Рішення

від 02.07.2009 по справі 2163-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2163-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

02.07.2009Справа №2-15/2163-2009

За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3а) в собі Роздольненської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (96200, АР Крим, смт. Роздольне, вул.. Погранична, 100, ідентифікаційний код 26177948)

До відповідача   Роздольненської селищної ради (96200, АР Крим, смт. Роздольне, вул.. Леніна, 14, ідентифікаційний код 04525857)

Про стягнення 107196,48 грн.              

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача –  не з'явився

Від відповідача  – не з'явився

Обставини справи: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго»  в особі Євпаторійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» звернулося Господарського суду АР Крим із позовом  до Роздольненської селищної ради про стягнення  107196,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по своєчасній та у повному обсязі оплаті наданих йому послуг за договором № 15 від 01.01.2004 р. на суму 54838,45 грн., що і стало підставою для звернення з позовом до господарського суду. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3741,58 грн., інфляційні втрати в розмірі 23196,66 грн., пеню в розмірі 25419,79 грн.

У судовому засіданні 19.05.2009 р. представником відповідача наданий відзив на позов вих.. № 403/02-21 від 18.05.2009 р., в якому він проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем з початку опалювального періоду 2006 р. по 01.01.2007 р. нараховувалася оплата відпущене тепло по незатвердженому тарифу, що суперечить вимогам чинного законодавства.

У судовому засіданні 23.06.2009 р. представником позивача була надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за надані послуги за період жовтень 2006 р. – 17.12.2006 р. в розмірі 54838,45 грн., 3% річних у розмірі 3741,58 грн., інфляційні втрати в розмірі 23196,66 грн.

Суд вважає можливим вказану заяву задовольнити, прийняти зміну позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У судовому засіданні оголошувалася перерва на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Після закінчення перерви розгляд справи був продовжений.

Строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

01.01.2004 р. між Роздольненською філією ОП «Кримтеплокомуненерго» (Постачальник) (позивач) та Роздольненською селищною радою (Споживач) був укладений договір № 15 на відпуск та споживання теплової енергії згідно пристроїв обліку тепла.

Пунктом 1 Договору визначено, що Постачальник бере на себе зобов'язання поставляти Споживачу теплову енергію в необхідній йому кількості, а Споживач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в строк, обумовлений цим договором.

Відповідно до пункту 5.1 Договору розрахунковим періодом для визначення оплати послуг є календарний місяць, плата за який вноситься не пізніше 10-го числа наступного за розрахунковим місяцем по затвердженим тарифам.

Тариф складає 239,32 грн. за 1 Гкал. станом на 01.01.2004 р.

Підставою для оплати є рахунок Постачальника. (пункт 5.2 Договору)

Строк дії договору встановлений розділом VІІ та становить до 31 грудня 2008 року. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією зі сторін про його розірвання.

Сторонами всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не представлено доказів розірвання договору у встановленому законом порядку, визнання його недійсним, зміни умов тощо, отже суд приходить до висновку, що договір продовжує діяти.

Так, позивачем поставлялася теплова енергія у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками, актами зняття показників пристроїв обліку теплової енергії.

Проте, відповідачем вказані рахунки не були сплачені в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 54838,45 грн. за надані послуги, що і стало підставою для звернення Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” в особі Роздольненської філії з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами судового розгляду, сума заборгованості у розмірі 54838,45 грн. складається з різниці в тарифах за період з жовтня 2006 р. по 17.12.2006 р.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Так, відповідач посилається на неправомірне застосування позивачем тарифу за спірний період, а отже і як на підставу відсутності у нього права здійснення перерозрахунку.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

  Відповідно до статті 7 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування.

Статтєю 31 Закона України „Про житлово-комунальні послуги” встановлений порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, яким встановлено, зокрема, виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Пунктом 9 статті 31 Закону України „Про житлово-комунальни послуги” також передбачено, що спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх  виробництво, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, відповідно до закону.

Вказана норма права є бланкетною і повинна бути застосована у кореспонденції зі статтею 28 Закону України “Про місцеве самоврядування”, якою окреслено дві правові форми визначення цінової політики: встановлення та погодження тарифів.

При цьому, встановлювати тарифи на житлово-комунальні послуги орган місцевого самоврядування в особі свого виконавчого органу вправі виключно по відношенню до підприємств, що перебувають у його комунальній власності, відповідно до вимог статей 17, 28 Закону України “Про місцеве самоврядування”. Щодо підприємств, які не перебувають у комунальній власності місцевого органу самоврядування, то законодавчо передбачено таку форму реалізації цінової політики, як погодження цін і тарифів.

Судом встановлено, що позивач не перебуває в комунальній власності.

          Так, рішенням № 269 виконавчого комітету Роздольненської селищної ради від 15.09.2006 р. «Про погодження тарифів на послуги теплопостачання, що надаються Роздольненською філією ОП «Кримтеплокомуненерго» у 2006 році» був погоджений тариф у розмірі 210,64 грн. за 1 Гкал. для інших Споживачів, в тому числі і для відповідача.

У відповідності зі статтею 57 Конституції України та статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення місцевих органів самоврядування про встановлення (погодження) тарифів повинні бути доведені до відома споживачів. Рішення, прийняті органами місцевого самоврядування про тарифи на послуги теплопостачання повинні бути доведені до споживачів шляхом опублікування вказаних рішень печатних виданнях ЗМІ.

Згідно пункту 5 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у випадку зміни тарифів рішення органів місцевого самоврядування набирають сили через 30 днів після їх офіційного оприлюднення.

Вказане рішення було опубліковане у газеті „Кримська правда” від 16.11.2006 р.

          Суду не представлено доказів скасування або визнання недійсним вказаного рішення у встановленому законом порядку, отже на момент розгляду справи воно є чинним.

Отже, вказаний тариф повинен був застосовуватися відповідно до чинного законодавства та умов Договору саме з 17.12.2006 р.

Отже, суд визнає правомірним застосування позивачем тарифу, погодженого Рішенням виконавчого комітету Роздольненської селищної ради від 15.09.2006 р., саме з 17.12.2006 р.

Відповідач  відповідно до статті  33 Господарського процесуального кодексу України  не представив доказів оплати заборгованості  за надані йому послуги за договором № 15 від 01.01.2004 р. у розмірі 54838,45 грн., яка склалася через різницю в застосуванні тарифів на послуги теплопостачання.

При таких обставинах  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому позивачем послуг, через що  вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 54838,45 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3741,58 грн. та 23196,66 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача за період з 01.01.2007 р. по 30.04.2009 р. в розмірі 23196,66 грн., підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення з Роздольненської селищної ради 3% річних у розмірі 3741,58 грн. за період з  01.01.2007 р. по 30.04.2009 р.  підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 07.07.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 22, 33, 34, 49, 82-84  Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Роздольненської селищної ради (96200, АР Крим, смт. Роздольне, вул.. Леніна, 14, ідентифікаційний код 04525857) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3а) в собі Роздольненської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (96200, АР Крим, смт. Роздольне, вул.. Погранична, 100, ідентифікаційний код 26177948, р/р 26006301362 в Роздольненському відділенні ВАТ Ощадбанку в смт. Роздольне № 4571 МФО 384168) заборгованість у розмірі 54838,45 грн., 3741,58 грн. 3% річних, 23196,66 грн. інфляційних втрат, 817,77 грн. державного мита та  90,02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.