Ухвала

від 03.08.2015 по справі 804/5502/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 серпня 2015 рокусправа № 804/5502/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Портненко М.В.

за участю представника позивача Гули І.В., розглянув в судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у справі № 804/5502/15 за позовом Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабремпуть» про накладення арешту на кошти та інші цінності підприємства,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року в задоволені позовних вимог Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про накладення арешту на кошти та інші цінності підприємства відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на положення пп. 20.1.33 п.20.1 ст. 20 ПК України, яким визначено право контролюючого органу на звернення до суду з позовм про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку платника податків, який має податковий борг. Оскільки відповідач має податковий борг і на час звернення до суду сплинуло більше 60 днів з дня направлення йому податкової вимоги, то висновки суду про відсутність підстав для накладення арешту є безпідставними.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду скасувати.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач є юридичною особою та як платник податків перебуває на податковому обліку у позивача.

До ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська відповідачем подано податкову декларацію з податку на прибуток №9081423737 від 02.03.2015 року (а.с. 12-13), в якій сума самостійно визначеного позивачем податкового зобов'язання складає 20451 грн. У зв'язку із тим, що станом на 31.12.2014 року за позивачем рахувалась переплата 12 грн., заборгованість склала 20439 грн.

Крім того, на підставі податкового повідомлення рішення №0009151501 від 08.07.2014 року у відповідача виникло грошове зобов'язання зі штрафу за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 8391,82 грн. (а.с.11). Оскільки станом на 09.12.2014 року на розрахунковому рахунку підприємства з податку на додану вартість була переплата у розмірі 4322,28 грн., то заборгованість з ПДВ склала 4069,54 грн.

Наявність вказаної заборгованості підтверджується довідкою про стан розрахунків з бюджетом та інтегрованою карткою платника податків, які залучені до матеріалів справи. (а.с. 16- 18).

16.01.2015 року ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області на адресу відповідача засобами поштового зв'язку направила запит про визначення переліку майна для його опису в податкову заставу (а.с.6), але лист був повернений у зв'язку із закінченням терміном зберігання згідно поштового конверту із відповідною відміткою (а.с.7).

Згідно корінця податкової вимоги форми «Ю» від 14.01.2015 року № 3369-25, направленої на адресу відповідача 26.01.2015 р. (а.с. 14), станом на 13.01.2015 р. сума податкового боргу ТОВ «Снабремпуть» за штрафними санкціями становить 4069,54 грн. Доказів вручення вимоги суду не надано.

Згідно відомостей з АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України транспортні засоби у відповідача відсутні (а.с.22).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майно від 18.02.2015 року №33799340 за відповідачем не зареєстровано право власності на будь-яке нерухоме майно (а.с.23).

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган передчасно звернувся до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області з заявою, оскільки остання була направлена раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги на адресу відповідача та позивачем не надано належних та допустимих доказів відсутності на момент звернення до суду у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, або доказів, що балансова вартість такого майна менше суми податкового боргу.

Колегія суддів вважає, що відмова судом першої інстанції в задоволенні позову є законною та обґрунтованою з огляду на наступне.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковим боргом визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що за змістом, формою та підставами винесення така податкова вимога узгоджується з компетенцією органів державної податкової служби України, встановленоюПодатковим кодексом України та Порядком направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №576 (далі - Порядок).

Відповідно до п.4.6 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №576, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Як встановлено судом, податкова вимога на адресу відповідача була направлена листом з повідомленням 26.01.2015 р.

В разі невиконання податкової вимоги орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу, зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків. Стягнення здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пп. 95.1, 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 87.1. ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 Податкового кодексу України. При цьому за своїм змістом норми даної статті охоплюють як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Системний Аналіз положень ст. 20.1.33 ПКУ дає підстави для висновку, що умовою для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, є, зокрема, відсутність майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу на достатню суму, і це встановлено контролюючим органом в результаті попередньо проведеного комплексу дій, передбачених статтями 94, 95 Податкового кодексу України, та підлягає доказуванню в суді.

Оскільки перевірка наявності автотранспорту та нерухомого майна у власності платника податків не є вичерпними заходами з перевірки майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, а доказів вжиття позивачем інших заходів для встановлення такого майна або його відсутності суду не надано, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність звернення контролюючого органу із позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача в банках на підставі ст. 20.1.33.ПКУ та відсутність підстав для його застосування.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у справі № 804/5502/15 за позовом Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабремпуть» про накладення арешту на кошти та інші цінності підприємства - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 07 серпня 2015 року.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко