

В даній правовій ситуації трирічний строк позовної давності закінчився після 01.01.2004 р., а тому правила Цивільного кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2004 р.), в тому числі норми статей 257, 261, 267 цього Кодексу повинні застосовуватися до спірних правовідносин.

Зокрема, частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Проте, оскільки відповідної заяви протягом всього розгляду справи сторонами зроблено не було, у суду відсутні правові підстави для застосування наслідків спливу позовної давності.

          Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідачів відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 15.09.2009 року.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним договір про спільну діяльність № 1/6-2м від 01.08.2003 р., укладений між Республіканським навчальним закладом «Сімферопольська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 1 Міністерства освіти і науки АР Крим» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 18,  ідентифікаційний код 20714144) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр ділового співробітництва ДАША» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Шполянської, 6, кв. 48,  ідентифікаційний код 30568329).

3.          Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр ділового співробітництва ДАША» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Шполянської, 6, кв. 48,  ідентифікаційний код 30568329) повернути Республіканському навчальному  закладу «Сімферопольська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 1 Міністерства освіти і науки АР Крим» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 18,  ідентифікаційний код 20714144) приміщення площею 96 кв.м, розташовані за адресою : м. Сімферополь, вул.. Гагаріна, 18.

4.          Стягнути з Республіканського навчального закладу «Сімферопольська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 1 Міністерства освіти і науки АР Крим» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 18,  ідентифікаційний код 20714144)  на користь державного бюджету (р/р 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405 код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ГКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач: Держбюджет, м. Сімферополь) 42,50 грн. державного мита.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр ділового співробітництва ДАША» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Шполянської, 6, кв. 48,  ідентифікаційний код 30568329) на користь державного бюджету (р/р 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405 код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ГКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач: Держбюджет, м. Сімферополь) 42,50 грн. державного мита.

6.          Стягнути з Республіканського навчального закладу «Сімферопольська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 1 Міністерства освіти і науки АР Крим» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 18,  ідентифікаційний код 20714144) 59,00 грн. витрат, пов'язаних із забезпеченням судового процесу, на користь державного бюджету (одержувач: 22050000 Державний бюджет м. Сімферополь, р/р 31218259700002 ГУ ДКУ а АРК, ЗКПО 34740405, МФО 824026).

7.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр ділового співробітництва ДАША» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Шполянської, 6, кв. 48,  ідентифікаційний код 30568329)  59,00 грн. витрат, пов'язаних із забезпеченням судового процесу, на користь державного бюджету (одержувач: 22050000 Державний бюджет м. Сімферополь, р/р 31218259700002 ГУ ДКУ а АРК, ЗКПО 34740405, МФО 824026).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.