Рішення

від 16.06.2009 по справі 1633-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1633-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

16.06.2009Справа №2-24/1633-2009

За позовом  Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (95053, АР Крим,                                   м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, б.5, ідентифікаційний код 20671506)

до  відповідача - Сімферопольського слідчого ізолятору Управління Державного департаменту  України з питань виконання покарань в АР Крим ( 95006, АР Крим,  м. Сімферополь, бул. Леніна, 4, ідентифікаційний код 08563853)

Про стягнення  72 644,79 грн.  

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача –  Міркін А.Л., довіреність № 18 від 07.08.2008 р., у справі

Від відповідача – Кляшев В.В., довіреність № 21/6-9516 від 16.06.2009 р., у справі  

         Обставини справи: Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" звернулося до Господарського суду АР Крим  з позовом до відповідача – Сімферопольського слідчого ізолятору Управління Державного департаменту  України з питань виконання покарань в АР Крим про стягнення з відповідача  на користь позивача суми заборгованості у розмірі 72 644,79 грн., в тому числі суми основного боргу  у розмірі 50 564,47 грн., трьох процентів річних у сумі 2274,11 грн., інфляції у сумі 14127,73 грн., пені у розмірі 5678,48 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з Сімферопольського слідчого ізолятору Управління Державного департаменту  України з питань виконання покарань в АР Крим  судові витрати зі сплати державного мита у розмірі 726,45 грн. та витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у  розмірі 118,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем  у порушення умов Договору на водопостачання з комунального  водопроводу  і відведення  стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію № 124 від 01.03.2004р.   спожиті послуги  оплачені частково. Позивач зазначає, що  ним виставлено рахунків  за Договором  на загальну суму 689 550,97 грн., проте відповідач сплатив  лише 638 986,50 грн. Таким чином позивач вказує, що сума основного боргу відповідача  за послуги, спожиті за період  з 11.01.2007р. до 14.01.2009р. складає 50 564,47 грн.

Відповідач, скориставшись своїм процесуальним правом, надав у судовому засіданні відзив, за мотивами, викладеними у якому заперечував у судовому засіданні проти позовних вимог Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя". Так, у відзиві відповідач зазначає, що  суму нарахованих індексу інфляції, 3 % та пені  не визнає, оскільки  заборгованість виникла не  через вину Сімферопольського слідчого ізолятору Управління Державного департаменту  України з питань виконання покарань в АР Крим, оскільки  останній є  виключно бюджетною  установою та повністю фінансується з Державного  бюджету. Відповідач просить  суд задовольнити позовні вимоги частково, а саме: у сумі 51743,70 грн. основної заборгованості проти наявності якої він не заперечує.

Крім того, у додатковому відзиві на позов  відповідач просить суд відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України зменшити розмір позовних вимог. Також у судовому засіданні відповідачем був наданий двосторонній акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідач визнає наявну за ним заборгованість у розмірі 51743,70 грн.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи продовжувався в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши  пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2004 року між Сімферопольським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (Водоканал)(позивач) та Сімферопольським слідчим ізолятором Управління Державного департаменту  України з питань виконання покарань в АР Крим  (Абонент)(відповідач) укладено|ув'язнений| договір № 124 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію (а.с. 16-17).

Згідно пункту 1.1 статуту  Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» є правонаступником Сімферопольського виробничого підприємства водопровідно - каналізаційного господарства на підставі постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 23.11.2005 р. № 540 (а.с. 46-55).

Відповідно до пункту 1 вказаного договору Водоканал приймає на себе зобов'язання постачати питну|відпуск| воду Абоненту при наявності води в джерелах та здійснювати водовідведення, а Абонент приймає на себе зобов'язання споживати вказані в дійсному пункті послуги в кількості не більшій встановленого ліміту. При цьому Абонент приймає на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги по водопостачанню та водовідведенню.

Згідно з пунктом 3 Договору оплата за надані послуги здійснюється шляхом внесення авансового платежу на розрахунковий рахунок Водоканалу у розмірі 75% від вартості спожитих послуг за попередній місяць (який був перед звітним). Остаточний розрахунок за отримані послуги з водопостачання та водовідведення здійснюється до закінчення поточного розрахункового місяця.  

Позивач обов'язки за договором виконував у повному обсязі, що підтверджується підписаними обома сторонами актами виконаних робіт по абоненту  (а.с. 18-41).

На оплату спожитих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення за вищевказаним Договором позивач виставляв рахунки № 124 за період з 11.01.2007 р. по 14.01.2009 р. на суму 689550,97 грн. (а.с. 18-41).

Вказані рахунки були отримані відповідачем, про що свідчить особистий підпис уповноваженої особи відповідача у рахунках.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за надані послуги, у розмірі  50564,47 грн. за період з 11.01.2007 р. по 14.01.2009 р., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства  зобов'язання за договором по оплаті за отримані послуги за водокористування і водовідведення по виставленим позивачем рахункам не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 50564,47 грн. за період з 11.01.2007 р. по 14.01.2009 р., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, визнана відповідачем у судовому засіданні та у відзиві на позов, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 14127,73 грн. та 3% річних у розмірі 2274,11  грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з Сімферопольського слідчого ізолятору управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим за період з лютого 2007 р. по січень 2009 р.  становить 14127,73 грн., визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, матеріалам справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 2274,11 грн. за період з лютого 2007 р. по січень 2009 р., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача Сімферопольського слідчого ізолятору управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим.

Щодо клопотання відповідача про зменшення стягуваних з нього  штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Так, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання складається також із грошової суми, яку боржник зобов'язаний сплатити кредитору і на інших крім цивільно-правового договору підставах, що передбачені цивільним законодавством, у зв'язку з чим грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, тобто індекс інфляції є компенсацією у зв'язку зі знеціненням грошових коштів, а річні – платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником і вказані нарахування не можуть розцінюватися як відповідальність за порушення зобов'язань, в тому числі як штрафні санкції.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 5678,48 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.2  Договору сторони передбачили, що за спливом строку, встановленого пунктом 3.1 Договору, Абонент сплачує Водоканалу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення до погашення заборгованості.

  Таким чином, заявлена позивачем сума пені у розмірі 5678,48 грн. за період з 26.08.2008 р. по 26.01.2009 р. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.          

Враховуючи те, що відповідачем сума заборгованості визнана у повному обсязі, а також те, що відповідач є бюджетною установою, судом встановлено, що порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафних санкцій на 50 % та стягнути з Сімферопольського слідчого ізолятору управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим суму штрафних санкцій  у розмірі 2839,24 грн.

Посилання відповідача на те, що заборгованість виникла не з його вини, тому індекс інфляції, 3 % річних та пеня не підлягає застосуванню з нього, суд до уваги не приймає у зв'язку з тим, що вказані нарахування передбачені законом та договором, а тому підлягають застосуванню. Крім того, доказів того, що прострочення сталося не з вини відповідача, останній суду не надав.

Згідно з пунктом 6.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний згідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  22.06.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Сімферопольського слідчого ізолятору Управління Державного департаменту  України з питань виконання покарань в АР Крим ( 95006, АР Крим,  м. Сімферополь, бул. Леніна, 4, ідентифікаційний код 08563853) на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, б.5, ідентифікаційний код 20671506; п/р 2600113192 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021) 50564,47 грн. заборгованості, 2274,11 грн. 3% річних, 14127,73 грн. інфляційних втрат, 2839,24 грн. пені, 726,45 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування|  законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.