Рішення

від 18.06.2009 по справі 1776-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1776-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

18.06.2009Справа №2-15/1776-2009

18 червня 2009 року                         м. Сімферополь                  Справа № 2-15/1776-2009

За позовом  Приватного підприємства «Блокпост» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Полігонна, 60; 95038, АР Крим, м. Сімферополь. вул. Л.Чайкіної, 15д   ідентифікаційний код 31095773)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк» (61003, м. Харків, вул. Клочківська, 3,  ідентифікаційний код 20021814) в особі Кримської філії (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська, 11, ідентифікаційний код 24405871)

Про спонукання до виконання певних дій

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Сабурова Н.І., довіреність № 01/2007 від 19.07.2007р. у справі

Від відповідача – Покідько Л.Я., довіреність № 156-08-1-270 від 18.02.2008 р., у справі

         Обставини справи: Приватне підприємство «Блокпост» звернулося до Господарського суду АР Крим із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк» в особі Кримської філії  про зобов'язання виконати зобов'язання за договором – перерахувати платежі згідно платіжних доручень № 2176, 2177, 2178, 2179 від 16.03.2009 р. на суму 45000,00 грн. та № 2180 від 24.03.2009 р. на суму 10000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором про банківське обслуговування з використанням програмного комплексу «Клієнт-Банк» № 1106-Н від 11.11.2004 р.  щодо своєчасного виконання прийнятих від позивача електронних платежів на загальну суму 55000,00 грн., що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду про зобов'язання відповідача виконати зобов'язання за договором.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що платіжні доручення № 2176, 2177, 2178, 2179 від 16.03.2009 р. на суму 45000,00 грн. та № 2180 від 24.03.2009 р. на суму 10000,00 грн. по електронній пошті на адресу відповідача не надходили.

У судовому засіданні представником відповідача надана довідка за підписами заступника директора-начальника УР Кримської філії ВАТ «Інпромбанк» Осадчої І.А. та головного бухгалтера Радивіл В.І., в якій зазначено, що порушення при проведенні документів позивача (списання з рахунку) виникло через неполадку в системі автоматизації банку.

Судом вказана довідка була залучена до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався згідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

    Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

11 листопада 2004 року між Приватним підприємством «Блокпост» (Клієнт) та Відкритим акціонерним товариством «Інноваційно-промисловий банк» (Банк) (відповідач) був укладений договір № 1106-Н про банківське обслуговування з використанням програмного комплексу «Клієнт-Банк». (а.с. 10-11)

Згідно з пунктом 1.1 Договору Предметом договору є банківське обслуговування Клієнта в системі електронних платежів по рахунку 260040132676 з використанням програмного комплексу Клієнт-Банк "Стиль", що включає:

-          підсистему "Клієнт", що забезпечує створення, шифрування, збереження і підготовку до відправки в банк електронних платіжних документів, шифрування даних у стандарті, а також прийом банківських виписок по рахунку та довідкової інформації;

-          підсистему "Банк", що забезпечує прийом, розшифровування, перевірку і проводку по балансу платіжних документів, отриманих від Клієнта, а також відправку Клієнту виписок по рахунку та довідкової інформації.

Система Клієнт-Банк має сертифікат відповідності НБУ щодо відповідності системи вимогам НБУ.

Пунктами 2.1.8, 2.1.9 Договору Клієнт зобов'язаний забезпечити передачу електронних платіжних документів у робочі дні в період з 900 до 1630 за київським часом; проводити списання зі свого поточного рахунку тільки в межах залишку коштів з урахуванням оплати за послуги розрахункового обслуговування.

У свою чергу Банк зобов'язаний виконувати  електронні  платіжні  документи  Клієнта,  прийняті  по  телекомунікаційних  лініях  зв'язку  в електронній формі, в день одержання платіжного доручення і здійснювати на їх основі операції по списанню коштів з його рахунку, якщо електронні платіжні доручення на перерахування коштів надійшли до 1630. Електронні платіжні документи, що надійшли після зазначеного терміну, виконувати наступним банківським днем. Платіжні документи приймаються для перерахування при наявності коштів для оплати за розрахункове обслуговування.(пункт 2.2.1 Договору)

Строк дій договору передбачений пунктом 5.1 Договору та становить з моменту підписання до 31.12.2004 р.. Якщо після закінчення зазначеного терміну жодна зі сторін не виявила бажання розірвати або переглянути цей договір, він вважається продовженим на тих же умовах на наступний календарний рік. Наступна пролонгація договору провадиться щорічно в тому ж порядку.

Сторони не представили суду доказів розірвання договору, зміни його умов, визнання його недійсним, отже суд приходить до висновку, що договір продовжує діяти.

Як свідчить наявна в матеріалах справи довідка ВАТ «Інпромбанк» вих.. № 265 від 18.03.2009 р. станом на 18 березня 2009 р. залишок на рахунку  ПП «Блокпост» - 55658,78 грн. (а.с. 19)

На виконання умов договору позивачем було відправлено відповідачу електронні платіжні документи з використанням системи «Клієнт-Банк» (а.с. 15-17):

в Державний бюджет м. Сімферополь 15000,00 грн. податок на додану вартість за січень 2009 року на підставі платіжного доручення № 2176 від 16.03.2009 р.;

в Державний бюджет м. Сімферополь 10000,00 грн. податок на додану вартість за січень 2009 року на підставі платіжного доручення № 2177 від 16.03.2009 р.;

в Державний бюджет м. Сімферополь 10000,00 грн. податок на додану вартість за січень 2009 року на підставі платіжного доручення № 2178 від 16.03.2009 р.;

в Державний бюджет м. Сімферополь 10000,00 грн. податок на додану вартість за січень 2009 року на підставі платіжного доручення № 2179 від 16.03.2009 р.;

в Державний бюджет м. Сімферополь 10000,00 грн. податок на додану вартість за лютий 2009 року на підставі платіжного доручення № 2180 від 24.03.2009 р.;

Проте, відповідачем у порушення взятих на себе за договором зобов'язань, не були виконані зазначені електронні платежі на загальну суму 55000,00 грн., що і стало приводом для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права та зобов'язання відповідача виконати обов'язок за договором в примусовому порядку.

Частиною 1 статті 1091 Цивільного кодексу України передбачено, що Банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що  Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства  зобов'язання за договором стосовно виконання електронних платіжних документів позивача не виконав належним чином.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу  України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до норм статті 20 Господарського процесуального кодексу України держава   забезпечує  захист  прав  і  законних  інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та  споживач  має  право  на захист своїх прав і законних інтересів.  Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

    визнання  повністю  або  частково  недійсними  актів  органів державної  влади та органів місцевого самоврядування, актів  інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси   суб'єкта   господарювання  або   споживачів;   визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

    відновлення  становища, яке існувало  до  порушення  прав  та законних інтересів суб'єктів господарювання;

    припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

    присудження до виконання обов'язку в натурі;

    відшкодування збитків;

    застосування штрафних санкцій;

    застосування оперативно-господарських санкцій;

    застосування адміністративно-господарських санкцій;

    установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

    іншими способами, передбаченими законом.

За такими обставинами, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства «Блокпост» про зобов'язання відповідача виконати зобов'язання за договором № 1106-Н про банківське обслуговування з використанням програмного комплексу «Клієнт-Банк» від 11.11.2004 р. – перерахувати платежі згідно платіжних доручень № 2176, 2177, 2178, 2179 від 16.03.2009 р. на суму 45000,00 грн. та № 2180 від 24.03.2009 р. на суму 10000,00 грн.,   є обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи, а отже підлягають задоволенню.

          Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 22.06.2009 р.

           З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство «Інноваційно-промисловий банк» (61003, м. Харків, вул. Клочківська, 3,  ідентифікаційний код 20021814) в особі Кримської філії (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська, 11, ідентифікаційний код 24405871) виконати зобов'язання за договором № 1106-Н про банківське обслуговування з використанням програмного комплексу «Клієнт-Банк» від 11.11.2004 р., укладеним з Приватним підприємством «Блокпост» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Полігонна, 60; 95038, АР Крим, м. Сімферополь. вул. Л.Чайкіної, 15д   ідентифікаційний код 31095773) – перерахувати платежі згідно платіжних доручень:

платіжне доручення № 2176 від 16.03.2009 р. на суму 15000,00 грн.;

платіжне доручення № 2177 від 16.03.2009 р. на суму 10000,00 грн.;

платіжне доручення № 2178 від 16.03.2009 р. на суму 10000,00 грн.;

платіжне доручення № 2179 від 16.03.2009 р. на суму 10000,00 грн.;

платіжне доручення № 2180 від 24.03.2009 р. на суму 10000,00 грн.

3. Стягнути Відкритого акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк» (61003, м. Харків, вул. Клочківська, 3,  ідентифікаційний код 20021814) в особі Кримської філії (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська, 11, ідентифікаційний код 24405871) на користь Приватного підприємства «Блокпост» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Полігонна, 60; 95038, АР Крим, м. Сімферополь. вул. Л.Чайкіної, 15д   ідентифікаційний код 31095773) 550,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.