Рішення

від 12.06.2009 по справі 2166-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2166-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

12.06.2009Справа №2-15/2166-2009

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Юг Сімферополь» (95048, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 68  ідентифікаційний код 35173949).

До відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Ідрісова Енвера Азізовича (97023, АР Крим, с. Мар'янівка, вул.. Леніна, 18, 97400, АР Крим , м. Євпаторія  пр-т Перемоги 17  ідентифікаційний номер 3068121876)

Про  стягнення  15 948, 00  грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Філатов О.В.. довіреність б/н від 01.06.2008р. у справі.

Від відповідача – не з'явився

Обставини справи: Товариство  з обмеженою відповідальністю «Група Юг Сімферополь»  звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Суб'єкту підприємницької діяльності – фізичної особи Ідрісова Енвера Азизовича про стягнення  15 948, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару за договором  поставки № 10/0901 від 09.01.2009р., в результаті чого склалася заборгованість у розмірі 15 948, 00  грн., що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Юг Сімферополь» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

14 .05.2009р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від позивача надійшла заява про уточнення позовної заяви, в якій позивач уточнив свої реквізити.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив. про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду  не виконав, про час та місце судового засідання сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку , що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними в ній документами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи було продовжено в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

09.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група Юг Сімферополь» (Постачальник) (позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Ідрісовим Енвером Азізовичем (Покупець) (відповідач) був укладений Договір № 10/0901 поставки продукції. (а.с. 6-8)

Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до пункту 8.1. Договору Покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно до пункту 8.3 Договору оплата здійснюється Покупцем на підставі цього договору та  виставлених Постачальником рахунків-фактур на вартість вказаного товару.

Строк дії договору передбачений пунктом 11.1 Договору та становить з моменту його підписання до 21.12.2009 р.

Сторонами не представлено доказів розірвання договору, зміни його умов або визнання його недійсним у встановленому законом порядку.

Так на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 15 948,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи видатковою накладною № РН-0202-01 від 02.02.2009р. (а.с. 14)

Вказаний товар був прийнятий відповідачем, про що свідчить його підпис у видатковій  накладній .

Проте відповідачем  не була здійснена своєчасна оплата та у повному обсязі за поставлений товар, в результаті чого склалася заборгованість у розмірі 15 948,00 грн., що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства  не представив суду доказів виконання свого зобов'язання  оплати товару .

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов'язків за договором  поставки № 10/0901 від 09.01.2009р., щодо сплати отриманого товару в повному обсязі, а отже сума заборгованості у розмірі 15 948, 00  грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів. Сума заборгованості була визнана відповідачем шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-84  Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Ідрісова Енвера Азізовича (97023, АР Крим, с. Мар'янівка, вул.. Леніна, 54, 97400, АР Крим , м. Євпаторія  пр-т Перемоги 17  ідентифікаційний номер 3068121876) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Юг Сімферополь» (95048, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 68  ідентифікаційний код 35173949, р/р 2600412965 (980) Банк КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в м. Сімферополь, МФО 324021) 15 948, 00 грн. заборгованості, 159,48 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.