Рішення

від 20.07.2009 по справі 2085-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2085-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

20.07.2009Справа №2-22/2085-2009

За позовом – Приватного малого підприємства фірми «Демаркет Б-ХХ», 69081, м. Запоріжжя, вул. 8 Березня,  190

до відповідача – Виробничого підприємства «Дисмакол», м. Сімферополь, вул. Пихтова, 48

про стягнення 11928,92 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача –  Іванов Д.О., представник, дов від 17.07.2009 року

від відповідача –  Чирко Т.В., директор, наказ № 3 від 01.10.2001 року

Обставини справи:

Позивач - Приватне мале підприємство фірма «Демаркет Б-ХХ» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Виробничого підприємства «Дисмакол», просить суд стягнути з відповідача  заборгованість у розмірі 11928,92 грн., у тому числі: основний борг – 9834,60 грн., пеня  - 594,32 грн.,  1500,00 грн. витрат на послуги адвоката, мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № 021208/1 від 02.12.2008 року, не здійснив належним чином оплату поставленого позивачем товару.

Відповідач під час розгляду справи відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності, суду не надав.

В судовому засіданні позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зазначив, що підтвердити витрати на адвокатські послуги не має можливості; просить суд стягнути з відповідача заборгованість в  сумі 7000,00 грн.,  пеню у розмірі 1417,52 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

Вказані уточнення прийняті судом до розгляду.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд –

встановив:

02.12.2008 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки товару № 021208/1, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем на умовах: оплата протягом 7 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до п. 4.3. договору, при про строчці оплати або поставки товару винна сторона оплачує пеню у розмірі 0,2% (але не більш подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період, за який нараховується пеня) від суми простроченого платежу або недопоставленого товару, за кожен день прострочки або недопоставки товару.

Відповідно до рахунку № 212018 від 02.12.2008 року, а.с. 8, позивач поставив відповідачу товар на суму 9834,60 грн.

Враховуючи положення п. 2.3. договору, оплата поставленого товару повинна була бути здійснена відповідачем до 09.12.2008 року.

Факт отримання товару підтверджується копією довіреності на отримання ТМЦ серія  ЯПИ № 587254, а.с. 9.

03.02.2009 року позивач звернувся до від претензією вих. № 1, а.с. 10, про погашення  суми боргу у розмірі 9834,60 грн., а також оплату нарахованих пені, збитків та штрафу.

Так, під час розгляду справи суду були надані витяги з особового банківського рахунку позивача, відповідно до яких встановлено, що відповідачем позивачу було перераховано в рахунок оплати боргу 1000,00 грн. та 1834,60 грн.

Таким чином, на момент вирішення даного спору, відповідно до наданих позивачем суду уточнень позовних вимог, сума основного боргу склала 7000,00 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У розумінні змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду даної справи відповідачем не було надано суду належних доказів погашення заборгованості у розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1417,52 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Статтею   3  Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Так, позивачем зроблений розрахунок пені станом на 20.07.2009 року, за 218 днів, в той час, як на думку суду, з урахуванням положень п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, обґрунтованим буде розрахунок пені виходячи з періоду нарахування з 08.12.2008 року по 11.06.2009 року, тобто, за 185 днів.

Отже, виходячи з наведеного, розмір пені, який на думку суду є обґрунтованим складає 851,22 грн.

Таким чином, з урахуванням викладеного, враховуючи те, що відповідачем не виконуються належним чином умови укладеного між сторонами договору, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з урахуванням перерахунку пені, здійсненого судом.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на  відповідача.  

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  24 липня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

                                                          вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Виробничого підприємства «Дисмакол» (м. Сімферополь, вул. Пихтова, 48, рахунок № 26004827 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 24492019) на користь Приватного малого підприємства фірми «Демаркет Б-ХХ» (69081, м. Запоріжжя, вул. 8 Березня,  190, рахунок № 26007598101 в АБ «Металург» м. Запоріжжя, МФО 313582, ЄДРПОУ 13634054) 7000,00 грн. основного боргу, 851,22 грн. – пені, всього – 7851,22 грн.

3.          Стягнути з Виробничого підприємства «Дисмакол» (м. Сімферополь, вул. Пихтова, 48, рахунок № 26004827 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 24492019) на користь Приватного малого підприємства фірми «Демаркет Б-ХХ» (69081, м. Запоріжжя, вул. 8 Березня,  190, рахунок № 26007598101 в АБ «Металург» м. Запоріжжя, МФО 313582, ЄДРПОУ 13634054) 119,29 грн. державного мита.

4.          Стягнути з Виробничого підприємства «Дисмакол» (м. Сімферополь, вул. Пихтова, 48, рахунок № 26004827 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 24492019) на користь Приватного малого підприємства фірми «Демаркет Б-ХХ» (69081, м. Запоріжжя, вул. 8 Березня,  190, рахунок № 26007598101 в АБ «Металург» м. Запоріжжя, МФО 313582, ЄДРПОУ 13634054) 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.          В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 566,30 грн. пені – відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.