Рішення

від 23.06.2009 по справі 2179-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2179-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

23.06.2009Справа №2-27/2179-2009

За позовом –     Виробничого комерційного підприємства "Трансшина", м. Сімферополь, пр. Перемоги, 211а

До відповідача - Приватного підприємства "МП Адоніс", м. Сімферополь, пер. Елеваторний, 10а

Про стягнення  101 638,73 грн.

Суддя Н.В.Воронцова

При секретарі Пономаренко Н. О.  

                                представники:

Від позивача –    Гиталов, дор. у справі.        

Від відповідача –     Іззетова, дор. у справі.       

Сутність спору:  

Позивач  звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача, та  просить суд стягнути суму боргу по договору купівлі – продажу від 20.09.08р. у розмірі 85287,00 грн., пеню у розмірі 6953,81 грн., штраф у розмірі 8528,70 грн., а також 869,22 грн. згідно до ст.. 625 ЦК України, також просить стягнути судові витрати.                      

Позивач позов підтримав у повному обсязі. Надав довідку про наявність заборгованості за відповідачем.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те,  що позовні вимоги не визнає в частині стягнення пені у розмірі 6953,81 грн. на підставі п. 3 Закону України «Про відповідальність   за несвоєчасне виконання грошових забовязань», але, оскільки, сторонами у договорі купівлі – продажу від 20.09.2008 р. не передбачена відповідальність у вигляді пені та не встановлені її  розміри, то пеня стягненню не підлягає.

Також відповідач повідомив про те,  що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 06.04.2009 р. по справі №2-3426/09 за позовом ЗАТ КБ «Приватбанк» до ПП «МП Адоніс» про стягнення 1025345,51 грн., були вжиті заходи для забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все майно і на грошові кошти, що знаходяться в установах банків та належать відповідачу. В зв'язку з вказаним відповідач повідомив, що на даний час його  розрахункові рахунки залишаються арештованими і рух коштів по ним можно бути здійснювати тільки після  розгляду скарги в касаційної інстанції.

В зв'язку з  вказаним, представник відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання про надання відстрочки виконання рішення по даній справі.

Суд дійшов висновку відмовити у задоволенні вказаного клопотання, оскільки відповідачем не представлено доказів наявності обставин, що можуть ускладнити виконання рішення по справі або зроблять його виконання  неможливим.  

Також відповідач у вказаному відзиві просить суд відкласти розгляд справи.

Суд дійшов висновку відмовити у задоволенні  вказаного клопотання, оскільки відповідачем не надано ніякого обґрунтування необхідності відкладення розгляду справи,  а у суду зібрано достатньо доказів для вирішення справи по суті, не вікладаючи її.   

Справа слуханням відкладалася в порядку ст.. 77 ГПК України.   

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін,   суд  

встановив:

Відповідно до ч. 4  ст. 203 Цивільного кодексу  України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст.. 626 ЦК України договором   є   домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір  є  двостороннім,  якщо  правами  та   обов'язками наділені обидві сторони договору.

20.09.2008 р.  між позивачем по справі ( Продавець ) і відповідачем ( Покупець ) було укладено договір б/н купівлі -  продажу.    

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору продавець забовязався поставити і передати у власність покупця товар,  а покупець забовязався прийняти товар і сплатити його на умовах даного договору.

Найменування товару – автошини і обідні ленти.

Відповідно до п. 1.4   вказаного договору документи на товар, які продавець повинен передати покупцю: рахунок – фактура, витратна накладна, податкова накладна.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору загальна кількість товару: відповідно до рахунку – фактури та витратної накладної на загальну суму 85287,00 грн.  

У виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу товар -  шини та обідні ленти  на суму 85287,00 грн., що підтверджується витратною накладною №ТР – 0001236 від 01.10.2008 р., що була підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена відповідними печатками, а також податковою накладною від 01.10.2008 р. №0000003, підписану представником позивача.

Відповідно до п. 6.1 вищевказаного договору остаточний строк оплати товару складає 14 календарних днів з  моменту отримання товару і виписки витратної накладної.   

Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК  України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами по справі не було представлено доказів того, що вищевказана  заборгованість сплачена відповідачем. Вказана сума не заперечується і самим відповідачем.     

Таким чином, розмір основного боргу, що значиться за відповідачем  складає 85287,00 грн.

Відповідно до ст.. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання забовязання  у розмірі 6953,81 грн.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Як вбачається з вказаної норми, пеня застосовується на випадок прострочення виконання забовязання, тобто вона  необхідна для забезпечення лише своєчасного виконання забовязання боржника. Пеня є тривалою неустойкою,  яка стягується за кожен наступний період прострочки невиконаного у строк ( визначений строк ) забовязання, при цьому, саме грошового.    

Відповідно до преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. №543/96-ВР ( за наступними змінами і доповненнями ) цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками  та  одержувачами  грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання    грошових    зобов'язань.    Суб'єктами     зазначених правовідносин  є  підприємства,  установи та організації незалежно від форм власності та господарювання,  а  також  фізичні  особи  - суб'єкти   підприємницької   діяльності.   Дія   цього  Закону  не поширюється на порядок нарахування та  сплати  пені,  штрафних  та фінансових  санкцій  за  несвоєчасну сплату податків,  податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і  позабюджетних фондів,  передбачених  чинним  законодавством  України, а також на відносини,   що  стосуються  відповідальності  суб'єктів  переказу грошей  через  платіжні системи.

Відповідно до ст.. 1 вказаного Закону платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.. 3 вказаного Закону розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2  Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових забовязань» з   дати    набрання   чинності   Законом   України   "Про відповідальність за  несвоєчасне  виконання  грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ),  тобто з 14 січня 1997 року,  розмір пені  за  прострочку  платежу  повинен  встановлюватися  за згодою сторін,  тобто  в  договорі  (стаття  1  Закону).

Відповідно до п. 2.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових забовязань» якщо  сторони  у  відповідному  договорі  не  встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань»,  пеня  стягненню не підлягає,  за винятком випадків,  коли розмір пені встановлений  чинними  актами  законодавства.  

Суд,  дослідивши договір купівлі -  продажу від 20.09.2008 р., встановив, що в ньому, а саме в розділі 10 «Відповідальність сторін» сторони не передбачили такого виду відповідальності, як  стягнення пені за неналежне виконання грошового забовязання, а відповідно і  не встановили її  розмір.

При таких обставинах, суд дійшов висновку у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 6953,81 грн. у позові відмовити.  

Відповідно до п. 10.2 договору   купівлі -  продажу від 20.09.2008 р. при порушення покупцем порядку розрахунків, він повинен сплатити штрафу розмірі 10% від суми простроченого платежу.  

З урахуванням вказаного, розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача складає 8528,70 грн.

Відповідно до ст.. 625 ЦК України боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.  Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Таким чином,  розмір  розмірі 3% річних склав 869,22 грн.

Відповідно до ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази    подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.

При таких обставинах справи,  позовні вимоги підлягають  задоволенню частково.

У відповідності до ст.. 49 ГПК України судові витрати покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

У задоволенні клопотання відповідача  про надання відстрочки виконання рішення по даній справі суд вважає за необхідне відмовити, оскільки  відповідачем не представлено доказів наявності обставин, що можуть ускладнити виконання рішення по справі або зроблять його виконання  неможливим.  

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.              Позов задовольнити частково.

     2.   Стягнути з приватного підприємства "МП Адоніс", м. Сімферополь, пер. Елеваторний, 10а, ( р/р 2600839406861 в Діамант банк, м. Київ, МФО 320854, ЄДРПОУ 23894543 )  на користь виробничого комерційного підприємства "Трансшина", м. Сімферополь, пр. Перемоги, 211а, ( р/р 260059800312 в КФ  ВАТ ВТБ Банк, м. Сімферополь, МФО 384618, ЄДРПОУ 23204082 )     заборгованість за поставлений товар у розмірі 85287,00 грн., 3% річних у розмірі 869,22 грн. і штраф у розмірі 8528,70 грн., а всього 94684,92 грн.

     3.   Стягнути з приватного підприємства "МП Адоніс", м. Сімферополь, пер. Елеваторний, 10а, ( р/р 2600839406861 в Діамант банк, м. Київ, МФО 320854, ЄДРПОУ 23894543 )  на користь виробничого комерційного підприємства "Трансшина", м. Сімферополь, пр. Перемоги, 211а, ( р/р 260059800312 в КФ  ВАТ ВТБ Банк, м. Сімферополь, МФО 384618, ЄДРПОУ 23204082 ) судові витрати по сплаті держмита у сумі 947,41 грн., а також витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу  у сумі 109,92 грн.

      4. В частині стягнення пені у розмірі 6953,81 грн. у позові відмовити.  

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.