Рішення

від 07.08.2015 по справі 910/14835/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2015Справа №910/14835/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Сонар»

до Державного територіально - галузевого обґєднання «Південно - Західна залізниця»

про стягнення 245123 грн. 20 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Марченко А.І. - представник за довіреністю;

від відповідача: Бідюк Б.Ю. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.06.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Сонар» (далі - ТОВ «Охоронна компанія «Сонар») до Державного територіально - галузевого обґєднання «Південно - Західна залізниця» (далі - ДТГО Південно - Західна залізниця») про стягнення 208944 грн. 33 коп. основного боргу, 14425 грн. 75 коп. пені, 721 грн. 29 коп. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовґязань за договором про надання послуг з охорони № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015, право вимоги за яким щодо належного виконання зобовґязань в сумі 208944 грн. 33 коп. набуто позивачем згідно договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015. Крім того, за прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобовґязань перед позивачем, останнім заявлено до стягнення 14425 грн. 75 коп. пені з посиланням на приписи п. 6.4 договору про надання послуг з охорони № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015, а також 721 грн. 29 коп. 3 % річних - з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/14835/15; розгляд справи призначено на 10.07.2015.

09.07.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку тим, що відповідачем не було погоджено заміну кредитора у основному зобовґязанні. На думку відповідача, необхідність погодження ним заміни кредитора у основному зобовґязанні (договорі про надання послуг з охорони № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015) обумовлена пунктом 11 наведеного договору (в частині попередньої згоди на передачу матеріалів, інформації та відомостей, які стосуються договору) та ч. 3 ст. 512 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні 10.07.2015 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про припинення провадження у справі.

В судовому засіданні 10.07.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 20.07.2015, а в судовому засіданні 20.07.2015 - до 07.08.2015.

06.08.2015 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 208944 грн. 33 коп., пені - 33660 грн. 08 коп., інфляційне збільшення суми боргу - 835 грн. 78 грн., 3% річних - 1683,01 грн.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З огляду на викладене, судом приймається до розгляду заява позивача як заява про збільшення розміру позовних вимог, у звґязку з чим суд здійснює розгляд справи в межах нової ціни позову - 245 123 грн. 20 коп. , з якої: 208 944 грн. 33 коп. - основний борг, 33 660 грн. 08 коп. - пеня, 835 грн. 78 грн. - інфляційне збільшення суми боргу, 1 683,01 грн. - 3% річних.

Також, в судовому засіданні 07.08.2015 були розглянуті клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, подані 04.08.2015 та 06.08.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва.

У поданих клопотаннях відповідач просив зупинити провадження у справі № 910/14835/15 до вирішення повґязаних справ Господарського суду міста Києва № 910/18043/15 та № 910/1776/15, провадження по яким порушено за позовом Державного територіально - галузевого обґєднання «Південно - Західна залізниця» до ТОВ «Залізний кулак» та ТОВ «Охоронна компанія «Сонар» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Однак, суд зазначає, що суд може самостійно в межах розгляду даної справи встановити наявність підстав для визнання договору недійсним, оскільки суд в даній ситуації жодним чином не обмежений ні своєю юрисдикцією, ні можливістю самостійно встановити обставини справи шляхом дослідження наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, суд відмовив у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 07.08.2015 представник позивача заявлені позовні вимоги (з урахуванням нової ціни позову) підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.08.2015 проти заявлених вимог заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити.

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.08.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши присутніх представників позивача та відповідача, Господарський суд м. Києва

ВСТАНОВИВ:

12.02.2015 між ТОВ «Залізний кулак», як виконавцем, та відповідачем - ДТГО Південно - Західна залізниця», як замовником, було укладено договір № ПЗ/Т-15141/НЮ (далі - договір № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015), відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовґязання забезпечити цілодобову охорону території та обґєктів локомотивного депо Дарниця, відповідно до Інструкції про порядок організації, забезпечення здійснення охорони території та обґєктів локомотивного депо Дарниця, а замовник зобовґязався своєчасно сплачувати вартість послуг виконавця згідно умов цього договору.

Відповідно до пункту 3.2 договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015, всього за договором підлягає сплаті у місяць 208 944,33 грн.

Пунктом 3.3 договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015 узгоджено, що загальна ціна договору за період з 10.02.2015 по 31.03.2015 складає 344 111,00 грн.

Визначена в пункті 3.2 договору сума сплачується на поточний рахунок виконавця щомісячно по факту надання виконавцем послуг охорони протягом 20 банківських днів після надання виконавцем рахунку - фактури для оплати, що складається на підставі підписаного сторонами акту приймання - передачі наданих послуг (п. 4.1 договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015).

Згідно пункту 5.1 договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015, надання послуг замовнику виконавцем здійснюється відповідно до умов договору з 10.02.2015.

Пунктом 7.11 договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015 визначено, що у разі прострочення розрахунків за надані виконавцем послуги, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Розділом 11 договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015 «Застереження про конфіденційність» у пункті 11.1 сторонами узгоджено, що текст договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони договору, крім випадків, коли таке передавання повґязане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання договору або сплати податків, інших обовґязкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством, яке регулює зобовґязання сторін по договору.

Відповідно до п. 10.1 договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015, договір вступає в дію з 10.02.2015 та діє до 31.03.2015.

Відповідно до акту надання послуг № 103 від 31.03.2015 на суму 208 944,33 грн., який підписаний уповноваженими представниками і посвідчений печатками обох сторін, виконавцем було надано, а замовником прийнято послуги цілодобової охорони території та обґєктів локомотивного депо Дарниця за березень 2015 року загалом на суму 208 944,33 грн.

22.04.2015 ТОВ «Залізний кулак» було направлено за адресою місцезнаходження ДТГО «Південно - Західна залізниця» вимогу про оплату вартості наданих послуг за договором № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015 на загальну суму 208 944,33 грн.

Крім того, позивачем для долучення до матеріалів справи у судовому засіданні 10.07.2015 надано копію рахунку - фактури № 103 від 31.03.2015 на суму 208 944,33 грн., виставленого ТОВ «Залізний кулак» щодо оплати ДТГО «Південно - Західна залізниця» вартості наданих послуг цілодобової охорони території та обґєктів локомотивного депо Дарниця за березень 2015 року.

При цьому, суд зазначає, що належним та допустимим доказом направлення відповідачу рахунку - фактури № 103 від 31.03.2015 на суму 208 944,33 грн. є надані позивачем копія опису вкладення поштового відправлення та фіскального чеку поштової установи, датовані 27.05.2015 (подані позивачем через відділ діловодства суду 08.07.2015). Водночас, позивачем не було надано суду доказів отримання вказаного рахунку відповідачем (зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення).

Пунктом 1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958 встановлено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку), зокрема місцевої, становить Д+2, де: Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Таким чином, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958 встановлено, суд дійшов висновку, що рахунок - фактура № 103 від 31.03.2015 на суму 208 944,33 грн. був отриманий відповідачем 29.05.2015. Протилежного відповідачем суду не доведено.

При цьому, суд не приймає доводи позивача, викладені у письмових поясненнях, поданих через відділ діловодства суду 16.07.2015, щодо отримання відповідачем рахунку - фактури № 103 від 31.03.2015 під час підписання акту виконаних робіт № 103 від 31.03.2015, оскільки в останньому відсутні будь-які посилання на вказаний рахунок-фактуру, та представник відповідача у відзиві на позовну заяву, поданому через відділ діловодства суду 09.07.2015, заперечив факт отримання вказаного рахунку-фактури.

Крім того, суд зазначає, що сторонами у договорі № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015 було обумовлено, що строк оплати настає саме з моменту надання рахунку (протягом 20 банківських днів), і хоча форма такого надання договором не встановлена, однак факт надання рахунку - фактури замовнику повинен бути доведений позивачем належними та допустимими доказами.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо неотримання ним рахунку - фактури № 103 від 31.03.2015, судом не приймаються з огляду на наявність в матеріалах справи належних доказів направлення відповідного рахунку-фактури на адресу відповідача, яка вказана у договорі № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015.

02.06.2015 між ТОВ «Залізний кулак», як первісним кредитором, та позивачем - ТОВ «Охоронна компанія «Сонар», як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги (далі - договір про відступлення права вимоги від 02.06.2015).

Пунктом 1.1 договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015 сторонами узгоджено, що первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором про надання послуг з охорони № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015, укладеним між первісним кредитором та ДТГО «Південно - Західна залізниця» (боржник).

Згідно пункту 1.2 договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015, новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від ДТГО «Південно - Західна залізниця», що є замовником за договором № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015, належного виконання всіх зобовґязань за основним договором.

Відповідно до пункту 2.2 договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015, первісний кредитор зобовґязаний протягом 3 робочих днів з дати підписання даного договору повідомити ДТГО «Південно - Західна залізниця», що є замовником за договором про надання послуг з охорони № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015 про відступлення права вимоги новому кредитору.

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії описів вкладень у цінні листи на адреси місцезнаходження ДТГО «Південно - Західна залізниця» та Локомотивного депо Дарниця ДТГО «Південно - Західна залізниця» та фіскальні чеки поштової установи № 9273 від 03.06.2015 та № 9261 від 03.06.2015 відповідно, якими підтверджується повідомлення первісним кредитором боржника про відступлення на користь ТОВ «Охоронна компанія «Сонар» (новий кредитор) права вимоги за договором про надання послуг з охорони № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015 внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем не було погашено заборгованість за надані послуги в сумі 208 944,33 грн., ні первісному кредитору, ні позивачу, як новому кредитору, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Частиною 3 наведеної статті визначено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивач, як новий кредитор, на підставі договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015 та згідно з ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України набув право вимоги до відповідача, як боржника, щодо виконання грошового зобовґязання за договором про надання послуг з охорони № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015 в сумі 208 944 грн. 33 коп., яка підтверджена документально актом надання послуг № 103 від 31.03.2015.

Суд зазначає, що позивачем як новим кредитором було повідомлено відповідача про відступлення ТОВ «Залізний кулак» (первісним кредитором) на користь ТОВ «Охоронна компанія «Сонар» (нового кредитора) права вимоги за договором про надання послуг з охорони № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015 внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015, що підтверджується фіскальними чеками поштової установи № 9273 від 03.06.2015 та № 9261 від 03.06.2015 та описами вкладеного.

Крім того, як встановлено судом, 27.05.2015 первісним кредитором було направлено на адресу відповідача рахунок - фактуру № 103 від 31.03.2015 щодо оплати наданих послуг з охорони за березень місяць 2015 року на суму 208944 грн. 33 коп., який з урахуванням розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958, отриманий відповідачем 29.05.2015.

Будь-яких належних і допустимих доказів у підтвердження факту ненадходження на адресу відповідача (зазначену у договорі № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015) вказаного рахунку - фактури № 103 від 31.03.2015 відповідачем суду не надано (зокрема, довідки поштової установи).

Отже, з урахуванням п. 4.1 договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015, строк виконання відповідачем грошового зобовґязання у сумі 208944 грн. 33 коп. сплив 30.06.2015 (20 банківський день), проте, відповідачем, всупереч умов договору, не було здійснено оплату наданих послуг на рахунок позивача, який станом на 30.06.2015 набув право вимоги до відповідача щодо оплати 208 944 грн. 33 коп. внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015.

З огляду на викладене, судом встановлено, що з 01.07.2015 відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобовґязання перед позивачем у заявленій до стягнення сумі 208 944 грн. 33 коп.

Доказів протилежного суду на момент вирішення спору і винесення рішення - не надано, у звґязку з чим відповідачем порушено приписи ст. ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

При цьому, суд зазначає про те, що основним завданням господарського судочинства є захист прав та охоронюваних інтересів у сфері господарювання учасників господарських відносин, право яких на звернення до суду є конституційно гарантованим.

Таким чином, станом на момент винесення рішення по справі судом встановлено порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача щодо належного виконання відповідачем своїх зобовґязань з оплати грошових коштів за надані послуги в сумі 208 944 грн. 33 коп., право вимоги яких позивач отримав на підставі правочину - договору від 02.06.2015, у звґязку з чим порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

Доводи відповідача про те, що необхідність погодження ним заміни кредитора у основному зобовґязанні (договорі про надання послуг з охорони № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015) обумовлена пунктом 11 наведеного договору (в частині попередньої згоди на передачу матеріалів, інформації та відомостей, які стосуються договору) - судом відхиляються як необгрунтовані та такі, що суперечать приписам ч. 3 ст. 512 Цивільного кодексу України, оскільки: по-перше, ні умовами договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015, ні вимогами закону не встановлено заборони щодо заміни кредитора у наведеному зобовґязанні; по-друге, пункт 11 договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015 містить заборону щодо передачі третім особам відомостей та інформації, що стосується договору, тобто умов його забезпечення, розголошення умов та порядку виконання послуг за ним, тощо, і не встановлює будь-яких заборон щодо заміни кредитора.

Таким чином, умови, викладені у п. 11.1 договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015, встановлюють обов'язок сторін договору щодо збереження конфіденційної інформації та неможливості передачі її без згоди обох сторін будь-яким стороннім особам, які не є стороною договору.

Водночас, п. 11.1 договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015 не містить будь-яких обмежень щодо неможливості заміни кредитора у зобов'язанні, а саме щодо передачі майнового права на отримання грошових коштів за надані замовнику за договором послуги, так як таке майнове право є майном у розумінні ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України та право власника на розпорядження ним не може бути обмежене іншими особами.

Отже, доводи відповідача щодо недійсності договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015 у зв'язку з відступленням права вимоги без попереднього погодження боржника (відповідача), є неспроможними.

Враховуючи викладене, позовна вимога позивача, як нового кредитора, про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 208 944 грн. 33 коп. - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобовґязань перед позивачем, останнім заявлено до стягнення (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 33 660 грн. 08 коп. - пені, 835 грн. 78 грн. - інфляційного збільшення суми боргу, 1 683,01 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовґязання.

Відповідно до п. 7.11 договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015, у разі прострочення розрахунків за наді виконавцем послуги, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов'язань за цим договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення 33 660 грн. 08 коп. пені, 835 грн. 78 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 1 683,01 грн. 3% річних, за період прострочення виконання зобов'язання з оплати послуг з 29.04.2015 по 09.06.2015 (відповідно до розрахунку, доданого до заяви про уточнення позовних вимог).

Проте, як встановлено судом, строк оплати відповідачем грошового зобовґязання в сумі 208 944 грн. 33 коп. сплив 30.06.2015 (20 банківський день згідно визначеного строку оплати у п. 4.1 договору № ПЗ/Т-15141/НЮ від 12.02.2015, за яким право вимоги позивач набув з 02.06.2015), у звґязку з чим саме з 01.07.2015 відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобовґязання перед позивачем у заявленій до стягнення сумі 208 944 грн. 33 коп. Отже, у відповідача саме з 01.07.2015 існує прострочене грошове зобов'язання перед позивачем в сумі 208 944 грн. 33 коп.

В свою чергу, приписи ст. ст. 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України встановлюють, що підставою для нарахування штрафних санкцій у вигляді пені та застосування 3% річних, інфляційних втрат є саме прострочення виконання грошового зобов'язання, тобто його невиконання у визначений законом або договором строк. Періодом нарахування зазначених показників є період прострочення, який відраховується з наступного дня, за днем, в який грошове зобов'язання мало бути виконаним, тобто з дня, коли грошове зобовґязання стало простроченим.

Так як позивачем заявлено до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати за період з 29.04.2015 по 09.06.2015, тобто за період, в який у відповідача існувало грошове зобов'язання в сумі 208 944 грн. 33 коп., але воно не було простроченим, адже, як встановлено судом, грошове зобов'язання відповідача перед позивачем в сумі 208 944 грн. 33 коп. стало простроченим з 01.07.2015 , суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 33 660 грн. 08 коп. пені, 835 грн. 78 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 1 683,01 грн. 3% річних за період з 29.04.2015 по 09.06.2015 - задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 208944 грн. 33 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір у даній справі в частині стягнення суми основного боргу виник внаслідок неправильних дій позивача, права якого не були порушені на момент звернення з позовом до суду, так як прострочення виконання основного зобов'язання настало 01.07.2015 (під час судового розгляду), судовий збір в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного територіально - галузевого обґєднання «Південно - Західна залізниця» (код ЄДРПОУ 04713033; місцезнаходження: 01601 м.Київ, вул. Лисенка,6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Сонар» (код ЄДРПОУ 39556992, місцезнаходження: 01054 м.Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 52, оф. 11) основний борг в сумі 208944 (двісті вісім тисяч девґятсот сорок чотири) грн. 33 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 12.08.2015

Суддя І.М.Отрош