Рішення

від 13.08.2009 по справі 28/186

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

28/186

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  28/186

13.08.09

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Авто –Альянс К», м. Київ

до          товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Вітал», м. Київ

про          стягнення 23 725,28 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання  Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Лозниця О.О. за дов. б/н від 17.04.2009

від відповідача: не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто –Альянс К»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Вітал»про стягнення 23 725,28 грн., в тому числі       22 889,47 грн. суми основного боргу та 835,81 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем його зобов'язань за Договором №14 від 01.07.2007 року щодо повної оплати вартості поставленого товару. Також за порушення виконання умов договору позивач, з посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 835,81 грн.

Під час розгляду справи до суду надійшла заява позивача від 29.07.2008 року про зменшення позовних вимог на суму основного боргу у розмірі 689,47 грн. в зв‘язку з його погашенням. При цьому позивачем збільшено вимоги щодо нарахування інфляційних втрат та зменшено щодо 3% річних. Згідно поданих уточнень, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 22 200 грн., втрати від інфляції у розмірі 4 887,65 грн., 3% річних у розмірі 793,65 грн., а також судові витрати, в тому числі витрати на послугу адвоката у розмірі 8 500 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 02.06.2009 року.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою заступника голови господарського суду м. Києва від 30.06.2009 року продовжено строк вирішення спору.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимог ухвали суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі.

Справа розглядається, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.08.2009 року оголошено рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

01.07.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Авто –Альянс К», Постачальник (надалі за текстом –, ТОВ «Авто Альянс К», позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Вітал», Замовник (надалі за текстом –ТОВ «Корпорація Вітал», відповідач) було укладено договір №14 (надалі по тексту Договор),  відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити, а відповідач зобов'язувався своєчасно прийняти товар та здійснювати його оплату.

Відповідно до п. 1.2 Договору, орієнтовна  сума договору складає 100 000,00 грн. у рік, яка може бути зменшена чи збільшена за згодою сторін.

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що замовник зобов'язаний оплатити поставку протягом 15 календарних днів з моменту отримання продукції.

На виконання умов договору, позивачем протягом жовтня 2007 року –травня 2008 року було поставлено відповідачу товар, що підтверджується наступними видатковими накладними:

№РН-0001968 від 09.10.2007 на суму 2 239,97 грн.

№РН-0001969 від 09.10.2007 на суму 991,56 грн.

№РН-0001979 від 10.10.2007 на суму 1050,00 грн.

№РН-0002065 від 22.10.2007 на суму 699,00 грн.

№РН-0002088 від 25.10.2007 на суму 810,00 грн.

№РН-0002121 від 30.10.2007 на суму 756,00 грн.

№РН-0002143 від 01.11.2007 на суму 1 824,00 грн.

№РН-0002154 від 02.11.2007 на суму 666,00 грн.

№РН-0002262 від 16.11.2007 на суму 360,00 грн.

№РН-0002305 від 20.11.2007 на суму 152,40 грн.

№РН-0002350 від 26.11.2007 на суму 150,00 грн.

№РН-00002467 від 07.12.2007 на суму 291,00 грн.

№РН-00002484 від 12.12.2007 на суму 683,14 грн.

№РН-00002527 від 17.12.2007 на суму 680,40 грн.

№РН-0000003 від 04.01.2008 на суму 48,00 грн.

№РН-0000013 від 04.01.2008 на суму 54,00 грн.

№РН-00001003 від 13.05.2008 на суму 11 793,98 грн.

Зазначені видаткові накладні оформлені у відповідності до вимог законодавства України, підписані сторонами та скріплені печатками позивача та відповідача.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач в повному обсязі за отриманий товар в установлені договором строки не розрахувався. В зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією (лист №11-05/08 від 23.05.2008) з вимогою погасити заборгованість за отриманий товар в розмірі 22 889,47 грн. Вказана претензія була отримана відповідачем 29.05.08 року.

Згідно наявних матеріалів відповідач на претензію не відповів, заборгованості не погасив. Наявність заборгованості в розмірі 22 889,47 грн.  підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками Актом звірки взаємних розрахунків станом на 15.05.2008  року.

Після порушення провадження по справі відповідач частково погасив суму боргу, а саме сплатив 04.07.2008 року - 389,47 грн., 16.07.2008 –150,00 грн., 08.07.2008 –150,00 грн.

Враховуючи викладені обставини, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 689,47 грн. підлягає припиненню з підстав зазначених п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів станом на день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем складає 22 200,00 грн., що підтверджується, зокрема підписаним сторонами актом звірки станом на 20.07.2009 року та довідкою позивача за підписом директора та скріпленою печаткою підприємства.

Основні  засади  господарювання  в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між  суб'єктами господарювання,  а  також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

 Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

  Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу  України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено вище, п.2.4 Договору визначено, що оплата товару здійснюється відповідачем протягом 15-ти календарних днів з моменту його поставки.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи та не спростовується поданими доказами.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов'язаний був оплатити поставлену продукцію в наступні строки:

- видаткові накладні №№РН-0001968,  РН-0001969 від 09.10.2007 до 24.10.2007

- видаткова накладна №РН-0001979 від 10.10.2007 до 25.10.2007

- видаткова накладна №РН-0002065 від 22.10.2007 до 06.11.2007

- видаткова накладна №РН-0002088 від 25.10.2007 до 09.11.2007

- видаткова накладна №РН-0002121 від 30.10.2007 до 14.11.2007

- видаткова накладна №РН-0002143 від 01.11.2007 до 16.11.2007

- видаткова накладна №РН-0002154 від 02.11.2007 до 17.11.2007

- видаткова накладна №РН-0002262 від 16.11.2007 до 01.12.2007

- видаткова накладна №РН-0002305 від 20.11.2007 до 05.12.2007

- видаткова накладна №РН-0002350 від 26.11.2007 до 11.12.2007

- видаткові накладні №№РН-0000003, РН-0000013 від 04.01.2008 до 19.01.2008

- видаткова накладна №РН-00002467 від 07.12.2007 до 22.12.2007

- видаткова накладна №РН-00002484 від 12.12.2007 29.12.2007

- видаткова накладна №РН-00002527 від 17.12.2007 до 01.01.2008, тобто протягом 15 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідач в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 22 200,00 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача:  інфляційні втрати підлягають стягненню в сумі 4 887,65 грн., а  3% річних в розмірі 793,65 грн.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування витрат на послуги адвоката встановлено наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Згідно з ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено матеріалами справи, позивач просить стягнути з відповідача в якості судових витрат по справі витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 8 500 грн. На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем додано Договір доручення від 17.04.2009 року №01/09 на вчинення певних юридичних дій, пов'язаних з розглядом справи в суді, укладений з фізичною особою –суб'єктом підприємницької діяльності Харет І.Л. Акти приймання передачі послуг від 23.03.2009 року та від 01.06.2009 року, а також надав суду докази оплати ним послуг пов'язаних з розглядом справи, зокрема, розрахунок вартості наданих послуг та квитанцію №1 від 17.04.2009 року на суму 8 500 грн., яка свідчить про фактичну оплату позивачем вартості юридичних послуг, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" -  витрати позивачів та відповідачів, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК, якщо такі витрати пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді.

Матеріали справи містять копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 2288, видане Харет І.Л., з якою саме позивачем і було укладено Договір доручення від 17.04.2009 року №01/09.

Пунктом 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Як встановлено матеріалами справи, позивач просить стягнути з відповідача в якості судових витрат по справі витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 8 500 грн.

Згідно Актів прийому-передачі виконаних робіт від 23.04.2009 року та від 01.06.2009 року, підписаними між позивачем та Харет І.Л., адвокатом надано позивачу п'ять усних консультацій на загальну суму 1 300 грн., складено позовну заяву -800 грн., підготовлено позовну заяву та подано до суду –400 грн., здійснено представництво інтересів в суді 6000 грн.

При цьому, позивачем суду не додано доказів на підтвердження обґрунтованості, доцільності та фактичного надання всіх передбачених актом послуг, зокрема не визначено які саме усні консультації надавались позивачу «з чинного законодавства України з приводу не виконання ТОВ «Корпорація Вітал»Договору  від 01.07.2007 року», про, що зазначено в акті від 01.06.2009 року при тому, що 22.04.2009 року позивачем вже була подана позовна заява до господарського суду м. Києва та відповідно спір між сторонами передано на вирішення суду. Крім того, не визначено чим саме відрізняються послуги адвоката по складанню позовної заяви від Довірителя до Господарського суду м. Києва (п. 2 Акту від 23.03.2009 року) та підготовці позовної від Довірителя до Господарського суду м. Києва (п. 3 Акту від 23.03.2009 року).

  Враховуючи зазначене та наявні в матеріалах справи документи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, а також, приймаючи до уваги ціну позову, розумну необхідність у здійсненні таких витрат, обсяг проробленої роботи суд вважає за доцільне обмежити розмір витрат на оплату послуг адвоката, що підлягають стягненню з відповідача до 3 500 грн.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач в судові засідання не з'явився, доказів, що спростовували б доводи позивача в повному обсязі не надав.

 Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Провадження по справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 689,47 грн. припинити.

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Вітал»(м. Київ, вул. Первомайського, 11, р/р 260000218400 в  АБ “Брокбізнесбанк” у м. Києві, МФО 300249, код ЄДРПОУ 32308205) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-Альянс К”” (04086, м. Київ, вул. Ольжича, 8, к.45, р/р 26009700328901  в Шевченківській філії АКБ “Київ”,  МФО 300799, код ЄДРПОУ 34485587) 22 200,00 грн. (двадцять дві тисячі двісті гривень) основного боргу, 793,65 грн. (сімсот дев'яносто три гривні шістдесят п'ять копійок) відсотків річних,  4 887,65 грн. (чотири тисячі вісімсот вісімдесят сім гривень шістдесят п‘ять копійок) інфляційних нарахувань, а також 285,7 грн. ( двісті вісімдесят п'ять гривень сімдесят  копійок) –державне мито та 118 грн. (сто вісмнадцять) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процессу, 3 500 (три тисячі п‘ятсот) грн. витрат на оплату адвокатських послуг.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

                     Суддя                                                                      О. С. Копитова