Рішення

від 08.09.2009 по справі 12/649

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/649

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "08" вересня 2009 р.                                                     Справа № 12/649

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Сікорської Н.А.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Слівінський О.В. - довіреність №1 від 18.05.09р.

    Орел М.В,- дов. № 02 від 07.07.09р.

від відповідача не з'явився.

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" (м.Житомир)  

до Приватного підприємства "Житомир-Бетон" (м. Житомир)

про стягнення 219161,51 грн.

У відповідності до ч.4 ст. 69 ГПК України, спір вирішується у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 цієї статті.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 219161,51 грн., з яких: 206916,54 - основний борг, 12245,00 - пеня за прострочення оплати товару.

Згідно заяви про зміну предмету позову від 21.07.09р., позивач збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу - просить стягнути з відповідача 207927,38 грн., змінив  предмет позову в частині  стягнення штрафних санкцій, а саме: просить стягнути з відповідача не пеню, а  інфляційні за час  прострочення розрахунків, які складають 11233,00грн. Вцілому позовні вимоги за вказаною заявою становлять 219160,38 грн.

Збільшення розміру позовних вимог позивач пояснив тим, що при написанні позовної заяви із суми основної заборгованості було помилково виключено 1014,89 грн. - кошти, які були перераховані відповідачем на виконання рішення господарського суду по справі № 2/2448.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з урахуванням заяви від 21.07.09р.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений, про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.112, 113).  Відсутність представника відповідача, на думку суду, не перешкоджає вирішенню спору.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України, та в межах заяви про зміну предмету позову від 21.07.09р.

В процесі розгляду даної справи оглядалися матеріали справи № 2/2448 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" до Приватного підприємства "Житомир-Бетон"  про стягнення 129 369, 85 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено у позовній заяві, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" (позивач) та Приватним підприємством "Житомир-Бетон" (відповідач) було укладено договори №42 від 27.07.06р. та №17 від 30.03.07р. (а.с. 8-12), згідно яких протягом 2006-2008 років позивач виготовляв та поставляв відповідачу залізобетонні вироби та товарний бетон.

За умовами договору №42 від 27.07.06р., позивач зобов'язався виготовити залізобетонні вироби згідно замовлення відповідача, а відповідач - прийняти залізобетонні вироби на умовах цього договору (п.1.1 договору).

За умовами договору №17 від 30.03.07р. позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а останній - прийняти та оплатити його (п.1.1 договору).

Умовами договору №42 від 27.07.06р. передбачено, що оплата товару здійснюється шляхом 50% попередньої оплати від загальної суми замовлення (п.3.2 договору), за договором №17 від 30.03.07р. - шляхом 100% попередньої оплати.

На виконання умов договорів, позивач поставив відповідачу бетон на загальну суму 213598,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи, а саме: №РН-008450 від 28.09.07р. на суму 18450,00 грн., №РН-013703 від 20.08.08р. на суму 46200,00 грн., №РН 013704 від 21.08.08р. на суму 34200,00 грн., №РН-013707 від 22.08.08р. на суму 108600,00 грн., №РН-014287 від 30.09.08р. на суму 6148,00 грн. (а.с. 19, 24, 26,28, 122).

Крім цього за накладною №РН-010835 від 06.03.08р. відповідачу було передано блоки фундаментні  на суму 5329,38 грн. (а.с. 22).

Всупереч умовам договорів, за отриманий товар відповідач розрахувався частково на суму 11000,00 грн., заборгувавши 207927,38 грн. Проведення відповідачем розрахунків на вказану суму підтверджено виписками з рахунку (а.с.102, 104).

У зв'язку з неповним проведенням розрахунків за отриманий товар, позивачем неодноразово направлялися відповідачу претензії з вимогою сплатити заборгованість, а саме №159 від 02.12.08р. та №206 від 11.12.08р. (а.с. 29-31, 34-36).

Так, матеріалами справи підтверджено, що перший лист з вимогою провести оплату був отриманий відповідачем 04.12.08р. (а.с. 29-31), однак розрахунки останній не здійснив.  

Згідно ст.  530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Діюче законодавство не встановлює якусь певну форму вимоги, яка  повинна  виставлятись боржнику,  тому пред'явлену відповідачу претензію №159 від 02.12.08р.  (а.с.29) суд розцінює як вимогу, згідно якої відповідач повинен був виконати свій обов'язок щодо оплати за отриману продукцію.

Крім того, за ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За вказаних обставин, прострочення відповідачем свого зобов'язання щодо перерахування коштів в сумі 207927,38 грн. слід відраховувати від 11.12.08р. (04.12.08р. + 7 пільгових днів ).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 207927, 38 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував до стягнення з відповідача за січень - березень 2009 року  11233,00 грн. інфляційних (а.с.117).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних, прийшов до висновку, що він є вірним і тому задовільняє позов у цій частині.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів додатково проведених розрахунків з позивачем суду не надав.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи і підлягають задоволенню в сумі 219160,38 грн., з яких: 207927, 38 грн. основного боргу, 11233,00 грн. інфляційних.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22,33,49,69,82-85 ГПК України, Господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Житомир-Бетон" (12402, Житомирський р-н, с.Оліївка, 138 км. об №2, код ЄДРПОУ 34277965)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" (10025, м.Житомир, вул.Промислова,10, код ЄДРПОУ 03379632)

- 207927, 38 грн. основного боргу;

- 11233,00 грн. інфляційних;

- 2191,60 грн. державного мита

- 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                       Сікорська Н.А.  

Віддрукувати:

1 -  у справу

 2- позивачу

3,4відповідачу  на дві адреси