Рішення

від 16.06.2009 по справі 2254-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2254-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

16.06.2009Справа №2-24/2254-2009

16 червня 2009 року                         м. Сімферополь                      Справа № 2-24/2254-2009

За позовом Кримського республіканського сільськогосподарського підприємства "Озеленитель" (95000, АР Крим,  м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 41/1, ідентифікаційний код 05450506)

до  відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю  "Пріоритет" ( 98640, АР Крим,  смт. Гурзуф, м. Ялта, вул.  Будівельників,3, ідентифікаційний код 32169835)

про стягнення  136 759,92 грн.  

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача –  не з'явився

Від відповідача – не з'явився.

 Обставини справи: Позивач - Кримське республіканське сільськогосподарське підприємство  "Озеленитель" звернувся до Господарського суду АР Крим  з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю  "Пріоритет" про  стягнення з відповідача на користь Кримського республіканського сільськогосподарського підприємства "Озеленитель" заборгованості за виконані роботи у розмірі 116546,69 грн., індексації у розмірі 9474,94 грн., три проценти річних у розмірі 1159,10 грн., пені у розмірі 9579,19 грн.

Крім того, позивач просить  стягнути з відповідача  судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що   у порушення умов  Договору підряду № 09/07/08 від 09.07.2008р., відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю  "Пріоритет"  зокрема повинно було  сплатити  підряднику аванс у розмірі  70 % від  ціни Договору  шляхом  перерахування  грошових коштів на розрахунковий рахунок Кримського республіканського сільськогосподарського підприємства "Озеленитель", відповідачем станом на 16 квітня 2009 року заборгованість  за виконані  позивачем роботи у розмірі 116 546,69 грн. не сплачена, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду. У позовній заяві позивач зазначає, що  ціна Договору  відповідно до кошторису склала 416 630,00 грн., у виконання умов договору відповідач перерахував позивачеві аванс у розмірі 291 641,00 грн. Позивач крім того, зазначає, що  за період  вересень-листопад  2008р. сторонами було підписано  два акти виконаних робіт на загальну суму 408317,49 грн. З урахуванням  внесеного  авансу  заборгованість відповідача за виконані позивачем роботи склала 116 546,69 грн. Таким чином, станом на 14 квітня 2009 року відповідач не  сплатив виконані у  листопаді 2008 року роботи на суму 116546,69 грн. Крім того, позивачем на суму заборгованості  нараховані  пеня та три проценти річних.

У судовому засіданні представником позивача було надане клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 116546,69 грн. основного боргу, 9119,38 грн. індексу інфляції, 1139,92 грн. – 3 % річних, 4027,63 грн. – пені. Уточнення вимог полягають у зміні періоду нарахування індексу інфляції, 3 % річних та пені. Так позивачем визначений період прострочення сплати відповідачем вартості виконаних робіт з дати отримання відповідачем вимоги позивача про сплату боргу.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд вважає за можливе заяву задовольнити та прийняти до розгляду зменшені позовні вимоги.

Крім того,15.06.2009 р. до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності свого представника.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, вимоги суду не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника  позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

09.07.2008 р. між Кримським республіканським сільськогосподарським підприємством "Озеленитель" (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю  "Пріоритет" (Замовник) був укладений договір підряду № 09/07/08 (а.с. 13-19).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Підрядник зобов'язується за дорученням Замовника виконувати та здавати йому у встановлений Договором строк виконані роботи по пристрою полівочного водопроводу та озелененню території, площею озеленення 2950,0 м.кв. за адресою: смт. Гурзуф, вул. Стоителей, 3 (далі – Об'єкт), а Замовник зобов'язується у порядку та у строки, встановлені положенням Договору, передати підряднику Фронт робіт, прийняти від Підрядника виконані роботи та сплатити їх вартість.

Загальна сума договору складає 416630,00 грн., у т.ч. ПДВ (п. 4.1 Договору). Вказана договірна ціна за своєю правовою природою є динамічною та може уточнюватися по взаємній згоді сторін, у випадках збільшення об'ємів робіт з дійсного договору (п.4.2 Договору).

Підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 30 календарних днів, але не раніше ніж через 10 днів з дня отримання авансу узгодженого Сторонами в п. 17.1 дійсного договору та надання фронту робіт (п. 6.1 Договору).

Здавання – приймання робіт оформлюється Актом виконаних робіт, оформлених відповідно ДБН, який надається підрядником кожного місяця у строк не пізніше 20-го числа звітного місця (п. 16.1 Договору).

Замовник протягом 5 робочих днів з моменту отримання від підрядника Акту перевіряє реальність Акту та підтверджує у випадку відповідності його фактично виконаним об'ємам та якості робіт, про що письмово повідомляє Підрядника (п. 16.2 Договору).

Відповідно до п. 17.1 Договору, протягом 5 банківських днів, з дня підписання Сторонами Договору, Замовник сплачує Підряднику передоплату у розмірі 70 % від суми договору, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Підрядника.

Сума авансового платежу враховується Замовником при сплаті прийнятих  з дійсного договору Робіт (п. 17.2 Договору).

Крім того, пунктами 7.2.2, 17.3 Договору сторони погодили, що Замовник зобов'язується прийняти у встановленому порядку та сплатити виконані Роботи. Розрахунки здійснюються на підставі підписаного Сторонами Акту виконаних робіт, складених за формою КБ-2в, та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

Дійсний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по Договору (п. 24.1 Договору).

На виконання умов договору, зокрема п. 17.1 договору, відповідачем протягом червня 2008 р. по вересень 2008 р. було перераховано 291641,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (а.с.20-23).

В свою чергу позивачем виконано робіт на загальну суму 408317,49 грн., що підтверджується підписаними та погодженими сторонами договору Актами приймання виконаних підрядних робіт № 1 за вересень 2008 року та № 2 за листопад 2008 р. (а.с.25-27,29).

Проте, відповідач не виконав свої обов'язки за договором щодо оплати виконаних позивачем робіт за Актами приймання виконаних підрядних робіт, в результаті чого за ним склалася заборгованість  за виконані роботи у розмірі із урахуванням суми сплаченого відповідачем авансу 116546,69 грн., що і послужило підставою для звернення Кримського республіканського сільськогосподарського підприємства "Озеленитель" із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

 Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось, сторони у договорі підряду передбачили, що Замовник зобов'язується прийняти у встановленому порядку та сплатити виконані Роботи. Розрахунки здійснюються на підставі підписаного Сторонами Акту виконаних робіт, складених за формою КБ-2в, та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) (п. п. 7.2.2, 17.3 Договору).

Оскільки умовами договору не визначено кінцевої дати розрахунків за виконані роботи, суд не може прийняти посилання позивача на п. 17.3 договору щодо проведення розрахунків.

За такими обставинами слід застосовувати ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, яка передбачає, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Така вимога була направлена позивачем на адресу відповідача 18.02.2009 р. за вих. № 22, яка була отримана останнім 18.02.2009 р., про свідчить відмітка відповідача про отримання зазначеного листа (а.с. 57).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно до пункту 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Сторонами були підписані відповідні акти здачі-приймання виконаних робіт без будь-яких заперечень.

Відповідачем не було надано доказів виконання свого зобов'язання щодо сплати виконаних підрядних робіт, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Отже, матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що позивачем виконано своє зобов'язання за договором підряду,  здійснені роботи на загальну суму  408317,49 грн., що підтверджено підписаним сторонами актами здачі-приймання виконаних підрядних робіт, проте відповідачем сплачені лише частково. У зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 116546,69 грн. заборгованості підлягають замовленню.

Крім того, позивач  відповідно до заяви про уточнення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача 4027,63 грн. інфляційних втрат за період з 18.02.2009 р. по 31.05.2009 р. та 1139,92 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання за період  18.02.2009 р. по 16.06.2009 р., тобто з дати отримання відповідачем вимоги про сплату заборгованості.  

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, сума інфляційних витрат та 3 % річних повинна бути перерахована.

Так, період для нарахування індексу інфляції на 3 % річних за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання повинен бути зменшений з огляду на наступне.

Судом встановлено, що вимога про оплату заборгованості була направлена позивачем на адресу відповідача 18.02.2009 р. за вих. № 22, та була отримана останнім 18.02.2009 р. Отже, на підставі частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, остаточний термін виконання зобов'язання відповідачем слід вважати останній день спливу семиденного строку з дня отримання відповідачем вимоги про сплачу боргу, тобто 25.02.2009 р.

Таким чином період для нарахування індексу інфляції має становити з 26.02.2009 р. по 31.05.2009 р.

Крім того, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня (Лист Верховного суду України від  03.04.97 г. N 62-97р  «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»).

Отже період нарахування індексу інфляції становить з березня 2009 р по травень 2009 р., та обчислюється наступним чином:

116546,69 грн. (сума заборгованості у вказаний період) * 101,4 % * 100,9% * 100,5%  (величини індексу інфляції  за березня 2009 р по травень 2009 р.) – 116546,69 грн. = 3291,47 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача сума  індексу інфляції у розмірі 3291,47 грн.

В частині стягнення 736,16 грн. індексу інфляції у позові відмовлено.

Період для нарахування 3 % річних також має становити з 26.02.2009 р. по 16.06.2009 р.   та обчислюється наступним чином:

116546,69 грн. (сума заборгованості у вказаний період) * 3% *  111 дн. (кількість днів прострочення виконання зобов'язання)/365= 1063,29 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача сума  3 % річних  у розмірі 1063,29 грн.

Щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 76,63 грн., суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до п. 20.1 Договору, за порушення умов, передбачених даним договором, Сторони сплачують неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період, за який стягується пені, від вартості виконаних робіт за кожний день прострочення.

На підставі зазначеного положення договору, згідно заяви про уточнення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 9119,38 грн. пені., нарахованої у період з 18.02.2009 р. по 16.06.2009 р.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, період нарахування пені має становити з 26.02.2009 р. по 16.06.2009 р. та розраховуватися наступним чином:

З 26.02.2009 р. по 14.06.2009 р.:

116546,69 грн. (сума заборгованості у вказаний період) * 24% (подвійна облікова ставка НБУ за вказаний період) *  109 дн. (кількість днів прострочення виконання зобов'язання)/365= 8353,04 грн.

З 15.06.2009 р. по 16.06.2009 р.:

116546,69 грн. (сума заборгованості у вказаний період) * 22% (подвійна облікова ставка НБУ за вказаний період) *  2 дн. (кількість днів прострочення виконання зобов'язання)/365= 140,49 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача сума  пені  у розмірі 8493,53 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 625,85 грн., суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Згідно ст. 8 декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» від  21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

У зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог позивачем, які прийняті судом, державне мито у розмірі 59,26 грн., зайве сплачена позивачем платіжним дорученням № 136 від 15.04.2009 р., підлягає поверненню на користь Кримського республіканського сільськогосподарського підприємства "Озеленитель".

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  22.06.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Пріоритет" ( 98640, АР Крим,  смт. Гурзуф, м. Ялта, вул.  Будівельників,3, ідентифікаційний код 32169835) на користь Кримського республіканського сільськогосподарського підприємства "Озеленитель" (95000, АР Крим,  м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 41/1, ідентифікаційний код 05450506) 116546,69 грн. заборгованості, 3291,47 грн. індексу інфляції, 1063,29 грн. 3 % річних, 8493,53 грн. пені, 1293,95 грн. державного мита та 116,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 736,16 грн. індексу інфляції, 76,63 грн. 3 % річних, 625,85 грн. пені у задоволенні позову відмовити.

4.          Повернути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002; Одержувач – Державний бюджет м. Сімферополя; Код платежу – 22090200 ; ЄДРПОУ – 34740405; Банк – ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь; МФО 824026)  на користь Кримського республіканського сільськогосподарського підприємства "Озеленитель" (95000, АР Крим,  м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 41/1, ідентифікаційний код 05450506)  59,26 грн. зайве сплаченого державного мита платіжним дорученням  № 136 від 15.04.2009 р.

     Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.