Рішення від 29.07.2009 по справі 23-32/44-09-1110

23-32/44-09-1110

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2009 р.Справа  № 23-32/44-09-1110

За позовом: Заступника Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Одеської області

до відповідача: Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод"

про стягнення 80 342,98 грн.

Суддя                                                                                                Степанова Л.В.      

Від прокуратури: Білокур О.А. за посвідченням № 709

Від позивача: Хрипко М.Ю. за довіреністю № 143/02 від 23.01.2009 р.   

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: про стягнення 80 342,98 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2009 р. порушено провадження у справі № 32/44-09-1110 за позовом Заступника Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Одеської області до відповідача державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод" про стягнення 80 342,98 грн.

Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області від 21.05.2009 р. № 187-р справу № 32/44-09-1110, в зв'язку з перебуванням судді Грабован Л.І. на лікарняному,  справу передано на розгляд судді Степанової Л.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.05.2009 р. справу № 32/44-09-1110 прийнято до провадження судді Степанової Л.В., справі присвоєно № 23-32/44-09-1110 та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.07.2009 р. строк розгляду справи було продовжено до 21.08.2009 р.

Позивач у судовому засіданні 24.06.2009 року надав до суду письмові пояснення, відповідно до яких просить стягнути з ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод" суму збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних речовин в атмосферне повітря, у розмірі 80342,98 грн.

Листом від 24.06.2009 року, судом було зроблено запит до Державного реєстратора Одеської міської ради стосовно відповідача, з проханням повідомити чи значиться вказана юридична особа у єдиному державному реєстрі та вказати її адресу.

Листом від 24.06.2009 року, судом було зроблено запит до Головного управління статистики в Одеській області стосовно відповідача, з проханням повідомити чи значиться вказана юридична особа у єдиному державному реєстрі та вказати її адресу.

Листом №01-02-119-1928 від 03.07.2009 року Головне управління статистики в Одеській області повідомило, що станом на 03.07.2009 року Державне підприємство "Одеський автомобільний ремонтний завод" значиться у єдиному державному реєстрі за адресою: 65039,  м. Одеса, Малиновський район, вул. Артилерійська, 4.

Листом №2-2280 від 03.07.2009 року виконавчий комітет Одеської міської ради відділ Державних реєстраторів повідомив, що станом на 02.07.2009 року Державне підприємство "Одеський автомобільний ремонтний завод",  значиться у єдиному державному реєстрі за адресою: 65039,  м. Одеса, Малиновський район, вул. Артилерійська, 4.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідач був належним чином повідомлений  про час та місце судового розгляду, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, однак його представник у судове засідання не з'явився відзив на позов не надав.  

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Державною екологічною інспекцією в Одеській області у ході перевірки виконання вимог природоохоронного законодавства України у сфері охорони атмосферного повітря на території державного підприємства "Одеський ремонтний завод", було виявлено, що підприємство здійснює діяльність без наявності діючого дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосфері повітря. Згідно наданої керівництвом ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод" інформації котельна підприємства після прострочення попереднього дозволу на викид ЗР працювала з 19.12.2007р. по 19.03.2008р., тобто 1910 годин, що є порушенням ст. 13 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

В наслідок перевірки 25.02.2008р. складено акт № 04-04/89 перевірки виконання природоохоронного законодавства, в якому встановлено, що під час перевірки ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод" встановлено здійснення діяльності без наявності діючого дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосфері повітря.

25.02.2008р. Державною екологічною інспекцією  складено протокол №00363 про адміністративне правопорушення, а 03.03.2008р. прийнято постанову №003637/138 про накладення адміністративного стягнення.

На підставі складеного акту перевірки виконання природоохоронного законодавства від 25.02.2008р. Державною екологічною інспекцією складений розрахунок збитків заподіяних забрудненням атмосферного повітря викидами відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря" затвердженої наказом Мінекобезпеки України від 18.05.1995 р. № 38, зареєстрованим в Міністерстві юстиції від 29.05.1995р. №157/693, розмір шкоди визначений у сумі 80342,98 грн.

15.04.2008р. Державною екологічною інспекцією в Одеській області на адресу ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод" було направлено претензію №76 на суму 80342,98 грн., яку  ДП " Одеський автомобільний ремонтний завод " отримав 18.04.2008 року, але вимоги не виконав.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 38  Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено що, використання природних  ресурсів  в  Україні  здійснюється  в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством   України   громадянам   гарантується    право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних  потреб    (естетичних,    оздоровчих,    рекреаційних,

матеріальних  тощо) безоплатно, без закріплення  цих  ресурсів  за окремими особами  і  надання  відповідних  дозволів,  за  винятком обмежень, передбачених законодавством України. В  порядку  спеціального  використання  природних    ресурсів громадянам, підприємствам, установам і  організаціям  надаються  у володіння, користування або оренду природні  ресурси  на  підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у  встановленому  порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

          У відповідності до статті 39 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".  До природних ресурсів загальнодержавного значення належать:

а) територіальні та внутрішні морські води; б)  природні  ресурси  континентального  шельфу  та виключної (морської) економічної зони; в) атмосферне повітря; г) підземні води; д)  поверхневі  води,  що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області; е) лісові ресурси державного значення; є) природні  ресурси  в  межах   територій    та    об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; ж)  дикі  тварини,  які  перебувають у стані природної волі в межах території України,  її континентального шельфу та  виключної (морської) економічної зони, інші об'єкти тваринного світу, на які поширюється дія Закону України "Про тваринний світ" ( 2894-14 )  і які перебувають у державній власності,  а також об'єкти тваринного світу,  що  у  встановленому  законодавством  порядку   набуті   в комунальну    або   приватну   власність   і   визнані   об'єктами загальнодержавного  значення;  з) корисні копалини, за винятком загальнопоширених. Законодавством України можуть  бути  віднесені  до  природних ресурсів загальнодержавного значення й інші природні ресурси. До природних ресурсів місцевого  значення  належать  природні ресурси,  не  віднесені  законодавством   України   до   природних ресурсів загальнодержавного значення.

Згідно зі ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, серед яких є й здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища тощо.

Статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Відповідно до ст. 68 вказаного Закону порушення законодавства України "Про охорону навколишнього природного середовища" тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, в тому числі, й у забрудненні навколишнього природного середовища, порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно зі ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Статтею 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки, подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

          Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря",      атмосферне повітря - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища,  який являє собою природну суміш газів,  що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень; охорона атмосферного повітря - система заходів, пов'язаних із збереженням,  поліпшенням  та  відновленням   стану   атмосферного повітря,  запобіганням  та  зниженням  рівня  його  забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів;  забруднення атмосферного  повітря   -   змінення   складу   і властивостей  атмосферного  повітря  в  результаті надходження або утворення в ньому фізичних,  біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища; забруднююча речовина - речовина  хімічного  або  біологічного походження,  що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний  вплив  на  здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища; викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин;   нормативи екологічної  безпеки  атмосферного  повітря –група нормативів,  дотримання  яких  запобігає  виникненню небезпеки для здоров'я людини та стану навколишнього природного  середовища  від впливу шкідливих чинників атмосферного повітря; норматив вмісту  забруднюючої речовини у відпрацьованих газах та   впливу  фізичних  факторів  пересувного  джерела  -  гранично допустима  кількість  забруднюючої речовини у відпрацьованих газах пересувного джерела, що відводиться в атмосферне повітря; норматив гранично допустимого  викиду  забруднюючої  речовини стаціонарного  джерела  -  гранично  допустимий викид забруднюючої речовини  або  суміші  цих  речовин  в  атмосферне   повітря   від стаціонарного джерела викиду;      технологічний норматив    допустимого   викиду   забруднюючої речовини - гранично допустимий  викид  забруднюючої  речовини  або суміші  цих  речовин,  який  визначається  у  місці  його виходу з устаткування; норматив якості  атмосферного  повітря  -   критерій   якості атмосферного   повітря,   який   відображає   гранично  допустимий максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному  повітрі  і при  якому  відсутній  негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища; норматив гранично допустимого впливу фізичних та  біологічних факторів  стаціонарних джерел - норматив,  який встановлюється для кожного  стаціонарного  джерела  акустичного,   електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних і біологічних факторів на рівні,  за якого фізичний та біологічний вплив усіх джерел у цьому  районі  з урахуванням   перспектив   його  розвитку  в  період  терміну  дії встановленого нормативу  не  призведе  до  перевищення  нормативів екологічної  безпеки  атмосферного  повітря  (за  найбільш суворим нормативом); джерело викиду  -   об'єкт   (підприємство,   цех,   агрегат, установка,   транспортний   засіб   тощо),  з  якого  надходить  в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

          Згідно до п. 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря",   викиди забруднюючих    речовин    в    атмосферне     повітря стаціонарними   джерелами  можуть  здійснюватися  після  отримання дозволу,  який   видається   територіальним   органом   спеціально уповноваженого  центрального  органу  виконавчої  влади  з  питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом  спеціально  уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Згідно п. 1 з Положенням "Про Державну екологічну інспекцію в областях,                    містах Києві та Севастополі", затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 19.12.2006 року № 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 року  за N 120/13387, Державна екологічна інспекція в областях,  містах Києві та Севастополі  (далі  -   Інспекція)   є   спеціальним   підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного  контролю  Державній  екологічній  інспекції  (далі   - Держекоінспекція).      Інспекція в межах  своїх  повноважень  забезпечує  реалізацію державної   політики  у  сфері  охорони  навколишнього  природного середовища,  раціонального використання,  відтворення  та  охорони природних  ресурсів,  поводження  з  відходами  (крім поводження з радіоактивними  відходами),   екологічної   та   в   межах   своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території. Повноваження  Інспекції  поширюються на територію відповідної області,  міст  Києва  та  Севастополя,  за   винятком   території завширшки  сто  метрів від урізу води вздовж Азовського та Чорного морів,  навколо заток та лиманів,  які мають зв'язок  з  морем,  у межах   Одеської,   Миколаївської,   Херсонської,  Запорізької  та Донецької областей,  а в місті Севастополі до урізу  води  Чорного моря.

Підпунктом 4.1 Положення "Про Державну екологічну інспекцію в областях,                    містах Києві та Севастополі" встановлено, що Державна інспекція в областях, містах Києва та Севастополя", відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за: а) додержанням  вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища,  раціональне використання,  відтворення  та охорону   природних   ресурсів,   екологічну   та  в  межах  своєї компетенції радіаційну безпеку,  у сфері  поводження  з  відходами (крім   поводження   з   радіоактивними  відходами),  небезпечними хімічними  речовинами,  пестицидами  та  агрохімікатами  місцевими органами  виконавчої  влади,  органами  місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами  виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами;  б) додержанням правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища,  екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної  безпеки,  поводження  з  відходами  (крім поводження з радіоактивними відходами); виконанням вимог висновків державної екологічної експертизи у сфері використання, відтворення та охорони природних ресурсів;  додержанням умов виданих дозволів, лімітів та квот на  спеціальне  використання  природних  ресурсів, викиди   та  скиди  забруднюючих  речовин  у  навколишнє  природне середовище,  транскордонне  переміщення  об'єктів  рослинного   та тваринного світу; в) забрудненням навколишнього природного середовища внаслідок викидів  та  скидів шляхом проведення інструментально-лабораторних вимірювань  показників  складу  та  властивостей,  у  тому   числі забруднюючих речовин,  у межах галузі атестації на право виконання цих вимірювань.

Відповідно до п.п. п.п. 5.  вищеназваного положення інспекція та її посадові особи під час виконання покладених на них завдань мають право обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації,  військові та  оборонні  об'єкти,  об'єкти  органів внутрішніх  справ,  Державного  департаменту  з  питань  виконання покарань,  Служби безпеки України та Державної прикордонної служби у  місцях  їх постійної дислокації, проведення військових навчань, маневрів,  а  також  під  час  передислокації  військ і військової техніки  з використанням автомобільних, повітряних, залізничних та плавучих  транспортних  засобів  з метою перевірки додержання ними вимог   законодавства   про   охорону   навколишнього   природного середовища,   раціональне  використання,  відтворення  та  охорону природних  ресурсів,  поводження  з  відходами  (крім поводження з радіоактивними   відходами),  небезпечними  хімічними  речовинами, пестицидами  та  агрохімікатами,  екологічної  та  в  межах  своєї компетенції радіаційної безпеки; 2) виконувати   в   установленому   порядку   відбір    проб, інструментально-лабораторні   вимірювання   показників  складу  та властивостей,  у тому числі забруднюючих речовин на  об'єктах,  що обстежуються;      5) перевіряти документи на  право  спеціального  використання природних ресурсів (ліцензії, дозволи); 6) складати акти перевірок і  протоколи  про  адміністративні правопорушення    та   розглядати   справи   про   адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом;  7) давати  обов'язкові  для  виконання  приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до її Повноважень.

Державною екологічною інспекцією здійснено розрахунок збитків заподіяних забрудненням атмосферного повітря викидами відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря" затвердженої наказом Мінекобезпеки України від 18.05.1995 р. № 38, зареєстрованим в Міністерстві юстиції від 29.05.1995р. №157/693, розмір шкоди визначений у сумі 80342,98 грн. (відшкодування шкоди від забруднення атмосферного повітря).

Відповідно до п. „б", "г" ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища Республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством, а Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В процесі розгляду справи відповідачем не було доведено до суду та надано документальних доказів які б спростували позовні вимоги позивача у будь якій частині.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, з віднесенням судових витрат на  відповідача, у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49,  ст.ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.           Позов задовольнити.

2.  Стягнути з Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод"  (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 4; р/р №260090110114213 у філії "Укрексімбанк" м. Одеси, МФО 328618, код ЄДРПОУ 07934823) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; р/р 31512921700008 Фонду охорони навколишнього природного середовища Приморського району Одеської міської ради, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23862106, банк ГУДКУ в Одеській області,  одержувач УДКУ у м. Одесі, код бюджетної класифікації 24062100, балансовий рахунок 3151, символ звітності 921) шкоду у розмірі 80342 (вісімдесят тисяч триста сорок дві) грн. 98 коп.

3.    Стягнути з Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод"  65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 4; р/р №260090110114213 у філії "Укрексімбанк" м. Одеси, МФО 328618, код ЄДРПОУ 07934823) до Державного бюджету України (одержувач ГУДКУ у Одеській області МФО 828011, р/р 31114095700008, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, ЄДРПОУ 23213460) витрати по сплаті державного мита  у розмірі 803 (вісімсот три) грн. 43 коп.

4.          Стягнути з Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод"

65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 4; р/р №260090110114213 у філії "Укрексімбанк" м. Одеси, МФО 328618, код ЄДРПОУ 07934823) до Державного бюджету України (одержувач ГУДКУ у Одеській області р/р 31217259700008, МФО 828011, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області ЄДРПОУ 23213460) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в  розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 05.08.2009 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя