Ухвала

від 10.08.2015 по справі 872/7903/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"10" серпня 2015 р.справа № 804/6564/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року у справі № 804/6564/15 за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Торгівельно-Виробнича фірма «ЛІОН» про накладення арешту на кошти та інші цінності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив накласти арешт на кошти та інші цінності Приватного підприємства «Торгівельно-Виробнича фірма «ЛІОН» (код ЄДРПОУ 25519737), що знаходяться на рахунках у банку.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач має заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 10033,13 грн., яка утворилась внаслідок несплати податкових зобов'язань з ПДВ, який утворився внаслідок несплати податкового боргу визначеного податковими повідомленнями-рішеннями № НОМЕР_1 від 19.03.2013 року на суму 8815,00 грн., та № НОМЕР_2 від 19.03.2013 року на суму 170,00 грн. З урахуванням часткової сплати в розмірі 3,07 грн. та залишку несплаченої пені в розмірі 1051,13 грн., заборгованість складає 10033,13 грн. 13 листопада 2014 р. державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Відповідно до зазначеної постанови в результаті вжитих державним виконавцем заходів з'ясувати місцезнаходження боржника та перевірити його майновий стан не виявилося можливим, а здійснені державним виконавцем відповідно до ЗУ В«Про виконавче провадженняВ» заходи щодо розшуку боржника та його майна виявилися безрезультатними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. При цьому суд виходив з того, що позивачем не в повному обсязі здійснено заходи щодо стягнення коштів ПП «Торгівельно-Виробнича Фірма «ЛІОН» у рахунок погашення податкового боргу, що свідчить про передчасність заявлених вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться на рахунках банківської установи.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим справу розглянуто відповідно до вимог ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом встановлено, що відповідач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області як платник податків і зборів.

28 січня 2013 року позивачем проведено камеральну перевірку податкової звітності ПП ««Торгівельно-Виробнича фірма «ЛІОН» з податку на додану вартість за серпень 2011 року , за результатами якої складено акт № 224/152/25519737 від 28.01.2013 р.

Перевіркою встановлено, що свідоцтво платника податку на додану вартість відповідача анульовано 30.08.2011 року та встановлено заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2011р.

19 березня 2013 року відповідачем на підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.03.2013 року, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8815,07 грн., в тому числі за основним платежем - 7052 грн., штрафні санкції - 1763 грн.

Відповідачем визначена сума ПДВ була сплачена частково в розмірі 3,07 грн., залишок несплаченої суми складає 8812 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем в повному обсязі податкового боргу, позивачем винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 19.03.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у вигляді штрафних санкцій в сумі 170 грн. Відповідачем зазначена сума штрафу з податку на додану вартість у встановлений законом строк сплачена не була.

З урахуванням часткової сплати в розмірі 3,07 грн. та залишку несплаченої пені в розмірі 1051,13 грн., заборгованість складає 10033,13 грн.

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.57.3 ст. 57 Податковго кодексу України ( далі - ПК України), у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами п.54.3.1. - 54.3.6 ст. 54 ПК України платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом календарних 10 днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення (крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочне процедуру оскарження рішення контролюючого органу).

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 17.06.2013 року на адресу відповідача направлена вимога форми В«ЮВ» №213-19 від 17.06.2013 року на суму 10033,13 грн. (а.с. 14).

Згідно пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платників податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніш ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (пп. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України).

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 ПК України. При цьому за своїм змістом норми даної статті охоплюють як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

В силу вимог абз. 2 пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно з п. 95.2 ст. 95 ПК України право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги. Відповідно саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу, як помилково вважає представник відповідача.

Таким чином, в силу положень пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України податкові органи наділені повноваженнями на звернення до суду з вимогами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності у нього майна, достатнього для погашення податкового боргу. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги, саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Умовою застосування норми пiдпункту 20.1.33 пункту 20.1 статтi 20 Податкового кодексу України є вiдсутнiсть у платника податкiв майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу. Вiдповiдна обставина повинна бути пiдтверджена пiд час судового розгляду. При цьому суд повинен встановити вiдсутнiсть вiдповiдного майна не взагалi, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективнiсть реалiзацiї якого забезпечується спецiальними заходами, зокрема адмiнiстративним арештом майна, у тому числi коштiв. В iншому разi вимога про застосування арешту коштiв буде передчасною.

При цьому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не надано суду доказів що у відповідача відсутнє рухоме та нерухоме майно, за рахунок якого може бути погашений податковий борг. Позивачем зазначено, що постановою державного виконавця Ленінського ВДВС ДМУЮ про повернення виконавчого документа стягувачеві, виконавчий лист виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом по справі № 804/895/14 про стягнення заборгованості у розмірі 10033,13 грн., повернутий стягувачу у зв'язку з тим, що в ході виконавчих дій знайти боржника та його майно виявилось безрезультатним.

Проте колегія суддів вважає, що відсутність у боржника майна повинно встановлюватись не постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, винесеною при виконанні судового рішення в іншій справі, а в результаті певних дій самого податкового органу, вчинених останнім в порядку, визначеному Податковим Кодексом України.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що з моменту винесення вказаної постанови ВДВС до часу подання позову до суду минуло 6 місяців, за які позивачем не надано жодного доказу про прийняття ним заходів по встановленню майна відповідача, а також що таке майно у останнього відсутнє.

Фактично жодного доказу, крім постанови ВДВС, податковим органом суду і не надано.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про передчасність заявлених вимог, оскільки контролюючим органом не надано доказів неможливості погашення податкового боргу без накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться на рахунках банківської установи.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року у справі № 804/6564/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції, прийнята в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко