Рішення

від 06.07.2009 по справі 35/213

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

35/213

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/213

06.07.09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Слов'янський базар»

  до                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс»

про                стягнення  138 668,00 грн.     

                                                                              Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача:      Єдамов М.В.- предст. за довір. № 33 від 27.05.2009р.;  

від відповідача: Олійник М.А.–предст. за довір. № б/н від 14.05.2009р.

Рішення прийняте 06.07.2009р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України,  в зв‘язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 15.06.2009ор. по 06.07.2009р.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Слов'янський базар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс" про стягнення з відповідача на користь позивача 138 668,00 грн. заборгованості по оплаті за Договором №08/05 про фінансовий лізинг майна від 04.05.2001р.  та  стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2009р. порушено  провадження у справі № 35/213, розгляд справи призначений на 18.05.2009р.

13.05.2009р. через Відділ Діловодства Господарського суду міста Києва надійшли доповнення до позовної заяви.

18.05.2009р. через Відділ Діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли клопотання про перенесення розгляду справи та відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 18.05.2009р. представник відповідача підтримав клопотання про перенесення розгляду справи та просив суд задовольнити останнє.

В судовому засіданні 18.05.2009р. позивач заперечував проти вищезазначеного клопотання представника відповідача, просив суд відмовити  в задоволенні даного клопотання, як безпідставного та необґрунтованого.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та беручи до уваги невиконання сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/213 від 22.04.2009р., вирішив задовольнити клопотання представника відповідача про перенесення розгляду справи.

  В судовому засіданні 18.05.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 27.05.2009р.

          В судовому засіданні 27.05.2009р. представником позивача  було надано документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/213 від 22.04.2009р.

          Представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

          В судовому засіданні 27.05.2009р. представником відповідача  було надано документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/213 від 22.04.2009р.

          Представник відповідача заперечував проти позову та просив суд відмовити  позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2009р., на підставі ст.. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 15.06.2009р.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2009р., на підставі ст.. 69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору у справі №35/213 на один місяць (до 16.07.2009р.).

          До початку судового засідання, від позивача надійшли письмові пояснення по справі та акт звірки взаєморозрахунків.

          Позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити  останні в повному обсязі.

          Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні останнього.

          В судовому засіданні судом було оголошено  про закінчення розгляду справи по суті та оголошено перерву до 06.07.2009р., для дослідження матеріалів справи, прийняття рішення у справі та виготовлення повного тексту останнього.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

4 травня 2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адоніс»(надалі відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Слов'янський базар»(надалі позивач) було укладено Договір №08/05 про фінансовий лізинг майна (надалі Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.) орендодавець надає орендарю у фінансовий лізинг майно, що придбано орендодавцем по замовленню орендаря, на загальну суму 111393,92 грн. у відповідності до переліку, що є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу відповідне майно, що підтверджується актом приймання –передачі майна від 4.05.2001р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що відповідач не виконував належним чином взяті на себе за Договором зобов'язання, а саме в частині сплати передбачених Договором орендних платежів, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 138668,00 грн. за період з квітня 2002 року по квітень 2006 року.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою сплати вказану заборгованість (претензії №52/06-Ю від 24.06.08р., №59/08-Ю від 14.08.2008р.).

Проте, відповідач вказані претензії залишив без реагування.

Відповідач проти позову заперечував, у відзиві на позов посилався на те, що строк позовної давності щодо стягнення вказаної заборгованості завершився, що позбавляє позивача права звертатись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пп. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (ст.. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Договір оренди є одним з видів зобов‘язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пункт 2.1. Договору передбачає обов'язок відповідача вносити орендну плату орендодавцю в строк та порядку, встановленому даним договором.

Орендар зобов'язаний під час дії даного Договору платити по всім зобов'язанням, передбаченим приписами у зв'язку з орендованим майном (податки, збори, внески).

Відповідно до п. 3.1. Договору орендар зобов'язується регулярно вносити орендодавцю орендну плату за користування предметом лізингу. Платіж складається з суми, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу та суми процентів  за отриманий ним кредит для придбання майна по даному договору.

Мінімальна сума орендних платежів, виплачується регулярно (ануїтет), становить по даному договору 2478,00 грн. Орендна ставка  процентна 12% річних. Графік платежів додається (п. 3.2. Договору).

Орендодавець виставляє орендарю рахунок до п'ятого числа поточного місяця, а орендар зобов'язаний оплатити рахунок до п'ятнадцятого числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, на день пред'явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні відповідач свої зобов'язання за Договором № 08/05  про фінансовий лізинг майна від 04.05.2001 року, щодо сплати лізингових (орендних) платежів, не виконав, суму заборгованості в розмірі 138 668,00 грн. не сплатив.   

Наданими суду доказами підтверджено, що відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати лізингових (орендних) платежів, що призвело до виникнення заборгованості.

Заперечення відповідача відносно того, що закінчився строк позовної давності, судом не можуть бути прийняті до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється  тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 -255 цього кодексу (п. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з матеріалів справи строк дії спірного Договору становить з 4 травня 2001 року по 4 травня 2006 року.

Договором визначено зобов'язання відповідача сплатити орендний платіж до п'ятнадцятого числа поточного місяця.

З наданої суду бухгалтерської довідки вбачається, що відповідачем здійснювались часткові проплати передбачених Договором орендних платежів, проте починаючи з квітня 2002 року, відповідач припинив сплату відповідних платежів.  

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано початок.

Строк, що визначається днями, починається з наступного дня після відповідної календарної дати.

Таким чином, враховуючий той факт, що строком виконання зобов'язання встановлено 15 число місяця, суд вважає, що перебіг позовної починається з 16 числа поточного місяця, а саме з 16 квітня 2006 року по 16 квітня 2009 року.

Згідно штампу Господарського суду міста Києва з вказівкою реєстраційного номера та дати надходження даного документа, позивач звернувся з позовом до суду 16 квітня 2009 року, що становить останній день строку позовної давності.

За загальним правилом, відповідні дії можуть бути вчинені до закінчення останнього дня строку.

Отже, з огляду на викладене, суд вважає, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист своїх цивільних прав та законних інтересів в межах строку позовної давності встановленого чинним законодавством України.

Слід вказати, що позивачем було надано суду копію письмових пояснень, що були надані директором ТОВ «Адоніс»Прокурору міста Києва, в яких останній підтвердив факт наявності вказаної заборгованості по лізинговим платежам в розмірі 138 668,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми орендних платежів в розмірі 138 668,00 грн., є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України  покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 16  Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 626, 628, 629, 759, 762, 806 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 66, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -  

В И Р І Ш И В:

1.   Позов задовольнити повністю.  

2.  Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс»(04053, м. Київ, вул. Артема, 25; п/р 2600012115001 в АБ «Київська Русь», м. Києва, МФО 319092, код ЄДРПОУ 21509618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Слов'янський базар»(01010, м. Київ, вул. Аістова, 3; р/р 260043353 в АППБ «Аваль»м. Києва, МФО 300335, код ЄДРПОУ 30371909), а у випадку відсутності коштів –з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 138 668,00 грн. (сто тридцять вісім тисяч шістсот шістдесят вісім гривень 00 коп.) – заборгованості за Договором №08/05 від 04.05.2001р., 1386,68 грн. (одна тисяча триста вісімдесят шість гривень 68 коп.) –державного мита, 118,00  грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.)  –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.                       

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

     Суддя                                                                                           М.Є. Літвінова