Рішення

від 05.08.2015 по справі 910/15364/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2015Справа №910/15364/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київградосервіс»

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 1 106 163,90 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київградосервіс» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1 106 163,90 грн. (з яких: 494 787,93 грн. - заборгованість за договором підряду на проведення ремонтно-будівельних робіт від 30.01.2012 р.; 16 920,69 грн. - 3 % річних; 145 086,93 грн. - пеня; 449 368,35 грн. - матеріальний збиток), у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором підряду на проведення ремонтно-будівельних робіт № 1 від 30.01.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 р. (суддя Гавриловська І.О.) за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/15364/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08.07.2015 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Наказом Голови Господарського суду міста Києва № 240-К від 02.07.2015 р. у зв'язку зі зміною прізвища, судді Гавриловській І.О. було змінено запис у трудовій книжці про прізвище на Андреїшина.

Представники сторін у судове засідання 08.07.2015 р. не з'явилися, вимог ухвали суду не виконали, про причини неявки не повідомили, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 08.07.2015 р. відкладено розгляд справи до 22.07.2015 р., у зв'язку з неявкою представників сторін у призначене судове засідання та не виконанням ними вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 22.07.2015 р. представник позивача надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Оригиналів документів, копії яких долучено до матеріалів справи суду не представив.

Представники відповідача у судове засідання 22.07.2015 р. не з'явилися, вимог ухвали суду не виконали, про причини неявки не повідомили, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, у зв'язку з неявкою представників відповідача у призначене судове засідання, невиконанням ними вимог ухвали суду та для витребування у позивача додаткових доказів у справі, керуючись п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, ухвалою від 22.07.2015 р. розгляд справи відклав на 05.08.2015 р. та зобов'язав сторін надати суду певні документи.

Представники сторін в судове засідання 05.08.2015 р. не з'явились, вимог ухвали суду від 22.07.2015 р. не виконали, про поважні причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/22599/14.

У судовому засіданні 05.08.2015. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київградосервіс» (надалі - пірядник) було укладено договір підряду на проведення ремонтно-будівельних робіт № 1 від 30.01.2012 р. (надалі - договір), відповідно до умов якого підрядник приймає на себе зобов'язання виконати доручені замовником ремонтно-будівельні роботи (надалі - роботи) приміщення замовника, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Чаадаєва, 2, у відповідності до проектної документації, кошторису та іншої, необхідної для виконання робіт, документації (надалі - технічної документації), планом і дизайн-проектом приміщення (надалі - план), які надаються замовником, своїми силами та засобами (інструментами, обладнанням, механізмами) із власного матеріалу.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з п. 2.1. договору, вартість робіт за даним договором визначається у відповідності до кошторису вартістю по кожному визначеному етапу робіт, узгодженому сторонами кошторису - додаток № 1 до даного договору, який є невід'ємною частиною данного договору.

Пунктом 2.5. договору встановлено, що оплата за виконання робіт за даним договором здійснюється у відповідності до календарного графіка фінансування - додаток № 2 до даного договору, який є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п. 2.6. договору, остаточний розрахунок за виконані роботи за даним договором здійснюється замовником протягом 10 банківських днів після повного виконання робіт, враховуючи усунення виявлених в процесі приймання недоліків, виконання додаткових робіт та підписання сторонами акта приймання-передачі за відрахуванням сум сплаченого авансу.

Оплата, передбачена даним договором, здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку на поточний рахунок підрядника, зазначений в розділі 12 «Адреса та реквізити сторін». (п. 2.7. договору).

Розділом 3 договору визначено строки виконання робіт замовником за договором.

Згідно з п. 7.5. договору, зобов'язання замовника щодо своєчасного розрахунку забезпечуються неустойкою у вигляді пені в розмірі 1 % від суми, яка підлягає сплаті, розрахованій за кожний день прострочення виконання зобов'язань.

У відповідності до п. 10.1. договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і затвердження кошторису замовником та припиняє свою дію у відповідності до календарного графіку виконання робіт, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань, передбачених договором.

В межах укладеного договору були складені та узгоджені кошториси та графік фінансування робіт, які є невід'ємними частинами договору. кошторис № 1 передбачав проведення робіт на загальну суму 557 370,28 грн. Загальна сума за кошторисом № 2 - 81 945,34 грн., а за кошторисом № 3 - 254 404,98 грн. Загальна сума, що підлягала сплаті за кошторисами складала - 893 720,26 грн.

Позивач у позовній заяві пояснив суду, що під час виконання робіт був змінений дизайн та обсяг робіт, що призвело до збільшення суми винагороди на 14 406,38 грн. 22.02.2012 р. позивач підготував оновлений кошторис на зазначену суму, однак відповідач відмовився від його підписання.

За графіком фінансування робіт відповідач повинен сплатити авансовий платіж у розмірі 94 000,00 грн., однак сплатив тільки 40 000,00 грн. При цьому, за усною домовленістю сторін підрядник розпочав ремонтно-будівельні роботи, відстрочивши сплату боргу до наступного платежу.

За результатами виконаних робіт позивач підготував, а відповідач частково підписав акти виконаних робіт за договором підряду на загальну суму 1 092 964,26 грн. При цьому, відповідач оплатив тільки частину робіт на суму 730 520,00 грн., у зв'язку з чим, на думку позивача, в нього виникла заборгованість за договором підряду в сумі 362 444,26 грн.

Крім того, позивач пояснив, що з метою належного виконання ним своїх зобов'язань за договором підряду та у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем виконаних робіт, позивач вимушений був укласти з ПАТ «ПроКредит Банк» договір овердрафту № 105.43450/FW105/360 від 21.12.2012 р. на суму 250 000,00 грн. та договір № 115.4524/FW105.630 від 13.03.2015 р. на суму 500 000,00 грн. На даний час, у зв'язку з простроченням оплат відповідачем за виконані підрядні роботи за договором підряду, позивач не мав можливості погасити заборгованість за зазначеним договорами овердрафту, що призвело до виникнення у нього заборгованості в розмірі 450 000,00 грн. Позивав вважає, що протиправні дії відповідача призвели до прямих збитків позивача.

За таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «Київградосервіс» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1 106 163,90 грн. (з яких: 494 787,93 грн. - заборгованість за договором підряду на проведення ремонтно-будівельних робіт від 30.01.2012 р.; 16 920,69 грн. - 3 % річних; 145 086,93 грн. - пеня; 449 368,35 грн. - матеріальний збиток), у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором підряду на проведення ремонтно-будівельних робіт № 1 від 30.01.2012 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих суду доказів вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Київградосервіс» довело виконання взятих на себе зобов'язань на підставі актів виконаних робіт за договором підряду на проведення ремонтно-будівельних робіт № 1 від 30.01.2012 р. лише на суму 300 640,24 грн., оскільки підписано та скріплено печатками сторін тільки три акти, зокрема: акт № 1 за березень 2012 р. на суму 170 857,64 грн., № 2 за березень 2012 р. на суму 24 177,66 грн. та акт № 3 за березень 2012 р. на суму 105 604,94 грн.

Решта актів виконаних робіт, які позивач надав суду в якості підтвердження виконаних робіт за спірним договором підряду, не підписані замовником, у зв'язку з чим не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів у підтвердження виконаних підрядних робіт за даним договором.

За твердженнями позивача, відповідач сплатив на виконання умов договору підряду на проведення ремонтно-будівельних робіт № 1 від 30.01.2012 р. загальну суму грошових коштів у розмірі 730 520,00 грн., однак у підтвердження зазначеного не надав суду належних доказів - банківських виписок про рух коштів між контрагентами, платіжних доручень тощо.

У відповідності до додатку № 2 до договору підряду на проведення ремонтно-будівельних робіт № 1 від 30.01.2012 р., яким сторони затвердили календарний графік фінансування робіт, замовник мав сплатити 30.12.2012 р. аванс, % кошторисної документації у розмірі 94 000,00 грн., що становить 30 % від вартості матеріалів за кошторисною документацією; 08.02.2012 р. аванс, % кошторисної документації у розмірі 142 000,00 грн., що становить 30 % від вартості матеріалів, 20 % від вартості робіт за кошторисною документацією; 17.02.2012 р. аванс, % кошторисної документації у розмірі 118 000,00 грн., що становить 30 % від вартості матеріалів, 10 % від вартості робіт за кошторисною документацією; 24.02.2012 р. аванс, % кошторисної документації в розмірі 79 000,00 грн., що становить 10 % від вартості матеріалів, 20 % вартості робіт за кошторисною документацією; 26.03.2012 р. повинен здійснюватися розрахунок за виконані роботи відповідно до актів виконаних робіт.

Таким чином, в якості авансового платежу відповідач повинен був сплатити загальну суму в розмірі 433 000,00 грн.

Оскільки, за твердженнями позивача, загальна сума сплачених відповідачем грошових коштів на виконання умов договору підряду становить 730 520,00 грн., то без суми авансових платежів сума, сплачена за актами виконаних робіт, становить 297 520,00 грн.

Доля авансових платежів на сьогоднішній день не може бути вирішена, оскільки в силу п. п. 2.6. договору, остаточний розрахунок за виконані роботи за даним договором здійснюється замовником протягом 10 банківських днів після повного виконання робіт , враховуючи усунення виявлених в процесі приймання недоліків, виконання додаткових робіт та підписання сторонами акта приймання-передачі за відрахуванням сум сплаченого авансу . При цьому, доказів завершення будівельних робіт за спірним договором позивачем не надано суду.

За таких обставин, сума недоплати за актами виконаних робіт за договором підряду на проведення ремонтно-будівельних робіт № 1 від 30.01.2012 р. № 1 за березень 2012 р. № 2 за березень 2012 р., № 3 за березень 2012 р. становить 3 120,24 грн.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 3 120,24 грн. заборгованості договором підряду на проведення ремонтно-будівельних робіт № 1 від 30.01.2012 р., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київградосервіс» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3 120,24 грн. заборгованості за договором підряду на проведення ремонтно-будівельних робіт № 1 від 30.01.2012 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ТОВ «Київградосервіс» просить суд стягнути з відповідача 16 920,69 грн. трьох відсотків річних за період з 22.10.2013 р. до 15.06.2015 р. та 132 343,19 грн. інфляційних нарахувань, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання за договором підряду на проведення ремонтно-будівельних робіт № 1 від 30.01.2012 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Оскільки позивач не надав суду обґрунтованого детального розрахунку позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, належних доказів сплати відповідачем грошових коштів на виконання умов спірного договору підряду, невірно визначив розмір основної заборгованості відповідача, то господарський суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування позивачем інфляційних витрат та трьох відсотків річних, у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором підряду на проведення ремонтно-будівельних робіт № 1 від 30.01.2012 р.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд відмовляє в задоволенні вимог ТОВ «Київградосервіс» в частині стягнення з відповідача 16 920,69 грн. трьох відсотків річних за період з 22.10.2013 р. до 15.06.2015 р. та 132 343,19 грн. інфляційних нарахувань, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання за договором підряду на проведення ремонтно-будівельних робіт № 1 від 30.01.2012 р.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 145 086,93 грн. пені у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання за договором підряду на проведення ремонтно-будівельних робіт № 1 від 30.01.2012 р.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 7.5. договору, зобов'язання замовника щодо своєчасного розрахунку забезпечуються неустойкою у вигляді пені в розмірі 1 % від суми, яка підлягає сплаті, розрахованій за кожний день прострочення виконання зобов'язань.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки позивач не надав суду обґрунтованого детального розрахунку позовних вимог в частині стягнення пені, належних доказів сплати відповідачем грошових коштів на виконання умов спірного договору підряду, невірно визначив розмір основної заборгованості відповідача, то господарський суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування позивачем розміру пені, у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором підряду на проведення ремонтно-будівельних робіт № 1 від 30.01.2012 р.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд відмовляє в задоволенні вимог ТОВ «Київградосервіс» в частині стягнення з відповідача 145 086,93 грн.пені, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання за договором підряду на проведення ремонтно-будівельних робіт № 1 від 30.01.2012 р.

ТОВ «Київградосервіс» просить також суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 449 368,35 грн. збитків, так як позивач з метою належного виконання своїх зобов'язань за договором підряду та у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем виконаних робіт, вимушений був укласти з ПАТ «ПроКредит Банк» договір овердрафту № 105.43450/FW105/360 від 21.12.2012 р. на суму 250 000,00 грн. та договір № 115.4524/FW105.630 від 13.03.2015 р. на суму 500 000,00 грн.

З позовної заяви випливає, що у зв'язку з простроченням оплат відповідачем за виконані підрядні роботи за договором підряду, позивач не мав можливості погасити заборгованість за зазначеним договорами овердрафту, що призвело до виникнення у нього заборгованості в розмірі 450 000,00 грн. Позивав вважає, що протиправні дії відповідача призвели до прямих збитків позивача.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 623 та ст. 22 Цивільного кодексу України, відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між цим порушенням та збитками має бути причинний зв'язок, тільки за наявності останнього збитки підлягають відшкодуванню.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань -причиною.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Оскільки ТОВ «Київградосервіс» не надало суду жодних доказів у підтвердження умов покладення відповідальності на ФОП ОСОБА_1 за заподіяння збитків у розмірі 449 368,35 грн., не обґрунтовано причинно-наслідкового зв'язку, то у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення даної позовної вимоги.

ТОВ «Київградосервіс» просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 35 % від загальної ціни позову, що становить 387 157,19 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті зазначеної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною , якій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія зазначеного Закону України поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наведено в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

За надання адвокатських послуг, передбачено сплату авансу (ст. 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол № 6).

Пунктом 10 Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02 5/78 від 04.03.1998 р. зі змінами та доповненнями встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, а саме угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

У даному випадку позивачем надано суду лише договір про надання адвокатських (юридичних) послуг від 28.05.2015 р., укладений між адвокатом Герасимовою Т.І. та ТОВ «Київградосервіс».

Слід відзначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Верховний Суд України в постанові від 01.10.2002 у справі № 30/63 чітко зазначив, що в контексті статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Оцінивши надані позивачем документи в їх сукупності, оскільки позивач не надав суду доказів сплати адвокату за послуги, то суд дійшов висновку про необгрунтованість вимог позивача про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в порядку, передбаченому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим в задоволенні цієї вимоги відмовляє.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київградосервіс» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03148, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київградосервіс» (08290, Київська область, смт. Гостомель, вулиця Леніна, 141-В, код ЄДРПОУ 34357689) 3 120 (три тисячі сто двадцять) грн. 24 коп. заборгованості та 62 (шістдесят дві) грн. 40 коп. витрат на сплату судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 10.08.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина