Рішення

від 24.04.2009 по справі 14/24-590

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/24-590

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2009 р.Справа № 14/24-590

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

Розглянув справу

за позовом  Приватного підприємства "ТРАНССТАЛЬ" вул. Гнатюка, 4/5, м. Львів           

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Хадлей Білд" вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль            

про  стягнення боргу в сумі 9329,72 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Довбак О.Я., довіреність №05/1 від 05.03.2009р.;

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

Приватне підприємство "ТРАНССТАЛЬ", м. Львів звернулося у господарський суд Тернопільської області звернулося у господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хадлей Білд", м. Тернопіль про стягнення боргу в сумі 9329,72 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем свої зобов'язання за усною угодою належним чином не виконані, в зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує з підстав, що позивачем не надсилалась вимога про вимога про сплату заборгованості.

В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено належні йому права і обов'язки, передбачені ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановлено:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності та в порядку статей 205, 206, 639 ЦК України між Приватним підприємством "ТРАНССТАЛЬ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хадлей Білд" (Покупець) укладено угоду в усній формі, згідно з умовами якої позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 9329,72 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-1311/06 від 13.11.2008р., №РН-1712/01 від 17.12.2008р., №РН-2201/01 від 22.01.2009р., та довіреностями №ХБ-000176 від 28.10.2008р., №ХБ-00246 від 01.12.2008р., №ХБ-000282, (копії в матеріалах справи).

Проте, відповідач (Покупець) вартість поставленого товару не оплатив.

16.02.2009р. сторонами проведено звірку взаєморозрахунків, за результатами якої складено і підписано Акт №160209/01 без зауважень та заперечень, відповідно до якого за відповідачем числиться заборгованість за поставлений товар у сумі 9329,72 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність другої сторони (покупця) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити за нього повну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як випливає з матеріалів справи, відповідач не оплатив вартість отриманого ним товару, допустивши заборгованість перед позивачем станом на 30.03.2009р. (дата звернення до суду) в розмірі 9329 грн. 72 коп.

Відповідно до п. 2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником  обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи дане положення 05.03.2009р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про оплату товару №050309/01 (оригінали фіскальних чеків №4620 та №4621 від 05.03.2009р. про надіслання поштового відправлення, в матеріалах справи). За таких обставин, судом критично оцінюються пояснення відповідача про ненадіслання йому від контрагента за договірними зобов'язаннями  вимоги про сплату вартості отриманого товару.

В той же час вимога залишена відповідачем без належного реагування та виконання.

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що  прострочив, якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що в процесі судового розгляду спору відповідачем не подано, а судом не здобуто жодних доказів, які б свідчили про погашення заявленої до стягнення суми заборгованості чи належних заперечень з цього приводу, а тому позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Хадлей Білд" - 9329 грн. 72 коп. заборгованості, підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не заперечені належним чином відповідачем.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються, поряд із іншим, із державного мита та витрат із оплати послуг адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановлено Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Відповідно до статті 12 наведеного нормативно - правового акта, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачу витрат із оплати послуг адвоката, суд враховує, що останні надавались на підставі договору №04/03/01 укладеного приватним підприємством із адвокатським об'єднанням "Західноукраїнська юридична колегія" (копія договору, Свідоцтва про реєстрацію адвокатського об'єднання №253 від 02.04.1999р. та Свідоцтва про реєстрацію юридичної особи адвокатського об'єднання "Західноукраїнська юридична колегія" №203705 у матеріалах справи).

Саме виконання юридичних послуг здійснено  адвокатом Довбак О.Я. (посвідчення №646 видане Івано-Франківською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури у справі).

Доказами надання послуг є акт виконання робіт (копія у справі) та платіжне доручення №180301 від 18.03.2009р. про проведення оплати за адвокатські послуги в сумі 1000 грн.

В той же час, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд враховує, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин справи, зокрема, ціни позову, обмежує цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи та вважає, що витрати пов'язанні з наданням послуг адвокатом підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в сумі 470 грн.     

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хадлей Білд", (м. Тернопіль, вул. Текстильна,28, код ЄДРПОУ 34769115, р/р 2600401009322 в ТФ ВАТ "Кредобанк" МФО 338244, ІПН 347691119182) на користь Приватного підприємства "ТРАНССТАЛЬ" (м. Львів, вул. Гнатюка,4/5, код ЄДРПОУ 31730986, р/р 26000000838001 в ЛФ АТ "Укрінбанк", МФО 325826, ІПН 317309813041) –9329 (дев'ять тисяч триста двадцять дев'ять) грн. 72 коп. заборгованості.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хадлей Білд", (м. Тернопіль, вул. Текстильна,28, код ЄДРПОУ 34769115, р/р 2600401009322 в ТФ ВАТ "Кредобанк" МФО 338244, ІПН 347691119182) на користь Приватного підприємства "ТРАНССТАЛЬ" (м. Львів, вул. Гнатюка,4/5, код ЄДРПОУ 31730986, р/р 26000000838001 в ЛФ АТ "Укрінбанк", МФО 325826, ІПН 317309813041) –470 (чотириста сімдесят) грн. за послуги адвоката, 102 (сто дві) грн. в повернення сплаченого державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після вступу рішення у законну силу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя