Рішення

від 30.07.2009 по справі 1829-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1829-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

30.07.2009Справа №2-22/1829-2009

За позовом – ТОВ «Південна продовольча компанія»,  Сімферопольський район, смт Молодіжне, вул. Будівельників, 5, кв. 2

до відповідача – Сільськогосподарського ЗАТ «Агрофірма «Крим», Бахчисарайський район, с. Віліно, вул. Леніна, 128

про стягнення 6728,37 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Шруб  О.М., представник, дов від 01.01.2009 року

від відповідача –  не з'явився  

Обставини справи:

Позивач - ТОВ «Південна продовольча компанія» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Сільськогосподарського ЗАТ «Агрофірма «Крим», просить суд стягнути з відповідача  заборгованість у розмірі 6728,37 грн., у тому числі: основний борг – 3292,47 грн., пеня  - 448,63 грн., 271,29 грн. – 3% річних, та 2715,98 грн. збитків від інфляції, мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення умов укладеного між сторонами договору поставки від 01.06.2005 року, не здійснив належним чином оплату поставленого позивачем товару.

Відповідач, відповідно до наданого суду відзиву на позовну заяву, визнає суму основного боргу у розмірі 3292,47 грн. Крім того, в  процесі розгляду справи відповідач надав суду заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції.

В судове засідання відповідач не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

встановив:

02.06.2005 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір, відповідно до п. 1 якого продавець зобов'язується поставити, а  покупець прийняти та оплатити за фактом товар.

Пунктом 2 розділу 3 договору передбачено, що покупець зобов'язується оплатити вартість отриманого товару протягом трьох банківських днів. За несвоєчасну оплату нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

На виконання умов договору позивачем відповідачу був поставлений товар на суму 3292,47 грн., що підтверджується виставленими рахунками, копії яких наявні в матеріалах справи, а.с. 13.

Так, позивачем відповідачу були виставлені рахунки № 00112 від 27.09.2006 року та № 00110 від 19.09.2006 року, строк оплати яких, відповідно до п. 2 розділу 3 договору, строк оплати яких скінчився  01.10.2006 року та 23.09.2006 року.

Таким чином, сума боргу відповідача складає 3292,47 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У розумінні змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду даної справи відповідачем не було надано суду належних доказів погашення заборгованості у розмірі 3292,47 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню  - 448,63 грн., 271,29 грн. – 3% річних, та 2715,98 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 1 Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Статтею   3  Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Як вказувалось вище, відповідач надав суду заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для  окремих  видів  вимог  законом  може  встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік  застосовується,  зокрема,  до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до приписів ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня,  коли особа довідалася  або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком  виконання  перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Так, враховуючи те, що зобов'язання з оплати виникло, відповідно до виставлених рахунків, відповідно до п. 2 розділу 3 договору, 01.10.2006 року та 23.09.2006 року, строк позовної давності  на звернення до суду з вимогою про стягнення пені, скінчився 01.10.2007 року та 23.09.2007 року, відповідно.

Статтею 267 Цивільного кодексу України встановлено, що особа,  яка  виконала  зобов'язання  після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив  позовної  давності,  про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача  пені, у зв'язку зі спливом строків позовної давності, та вважає обґрунтованими вимоги про стягнення 3% річних та збитків від інфляції, в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.  

Таким чином, з урахуванням викладеного, враховуючи те, що відповідачем не виконуються належним чином умови укладеного між сторонами договору, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з урахуванням застосування судом строків позовної давності.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на  відповідача пропорційно задоволеним вимогам.  

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  31 липня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

                                                          вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Сільськогосподарського ЗАТ «Агрофірма «Крим» (Бахчисарайський район, с. Віліно, вул. Леніна, 128, рахунок № 26006095398003 в АБ «Український Бізнес Банк», МФО 334969, ЄДРПОУ 03759754) на користь ТОВ «Південна продовольча компанія» (Сімферопольський район, смт Молодіжне, вул. Будівельників, 5, кв. 2, рахунок № 2600401004692 КРФ АТ «Кредит Банк», МФО 324913, ЄДРПОУ 32502998) 3292,47 грн. боргу, 271,29 грн. – 3% річних, та 2715,98 грн. збитків від інфляції, всього – 6279,74 грн.

3.          Стягнути з Сільськогосподарського ЗАТ «Агрофірма «Крим» (Бахчисарайський район, с. Віліно, вул. Леніна, 128, рахунок № 26006095398003 в АБ «Український Бізнес Банк», МФО 334969, ЄДРПОУ 03759754) на користь ТОВ «Південна продовольча компанія» (Сімферопольський район, смт Молодіжне, вул. Будівельників, 5, кв. 2, рахунок № 2600401004692 КРФ АТ «Кредит Банк», МФО 324913, ЄДРПОУ 32502998) 112,00 грн. державного мита.

4.          Стягнути з Сільськогосподарського ЗАТ «Агрофірма «Крим» (Бахчисарайський район, с. Віліно, вул. Леніна, 128, рахунок № 26006095398003 в АБ «Український Бізнес Банк», МФО 334969, ЄДРПОУ 03759754) на користь ТОВ «Південна продовольча компанія» (Сімферопольський район, смт Молодіжне, вул. Будівельників, 5, кв. 2, рахунок № 2600401004692 КРФ АТ «Кредит Банк», МФО 324913, ЄДРПОУ 32502998) 110,13 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          В задоволенні вимог про стягнення з відповідача 448,63 грн. пені – відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.