Постанова

від 19.02.2007 по справі 6/213-5057

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/213-5057

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2007 р.Справа № 6/213-5057

 16 год. 45 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

при секретарі судового засідання  

Розглянув справу

за позовом  позивача №1 Тернопільського обласного комунального об'єднання «Профілактична дезінфекція»вул. Федьковича, 13, м. Тернопіль,

позивача №2 Тернопільського обласного комунального підприємства «Профілактична дезінфекція»в Тернопільському районі, с. Плотича, Тернопільського району, Тернопільської області

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль

про  визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії

За участю представників сторін:

Позивача №1: Кічула Я.П.

Позивача №2: Кічула Я.П.     

Відповідача: Мулик П.М.

Суть справи:

Тернопільське обласне комунальне об'єднання «Профілактична дезінфекція»та Тернопільське обласне комунальне підприємство «Профілактична дезінфекція»в Тернопільському районі звернулись в господарський суд Тернопільської області з позовами до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправною відмови у переведенні на спрощену систему оподаткування  та зобов'язання видати свідоцтва про право сплати єдиного податку у 2007 році за ставкою 10 відсотків.

Свої вимоги, підтримані в судовому засіданні представником, позивачі мотивували необґрунтованістю відмови у видачі названого свідоцтва, оскільки перешкодою для цього не може бути форма власності засновника підприємства, а також вказали на відсутність у підприємств статутного фонду.

У письмових запереченнях на позов та згідно з поясненнями представника податкової служби відповідач позов не визнав, посилаючись на законність та обґрунтованість відмови. Зазначивши серед іншого, що позивач є комунальним підприємством заснованим органом місцевого самоврядування, частка якого перевищує 25 відсотків і який в свою чергу не є суб'єктом малого підприємництва.

Ухвалами від 22 грудня 2006 року позовні заяви прийнято до розгляду та відкрито провадження у справах №6/213-5057 і №6/214-5058.

Враховуючи однорідність позовних заяв у справах за №№6/213-5057, 6/214-5058, поданих до одного і того ж  відповідача, ухвалою від 16 лютого 2007 року судом об'єднано перелічені справи в одне провадження і присвоєно №6/213-5057.

В судовому засіданні призначеному вперше на 20 січня 2007 року було оголошено перерву до 16 лютого 2007 року, а пізніше до 19 лютого 2007 року.

Учасникам судового процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51, 130 КАС України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

- відповідно до виданих у серпні 2001 року реєстраційних свідоцтв та довідок статуправління позивачі є суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами комунальної форми власності.

Все майно позивачів є власністю громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, управління якими здійснює Тернопільська обласна рада і належить підприємствам на праві повного господарського відання (п.5.2 та розділ 6 Статутів).

Згідно з статутами та представленими додатково реєстраційними картками про підтвердження відомостей про юридичну особу, статутний фонд у позивачів відсутній.

У 2006 році Тернопільське обласне комунальне підприємство «Профілактична дезінфекція»в Тернопільському районі згідно свідоцтва №1915005949 від 01 квітня 2006 року сплачувало єдиний податок за ставкою 10 відсотків а Тернопільське обласне комунальне об'єднання «Профілактична дезінфекція»як свідчать відповідні свідоцтва №№751 від 14 вересня 2001 року, 788 від 26 грудня 2002 року, 1918004067 від 25 грудня 2003 року, 1918004852 від 17 грудня 2004 року, 1918007307 від 01 квітня 2006 року було платником єдиного податку за ставкою 10% впродовж 2001 –2006 років.

З  метою отримання свідоцтва про сплату єдиного податку у 2007 році, позивачі звернулись до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції із відповідною заявою в грудні 2006 року.

Листами від 08 грудня 2006 року № 82862/15-04 та від 13 грудня 2006 року №84329/7/15-04 відповідач відмовив у видачі свідоцтв з посиланням на п.7 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування” від 03.07.1998р. №727/98 та наказ ДПА України №352 від 23 червня 2006 року «Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва з державною, комунальною та іншими формами власності», а саме:

- дія Указу не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам –учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 %.

При цьому, організаційно - правова форма та форма власності позивачів, в порівнянні із  2001 –2006р.р., не змінились.

Вказані дії податкового органу  оспорюються позивачами в судовому порядку, разом із зобов'язанням видати свідоцтва про сплату єдиного податку.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до змісту ч.3 ст.2 КАС України, оспорюванні дії повинні бути вчиненими :

- на підставі та  у  спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх вчинення.

При цьому, згідно з ч.2 ст.71 КАС України та роз'яснень ВАСУ від 12.05.1995р. №02-5/451, із наступними змінами, обов'язок доведення правомірності дій, приналежно до спірних правовідносин, покладається на відповідний податковий орган.

Проте, відмовляючи позивачам у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, відповідачем не дотримано усіх приписів згаданих норм.

Як зазначалось вище, відмову надано відповідачем з посиланням на ч.4 ст.7 Указу №727/98.

Однак, при її надані податковим органом не враховано усіх обставин та вимог закону.

За змістом ч.4 ст.7 Указу №727/98  дія цього Указу не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам –учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 %.

Позивачі по даній справі повністю відповідають критеріям, що ставляться ст.1 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000р. №2063 та ст.1 Указу №727/98 для визначення суб'єктів малого підприємництва щодо яких може запроваджуватись спрощена система оподаткування, у т.ч. за ставкою 10%. Наведене підтверджується, зокрема виданими їм раніше свідоцтвами про сплату єдиного податку та не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведено наявності у позивача статутного фонду, що є обов'язковою умовою для відмови у переході на  спрощену систему оподаткування за ч.4 ст.7 Указу №727/98, на який посилається податкова інспекція.

Системний аналіз положень Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства та Господарського кодексу України дає підстави вважати, що статутним фондом є грошові кошти, цінні папери, інше майно, внесені учасниками, засновниками юридичної особи шляхом придбання її акцій, часток.

З огляду на це та на відсутність у позивачів, згідно з їх статуту, акцій, часток, паїв, статутний фонд у Тернопільського обласного комунального об'єднання «Профілактична дезінфекція»та Тернопільського обласного комунального підприємства «Профілактична дезінфекція»в Тернопільському районі не утворені (не сформовані) в розумінні законодавства, чинного на час відмови у надані свідоцтва.

Про відсутність статутного фонду свідчать також і дані відображені у  реєстраційних картках позивачів про підтвердження відомостей про юридичну особу поданих до єдиного державного реєстру.

Доказів на підтвердження іншого відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги позивачів підлягають задоволенню як обґрунтовані і належним чином не спростовані.

Відповідно до ст. ст. 87,89,94 КАС України, сплачене позивачами державне мито підлягає стягненню (відшкодуванню) з Державного бюджету України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2,3,7-17,69-71,86,87,89,94,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

1.          Визнати протиправною відмову Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції у переведенні на спрощену систему оподаткування, викладену в листі від 08.12.2006 року №82862/15-04.

2.          Визнати протиправною відмову Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції у переведенні на спрощену систему оподаткування, викладену в листі від 13.12.2006 року №84329/7/15-04.

3.          Зобов'язати Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію, вул. Білецька,1, М.Тернопіль видати Тернопільському обласному комунальному об'єднанню "Профілактична дезинфекція", М.Тернопіль, код 14034876 з 01 січня 2007 року свідоцтво про право сплати єдиного податку у 2007 році за ставкою 10 відсотків.

4.          Зобов'язати Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію, вул. Білецька,1, М.Тернопіль видати Тернопільському обласному комунальному підприємству "Профілактична дезинфекція" в Тернопільському районі, с. Плотича, Тернопільський район, код 21162528 з 01 січня 2007 року свідоцтво про право сплати єдиного податку у 2007 році за ставкою 10 відсотків.

5.          Стягнути з Державного бюджету України -

-          на користь Тернопільського обласного комунального об'єднання "Профілактична дезинфекція", вул. Федьковича,13, м.Тернопіль, код 14034876 -3,40 грн. державного мита.

-          на користь Тернопільського обласного комунального підприємства "Профілактична дезинфекція" в Тернопільському районі, с. Плотича, Тернопільського району, код 21162528 - 3,40 грн. державного мита.

Постанова  суду першої інстанції  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі

---

2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

 

Суддя