Рішення

від 22.09.2009 по справі 2343-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2343-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

22.09.2009Справа №2-24/2343-2009

За позовом   Суб'єкта підприємницької діяльності   Фізичної особи-підприємця Левицької Галини Корніївни, ( 99006, АР Крим, м. Севастополь,  вул. Маринеско, 19/4, ідентифікаційний номер  2391408788)

до  відповідача  1.- Приватного підприємства "Наше діло" ( 95040, АР Крим, м. Сімферополь,  пр. Перемоги, 62/33, ідентифікаційний код 36228747)

до  відповідача  2. – Приватного підприємства «КОРСА-КРИМ» (юридична адреса: вул. Севастопольська, 31, кв. 4, м. Сімферополь, ЄДРОПУ 34416560, р/р 26007301049101 у ФАБ «Південний», МФО 384652)

про стягнення  109 952,53 грн.  

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – Білич В.В., довіреність № 1124 від 19.06.2009 р., у справі

Від відповідача 1) –  не з'явився

Від відповідача 2) – не з'явився

         Обставини справи: Суб'єкт підприємницької діяльності   Фізична особа-підприємець Левицька Галина Корніївна звернулась до Господарського суду АР Крим  з позовом до відповідача – Приватного підприємства "Наше діло" про стягнення з відповідача на користь позивача  суми основного боргу  у розмірі 97 870,53 грн.,  суми пені  у розмірі 2 294,95 грн., штрафу  у розмірі 9 787,05 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь Суб'єкта підприємницької діяльності   Фізичної особи-підприємця Левицької Галини Корніївни судові витрати зі сплати державного мита  та витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач  у порушення умов Договору   поставки  № 42/2  від 10.02.2009р. здійснив лише часткову оплату поставленого позивачем товару на загальну суму 70 599,53 грн. Таким чином, як стверджує позивач,  у відповідності до  акту взаєморозрахунків сума заборгованості відповідача склала  97 870,53 грн. Позивач крім того, зазначає,  що ним на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою сплатити суму боргу, проте відповіді  позивач не отримав.  Таким чином станом на 01.04.2009 року  загальна  сума  заборгованості відповідачем не сплачена та  складає 109 952,53 грн., що і стало  підставою для звернення Суб'єкта підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Левицької Галини Корніївни з позовом до Господарського суду.

Ухвалою Господарського суду АР Крим   від 06.08.2009р. до участі у справі № 2-24/2343-2009 у якості другого відповідача залучено  Приватне підприємство «КОРСА-КРИМ».

У судовому засіданні представником позивача була надана заява про уточнення та зменшення позовних вимог відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідачів 2294,95 грн. пені та 9787,05 грн. штрафу. Зменшення позовних вимог сталося у зв'язку зі сплатою основного боргу у розмірі 97870,53 грн. ПП «КОРСА-КРИМ», яка була прийнята позивачем.

Оскільки  стаття 22 Господарського процесуального кодексу України надає позивачеві право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вважає можливим прийняти заяву   позивача про уточнення та зменшення позовних вимог до розгляду.

Відповідачі вимоги суду не виконали, явку представників у судове засідання не забезпечили, письмового відзиву на позов не надали, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи був продовжений в поряду ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі документами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши  пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

10.02.2009 р. між  Фізичною особою-підприємцем Левицькою Галиною Корніївною (Постачальник) та  ПП "Наше діло" (Покупець)  був укладений договір поставки № 42/2 (а.с.14-17).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується здійснювати приймання товару та оплачувати його на умовах Даного Договору протягом всього строку дії Договору.

Під товаром, у тексті Договору слід розуміти продукти харчування, назва, асортимент і кількість яких зазначається в накладних або рахунках, або специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2 Договору).

Загальна сума договору визначається Сторонами при підписанні видаткових накладних на поставку Товару шляхом її збільшення на суму наступної, погодженої Сторонами, партії Товару. Партією вважається кількість Товару, що поставлений за однією накладною (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.6 Договору, датою постачання товару вважається дата підписання накладної (товаро – транспортної або товарної) обома сторонам, що засвідчує прийняття Товару Покупцем від Постачальника. Підписання накладної (товаро – транспортної або товарної) обома сторонами свідчить, що Товар поставлений в повному обсязі, з усією необхідною супровідною документацією, та без явних дефектів.

Згідно п. 6.2 Договору, оплата кожної партії Товару здійснюється з відстрочкою платежу (або шляхом 100 % передплати, чи іншим способом, передбаченим п. 6.3 цього Договору), в безготівковій формі або шляхом внесення вартості отриманого від Постачальника Товару в касу Постачальника, з обов'язковою видачею розрахункового документу суворої звітності.

Покупець зобов'язаний сплатити вартість товару в такому порядку: протягом семі календарних днів з моменту отримання товару від постачальника (п. 6.3 Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2009 р., але у будь – якому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 9.1 Договору).

На виконання своїх зобов'язань за договором позивачем на адресу ПП «Наше діло» був поставлений товар відповідно до накладних № Л-000314 від 10.02.2009 р., № Л-000347 від 19.02.2009 р., № Л-000458 від 02.03.2009 р. на загальну суму 168471,06 грн.(а.с.91,93,95).

Відповідачем вказаний товар був прийнятий, про що свідчать підписи уповноваженої особи у накладних, а також довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 92,94,96).

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Наше діло» сплатило за отриманий товар лише суму у розмірі 70599,53 грн. Таким чином вартість отриманого товару у повному обсязі відповідачем сплачена не була.

У березні 2009 р. позивач звернувся до відповідача ПП «Наше діло» із письмовою вимогою про сплату заборгованості, яка була залишена відповідачем без уваги.

Несплата зазначеної заборгованості стала підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості у примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, ПП «Наше діло» всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства  зобов'язання за договором по оплаті за отриманий товар не виконало належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, яка становить 97870,53 грн., яка встановлена судом та належним чином підтверджена матеріалами справи.

При подальшому розгляду справи судом було встановлене наступне.

30.05.2009 р. між ПП «Наше діло» (Первісний боржник) та ПП «Корса – Крим» (Новий боржник) був укладений договір про переведення боргу (а.с.41).

Відповідно до умов зазначеного договору, Первісний боржник переводить свій борг на Нового боржника, внаслідок чого Новий боржник заміняє Первісного боржника як зобов'язану сторону у Договорі поставки № 42/2 від 10.02.2009 р., який укладений між Первісним боржником і СПД Левицькою Г.К. (Кредитор).

За цим Договором Новий боржник стає зобов'язаним здійснити замість Первісного боржника наступні обов'язки останнього сплатити 97870,53 грн. заборгованості по договору поставки № 42/2 від 10.02.2009 р.

Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (ст. 520 Цивільного кодексу України).

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ст. 521 Цивільного кодексу України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (п. 1 ст. 513 ЦК України).

Суд зазначає, що відповідно до повідомлення про згоду на переведення боргу від 30.05.2009 р. позивач надав свою згоду на переведення боргу в сумі 97870,53 грн., що виник на підставі договору № 42/2 від 10.02.2009 р., про що також зазначено у  п. 3 Договору про переведення боргу від 30.05.2009 р. (а.с.42).

Крім того, судом встановлено, що між Фізичною особою – підприємцем Левицькою Г.К. (Сторона 1), ПП «Наше діло» (Сторона 2) та ПП «Корса – Крим» (Сторона 3) була укладена угода про заміну сторони (а.с.90).

Відповідно до п. 1.1 угоди, Сторона 2 передає, а Сторона 3 приймає усі права та обов'язки, покладені за договором поставки № 42/2 від 10.02.2009 р. на Сторону 2, а Сторона 1, у свою чергу, не заперечує проти згаданого переходу прав та обов'язків від Сторони 2 до Сторони 3, що розуміється як згода Сторони 1. Перехід прав і обов'язків, що є предметом даної Угоди, здійснюється шляхом заміни сторони в Договорі поставки. Заміна сторони з усіма, виходячи з цього, правовими наслідками, здійснюється з моменту підписання даної Угоди (п. 2.1 Угоди).

На підставі викладеного судом ухвалою господарського суду АР Крим від 06.08.2009р. до участі у справі № 2-24/2343-2009 у якості другого відповідача залучено  Приватне підприємство «Корса - Крим».

Також судом встановлено, що ПП «Корса – Крим» відповідно до платіжних доручень № 40 від 09.06.2009 р., № 58 від 06.07.2009 р., № 81 від 10.07.2009 р. було сплачено суму заборгованості у розмірі 97870,53 грн. (а.с.60-62).

У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що сума у розмірі 97870,53 грн., що була сплачена платіжними дорученнями № 40 від 09.06.2009 р., № 58 від 06.07.2009 р., № 81 від 10.07.2009 р., була зарахована на погашення заборгованості за договором поставки № 42/2 від 10.02.2009 р.

Сплата зазначеної суми стала підставою для зменшення розміру позовних вимог з боку позивача, які були прийняті судом до розгляду.

Так, відповідно до заяви про уточнення та зменшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з обох відповідачів 2294,95 грн. пені та 9787,05 грн. штрафу.

Суд зазначає, що відповідно до договору про переведення боргу від 30.05.2009 р., ПП «Корса – Крим» прийняв на себе обов'язки ПП»Наше діло» лише в частині сплати боргу у розмірі 97870,53 грн. за договором поставки від 10.02.2009 р., що прямо передбачено п. 2 договору про переведення боргу.

Як було встановлено, ПП «Корса – Крим» свій обов'язок за договором про переведення боргу виконало у повному обсязі.

Щодо угоди про заміну сторони від 10.04.2009 р. в договорі поставки № 42/2 від 10.02.2009 р., то суд, розглянувши умови зазначеної угоди прийшов до наступного висновку.

Відповідно до п. 1.1 угоди, Сторона 2 передає, а Сторона 3 приймає усі права та обов'язки, покладені за договором поставки № 42/2 від 10.02.2009 р. на Сторону 2, а Сторона 1, у свою чергу, не заперечує проти згаданого переходу прав та обов'язків від Сторони 2 до Сторони 3, що розуміється як згода Сторони 1.

Перехід прав і обов'язків, що є предметом даної Угоди, здійснюється шляхом заміни сторони в Договорі поставки. Заміна сторони з усіма, виходячи з цього, правовими наслідками, здійснюється з моменту підписання даної Угоди (п. 2.1 Угоди).

Отже, з моменту укладення зазначеної угоди, до ПП»Корса – Крим» перейшли права та обов'язки  ПП «Наше діло», що витікають з договору поставки від 10.02.2009 р., а саме приймати поставлений за договором товар, сплачувати його вартість, сплачувати штрафні санкції, у разі порушення умов договору.

Тобто обов'язок сплачувати штрафні санкції за порушення умов договору поставки може виникнути у ПП «Корса – Крим» лише у разі порушення безпосередньо ним умов договору поставки після 10.04.2009 р. Як зазначалось, за договором про переведення боргу, ПП «Корса – Крим» прийняв обов'язок сплатити лише суму заборгованості, що виникла за ПП»Наше діло» за договором поставки від 10.02.2009 р.

Судом встановлено, що прострочення з боку ПП «Наше діло» щодо оплати вартості отриманого товару сталося з 26.02.2009 р. за накладною від 29.02.2009 р.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 Договору поставки сторони передбачили, що Покупець, у разі порушення строків оплати отриманого Товару, передбачених п. 6.3, сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня за кожний день прострочення від суми боргу без обмеження строків її нарахування.

Крім того, п. 7.3 Договору встановлено, що у випадку недотримання Покупцем строків оплати більш ніж на 10 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 % від вартості отриманого Товару, по якому порушені зобов'язання Покупця.

Оскільки судом було встановлено прострочення з боку ПП «Наше діло» щодо виконання розрахунків за отриманий товар за договором № 42/2 від 10.02.2009 р. сталося до укладення угоди від 10.04.2009 р. про заміну сторони, а обов'язок щодо слати штрафних санкцій за період з 26.02.2009 р. по 01.04.2009 р. до ПП «Корса – Крим» відповідно до угоди про переведення боргу не перейшов, суд визнає вимоги позивача про стягнення з ПП «Наше діло» штрафних санкцій обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, суд визнає нараховані суми штрафу та пені такими, що нараховані у відповідності з умовами договору та вимог діючого законодавства.

За такими обставинами, суми нарахованих пені у розмірі 2294,95 грн. та штрафу у розмірі 9787,05 грн. підлягають стягненню з ПП «Наше діло».

Щодо змінених вимог про стягнення з ПП «Корса - Крим» пені та штрафу, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що причиною зменшення позовних вимог позивачем є сплата заборгованості ПП «Корса - Крим» після надходження позову до суду, тобто при пред'явленні позову право позивача у цій частині було порушено. Тому державне мито у розмірі 978,71 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 59,00 грн. підлягають стягненню з ПП «Корса - Крим» відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито  та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу щодо задоволених позовних вимог про стягнення штрафних санкцій підлягають стягненню з ПП «Наше діло» у розмірі 120,82 грн. та у розмірі 59,00 грн. відповідно.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  25.09.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, статтями  82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Наше діло" ( 95040, АР Крим, м. Сімферополь,  пр. Перемоги, 62/33, ідентифікаційний код 36228747) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Левицької Галини Корніївни, ( 99006, АР Крим, м. Севастополь,  вул. Маринеско, 19/4, ідентифікаційний номер  2391408788; р/р 2600213904 в КРД АППБ «Аваль», МФО 324021) 2294,95 грн. пені, 9787,05 грн. штрафу,  120,82 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з Приватного підприємства «КОРСА-КРИМ» (юридична адреса: вул. Севастопольська, 31, кв. 4, м. Сімферополь, ідентифікаційний код 34416560) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Левицької Галини Корніївни, ( 99006, АР Крим, м. Севастополь,  вул. Маринеско, 19/4, ідентифікаційний номер  2391408788; р/р 2600213904 в КРД АППБ «Аваль», МФО 324021) 978,71 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Відмовити у задоволенні позову щодо стягнення з Приватного підприємства "Корса - Крим" штрафних санкцій.

     Накази видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування|  законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.