Рішення

від 04.08.2009 по справі 1858-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1858-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

04.08.2009Справа №2-24/1858-2009

За позовом  Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції ( 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Набережна, 67, ідентифікаційний код 01995433)

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд"(95000, АР Крим,                м. Сімферополь, вул. М.Залки, 17 а, ідентифікаційний код 34700645)

про стягнення  6 011,38 грн.  

                                                                                                    Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача –  не з'явився

Від відповідача – Міндіч М.О., довіреність № 23 від 12.01.2009 р., у справі

Обставини справи: Кримська республіканська санітарно-епідеміологічна станція звернулася до Господарського суду АР Крим  з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд" про стягнення з відповідача  суми заборгованості  у розмірі 6011,38 грн., у тому числі : заборгованості  за виконання лабораторних досліджень при бактеріологічному контролі виробництва кулінарних виробів у розмірі 4918,77 грн., інфляційних втрат   у розмірі 953,55 грн., трьох процентів річних  у розмірі 139,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача   судові витрати зі сплати державного мита та витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов Договору № 2 від 08.01.2008р. на  виконання лабораторних досліджень при бактеріологічному контролі виробництва кулінарних виробів, відповідачем не оплачені виставлені Кримською республіканською санітарно-епідеміологічною станцією рахунки  № 185 від 11.02.2008р. за надання послуг за Договором  на загальну суму 2657,08 грн. та № 330 від 05.03.2008р. на загальну суму 4918,77  грн. Позивач зазначає, що  направлені рахунки та акти виконаних робіт відповідачем були проігноровані, заборгованість відповідачем не погашена, що і стало підставою для звернення з позовною заявою до Господарського суду АР Крим.

Позивач явку представника жодного разу у судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, витребувані судом документи не надав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Так, відповідач посилається на те, що заборгованість у розмірі 4918,77 грн. за договором була сплачена ним у повному обсязі ще до звернення позивача з відповідним позовом до суду. Крім того, просить суд відмовити у задоволенні позову в часині стягнення індексу інфляції та 3 % річних.

У судовому засіданні представником відповідача також було надане клопотання про залишення позову без розгляду, у зв'язку з тим, що позивач не забезпечує явку свого представника та не представляє витребувані судом документи.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з неявкою позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі документами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

08.01.2008 р. між Кримською республіканською санітарно-епідеміологічною станцією  (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (Замовник) був укладений договір № 2 (а.с. 13).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець виконує наступні види робіт: лабораторні дослідження при бактеріальному контролі виробництва кулінарних виробів.

Замовник сплачує рахунок у 3-х денний строк з дня його отримання (п. 2.2 Договору).

Виконавець виконує роботи по факту отримання грошових коштів на його розрахунковий рахунок (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору до зобов'язань Виконавця входить надання по заяві Замовника рахунку, виписаного відповідно діючого прейскуранта.

Виконавець також зобов'язаний по закінченню виконання досліджень їх результат передати Замовнику по акту приймання – здачі робіт (п. 3.8 Договору).

Строк дії договору визначений п. 5.1 та становить з моменту його підписання до 31.12.2008 р.

На виконання умов договору відповідачем на адресу позивача був спрямований лист від 15.01.2008 р. із проханням провести виробничий контроль кулінарного цеху на договірній основі. Зазначений лист був отриманий позивачем 15.01.2008 р. (а.с.14).

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним на виконання умов договору були проведені лабораторні дослідження відповідно до замовлення відповідача на загальну суму 4918,77 грн.

Зазначене позивач підтверджує рахунками із переліком виконаних робіт № 185 від 11.02.2008 р. на суму 2657,08 грн., № 330 від 05.03.2008 р. на суму 2261,69 грн., а також направленням на проведення аналізу продукції від 11.02.2008 р. та від 05.03.2008 р. (а.с17-18).

Проте, як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач не виконав свої обов'язки за договором щодо оплати наданих послуг, а також не підписував акти виконаних робіт, що і послужило підставою для звернення Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції  із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття доказів у справі - це будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач всупереч вимогам закону та ухвалам господарського суду АР Крим не представив суду доказів направлення на адресу відповідача рахунків для оплати наданих послуг, також відповідачем не було взагалі представлені акти виконаних робіт, як того передбачають пункти 3.5, 3.8 Договору.

Проте у судовому засіданні представник відповідача повідомив суд про те, що роботи відповідно до зазначеного договору з боку позивача були виконані у повному обсязі, проте акти виконаних робіт відповідач не отримував, а рахунки № 185 від 11.02.2008 р. на суму 2657,08 грн., № 330 від 05.03.2008 р. на суму 2261,69 грн. відповідач отримав лише у березні 2009 р. разом із копією позовної заяви.

Зазначені рахунки відповідачем були сплачені у повному обсязі на суму 4918,77 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3050 від 24.03.2009 р. (а.с.29).

Судом встановлено, що вказана сума у розмірі 4918,77 грн. була сплачена відповідачем до звернення позивача з відповідним позовом до суду (позов наданий до канцелярії суду 02.04.2009 р. представником позивача нарочним).

Отже на момент звернення з позовом до суду у позивача було відсутнє право вимоги на суму заборгованості у розмірі 4918,77 грн. Таким чином в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 4918,77 грн. слід відмовити.

Позивач також просить суд в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 953,55 грн. індексу інфляції та 139,06 грн. – 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті  530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось, у мовами договору сторони передбачили, що оплата з боку Замовника виконується у 3-х денний строк з дня отримання рахунку (п. 2.2 Договору).

Тобто зі спливом триденного строку з дня отримання відповідачем рахунку, відповідач бути вважатися таким, що прострочив виконання зобов'язання в частині сплати наданих послуг.

Позивачем здійснений розрахунок індексу інфляції та 3 % річних починаючи з дати складання рахунків, тобто з 11.02.2008 р. та з 05.03.2008 р. відповідно.

Ухвалами господарського суду АР Крим від 26.05.2009 р., від 09.06.2009 р. на позивача був покладений обов'язок надати у судове засідання докази отримання відповідачем рахунків.

Однак позивач жодного разу не з'явився у судові засідання та   без поважних причин не представив затребувані в нього судом документи.  

Відповідно до пункту 7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/612 “Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України” при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов: - додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі; - витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору; позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно  користуватися  належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Позивачем вказані вимоги закону та суду були проігноровані.

Так позивачем не надано суду жодних доказів поважності причин ненадання зазначених доказів, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції та 3 % річних, відсутність витребуваних документів, зокрема, доказів відправлення на адресу відповідача рахунків, позбавляє суд можливості перевірити, чи правильно розраховані індекс інфляції та 3 % річних та обґрунтованість періоду за який вони розраховані.

Тоді як відповідач заперечує щодо отримання вказаних рахунків у лютому та березні 2008 року.

Пункт 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, передбачає залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

За такими обставинами, суд залишає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 953,55 грн. індексу інфляції та 139,06 грн. 3 % річних без розгляду.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний згідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  06.08.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позову в частині стягнення 4918,77 грн. основного боргу відмовити.

2.          В частині стягнення 953,55 грн. індексу інфляції та 139,06 грн. 3 % річних позов залишити без розгляду.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.