Ухвала

від 11.08.2015 по справі 825/1330/15-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1330/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Л.О. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

11 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Срібнянського районного споживчого товариства на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Срібнянського районного споживчого товариства про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року позивач - Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Срібнянського районного споживчого товариства, в якій просить стягнути адміністративно-господарські санкції у розмірі 8 627,78 грн. та пеню у розмірі 43,15 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

У судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Срібнянського районного споживчого товариства - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем у відповідності до викладених приписів законодавства не було виконано нормативу по створенню 1-го робочого місця по працевлаштуванню інваліда, товариство згідно вимог ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" мав сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Керуючись нормами частини 1 статті 195 КАС України, за якими суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, судова колегія розглядає даний спір в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 08.10.2013 Правління Срібнянського районного споживчого товариства Облспоживспілки винесено постанову №23 "Про підсумки діяльності Срібнянського районного споживчого товариства за 9 місяців 2013 року", якою постановлено, зокрема, активізувати роботу по ліквідації госпрозрахункових відокремлених підрозділів та скорочення чисельності працівників райСТ (а.с.24).

02.12.2013 Срібнянським районним споживчим товариством Спілки споживчих товариств Чернігівської області винесено постанову №24 "Про ліквідацію госпрозрахункових відокремлених підрозділів РайСТ", якою постановлено, зокрема, провести ліквідацію госпрозрахункових відокремлених підрозділів "Дружба", "Україна", "Батьківщина", "Світанок", "Центр" з 2 лютого 2014 року (а.с.25).

Відповідно до виписки з розпорядження №5/1 від 28.01.2014 створено комісію по передачі активів та пасивів від ГВП (а.с.35).

Згідно виписки з розпорядження №9/Б від 28.02.2014 затверджено акт прийому-передачі на баланс Срібнянського районного споживчого товариства активів та пасивів госпрозрахункових відокремлених підрозділів "Дружба", "Україна", "Батьківщина", "Світанок", "Центр" (а.с.36).

Відповідно до довідки виданої правлінням Срібнянського районного споживчого товариства, вбачається, що було вивільнено 22 працівника підприємства (а.с.37).

Згідно штатного розпису з 01.03.2014 по Срібнянському районному споживчому товариству чисельність посад становить 5,25 (а.с.26).

Як вбачається з поданого відповідачем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік до Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за формою № 10-ПІ, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 9 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 0 особа.

Проте, згідно з розрахунками позивача середньооблікова кількість штатних працівників у 2014 році становила 9 осіб, з них середньооблікова кількість фактично працюючих інвалідів - 0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону - 1 особа.

Згідно копії листа Срібнянського районного центру зайнятості № 02/247 від 18.03.2015 відповідачем протягом 2014 року звіти про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування інвалідів не подавалися (а.с.7).

Відтак з відповідача підлягає стягненню на користь позивача адміністративно-господарські санкції в сумі 8 627,78 грн. та пеня в сумі 43,15 грн.

Проте зазначена заборгованість за адміністративно-господарськими санкціями і пенею відповідачем самостійно сплачена не була, у зв'язку з чим позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон України від 21.03.1991 № 875-ХІІ) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Статтею 18 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ встановлено обов'язок для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При цьому, згідно зі статтею 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно з частиною другою статті 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрі України від 31.01.2007 № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх реєстрації як юридичних осіб до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки національного банку України за кожний календарний день прострочення.

За змістом частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов'язок роботодавця створити робочі місця для інвалідів відповідно до нормативу та подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань (частина третя статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

Таким чином, працевлаштування інвалідів може здійснюватися територіальними органами Державної служби зайнятості лише у разі наявності у них інформації про проведену в установленому порядку атестацію необхідної кількості робочих місць інвалідів на підприємстві, установі, організації, відповідно до вимог нормативу, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів, яку їм надають роботодавці.

Як уже було встановлено, відповідачем протягом 2014 року звіти про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості не подавалися.

Тобто, відповідачем не виконаний покладений на нього законодавством обов'язок по створенню робочого місця для працевлаштування інваліда та інформування відповідних органів, які займаються працевлаштуванням інвалідів, про створення робочого місця, що позбавило можливості відповідні органи прийняти міри по працевлаштуванню інваліда у відповідача.

Щодо посилань відповідача на відсутність необхідності працевлаштування інвалідів у зв'язку з виконанням ним постанови Сріднянського районного споживчого товариства Облспоживспілки від 08.10.2013 №23 "Про підсумки діяльності Срібнянського районного споживчого товариства за 9 місяців 2013 року" та постанови Срібнянського районного споживчого товариства Спілки споживчих товариств Чернігівської області від 02.12.2013 №24 "Про ліквідацію госпрозрахункових відокремлених підрозділів РайСТ", колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що наведені рішення не позбавляють підприємство від покладених на нього зобов'язань, а саме зобов'язань, щодо соціального захисту інвалідів з створення для них робочих місць.

Статтею 64 Господарського кодексу України визначено, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

З аналізу викладених вище правових норм випливає, що обов'язок щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону покладено безпосередньо на підприємства, установи, організації, а не на їх відокремлені підрозділи, відтак і адміністративно-господарську відповідальність несе саме підприємство.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що оскільки відповідачем у відповідності до викладених приписів законодавства не було виконано нормативу по створенню 1-го робочого місця по працевлаштуванню інваліда, товариство згідно вимог ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" мав сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Срібнянського районного споживчого товариства - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Срібнянського районного споживчого товариства - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.