Рішення

від 30.07.2009 по справі 28/187

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

28/187

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  28/187

30.07.09

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю “Баядера - Імпорт”, м. Київ

до          закритого акціонерного товариства  „Мінський”, м. Київ

про          стягнення 30 334,22 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання  Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача:  Дзюба Г.Є., предст. за дов. №2 від 02.01.2009 року

від відповідача:  не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Баядера-Імпорт”  звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до закритого акціонерного товариства „Мінський”  про стягнення 30 334,22  грн.

          Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого товару в повному обсязі. Позивач зазначає, Що протягом січня 2007 року –вересня 2008 року ним було поставлено відповідачеві товару на загальну суму  119 977,82 грн., а відповідач сплатив лише 88 445,93 грн., що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 27 187,96 грн. Крім того позивач зазначає, що звертався до відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості, однак відповідач на  вимогу не відповів, коштів не сплатив. За порушення грошового зобов'язання позивач, з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 406,7 грн. та втрати від інфляції в розмірі 2 739,56 грн.

В подальшому позивач подав уточнення позовних вимог в яких зменшив заявлену до стягнення суму відсотків річних та просить стягнути її з відповідача в розмірі 406,16 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 02.06.2009 року.

Розгляд справи відкладався.

          Також, з метою забезпечення позову, позивач просив накласти арешт на розрахунковий рахунок відповідача.

          Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Згідно п.1.1 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 „Про деякі питання практики застосування забезпечення позову” заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

          Суд відмовив позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.

Ухвалою Заступника Голови господарського суду м. Києва від 25.06.2009 року продовжено строк розгляду справи.

          В судові засідання, зокрема засідання призначене на 30.07.2009 року представники відповідача не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

        Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

        Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 28/187 від 09.07.2009 року направлено сторонам за адресами їх реєстрації, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвали суду та реєстром вихідної кореспонденції сектору 28 від 14.07.2009 року.

       Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином.

   Причини неявки представника відповідача в судове засідання 30.07.2009 року суду не відомі.

   Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 30.07.2009 року від останніх до суду не надходило.

    При цьому, суд враховує, що в зв'язку з неявкою представників відповідача в судове засідання розгляд справи неодноразово відкладався.

    За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про його дату представників відповідача.

      В судовому засіданні 30.07.2009 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

Протягом січня 2007 року –вересня 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю „Баядера-Імпорт”(надалі по тексту ТОВ „Баядера-Імпорт”, позивач) здійснювалась поставка товару закритому акціонерному товариству „Мінський” (надалі по тексту ЗАТ „Мінський”, відповідач). Як убачається з матеріалів справи, всього протягом зазначеного періоду позивачем було поставлено товару (алкогольних напоїв) на загальну суму 119 977,82 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних наявних в матеріалах справи. Зазначені накладні оформлені належним чином та містять підписи уповноважених осіб сторін та скріплені печаткою позивача та штампом відповідача.

Згідно виписок з банківського рахунку позивача відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався та сплатив лише 88 445,93 грн.  

Крім того, відповідачем було повернуто позивачеві нереалізований товар на загальну суму 4 343,93 грн., що підтверджується накладними на повернення товару (копії в матеріалах справи).

          10.09.2008 року позивач звернувся до відповідача з претензією від 04.09.2008 року в який просив протягом 5-ти банківських днів погасити існуючу заборгованість.

          Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованості не погасив.

          Згідно наявних в матеріалах справи доказів станом на день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем складає  27 187,96 грн., що підтверджується довідкою за підписом генерального директора та головного бухгалтера позивача.

 Основні  засади  господарювання  в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між  суб'єктами господарювання,  а  також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

 Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

  Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу  України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем 10.09.2008 року була направлена на адресу відповідача претензія про погашення заборгованості, однак відповідач у встановлені строки в повному обсязі не розрахувався.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 27 187,96 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

 Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

 Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

           Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних у розмірі 406,16 грн. та втрат від інфляції в розмірі 2 739,56 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

 Відповідач наведених позивачем обставин в повному обсязі не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

   На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд –

В И Р І Ш И В :

         Позов задовольнити.

         Стягнути з закритого акціонерного товариства „Мінський” (04201, м. Київ, Шосе мінське, 4, р/р  26006001308967 в ЗАТ „ОТП Банк”, МФО 300528, код ЄДРПОУ 23493904 або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Баядера-Імпорт” (02160, м. Київ, вул. Регенерат орська, 4, р/р 26006001302918 в ЗАТ „ОТП Банк”, МФО 300528, код ЄДРПОУ 32155618) 30 333, 68 грн. (тридцять тисяч триста тридцять три гривні  шістдесят вісім копійок), з яких 27 187,96 грн. (двадцять сім тисяч сто вісімдесят сім гривень дев'яносто шість копійок)–основного боргу, 406,16 грн. (чотириста шість гривень шістнадцять копійок) три відсотки річних, 2 739, 56 грн. (дві тисячі сімсот тридцять дев'ять гривень п'ятдесят шість копійок) втрат від інфляції, а також 303, 34 грн. ( триста три гривні тридцять чотири копійки) –державне мито та 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

                     Суддя                                                                      О. С. Копитова